Не заздріть сиротам і бідним!

Створена ще 1926 року як сиротинець Луцька школа-інтернат наступний навчальний рік могла розпочати як звичайна загальноосвітня. Чи не вся громадськість міста сказала «Ні!» і відстояла статус інтернату.

В Луцьку їх називають «інкубаторськими». І справді, держава, як та дбайлива квочка, обігрівала, годувала і одягала дітей нелегкої долі. Вони звикали до такої опіки і нелегко входили в самостійне життя. Дивно, що саме це стало одним із аргументів, який начальник міського управління освіти Сергій Калуш навів на користь реформування інтернату в ЗОШ. А хіба у сім’ях діти не отримують одяг, їжу, постіль, розваги? І чи готові вони до походу на дикий ринок?

Іншим козирем начальника було те, що сусідня ЗОШ № 7 перевантажена і реформування інтернату дало б змогу перевести сюди частину її учнів. Мовляв, це розкіш — тримати в таких приміщеннях 328 вихованців. У переобладнаних із спальних кімнат класах, за підрахунками службовця, вмістилося б щонайменше 200 учнів.

Мабуть, у цьому є логіка. А мораль?

Так, у разі реформування планувалось створити пришкільний інтернат (із значно меншою кількістю ліжок), залишити їдальню. Однак зміна статусу школи призведе і до зміни її фінансування. Якщо в звичайній школі на харчування дітей із малозабезпечених сімей виділяють три гривні, то в інтернаті — 14. Багато ж його вихованців приходять сюди ще й тому, що вдома частенько голодують. А як почуватимуться ці діти в оточенні модно одягнених, з мобілками і з повними кишенями грошей однокласників?

Стурбовані ситуацією в рідній школі, до Луцька телефонували її вихованці з Києва, Львова, інших міст. Врешті, здоровий глузд ніби переміг. Реформування цього літа не буде. Ми поцікавилися у директора Анатолія Дудича, яка ситуація в колективі.

— Працюватиме комплекс: загальноосвітня школа-інтернат — правовий ліцей з посиленою фізичною підготовкою. Ми набрали один перший клас дітей, які соціально незахищені. А також два ліцейні та один звичайний десяті класи. Кількість учнів зросте до 400. Нас добре профінансували. Міняємо дах, будуватимемо спортивний майданчик. Напруженість у колективі спала.

— Нічого абсолютно не мінятиметься, — заспокоює начальник міського управління освіти Сергій Калуш. — Це я колись необережно сказав кореспондентам, що в перспективі плануємо реорганізувати школу-інтернат. Ось цю чутку тепер усі по-своєму і розкручують.

Не журналісти розпускають плітки. А проблему реорганізації школи-інтернату з подачі Сергія Калуша вже обговорювали на засіданні постійної депутатської комісії міської ради з питань освіти, науки, культури і мови. Планувалося винести її й на пленарне засідання міськради. Сам Калуш мені на початку бесіди відверто заявив: «Ми сьогодні працюємо, щоб наступного року, можливо через два роки, все-таки провести реорганізацію цього закладу...»