Скляна залежність

Захист вітчизняних скловиробництв здійснювався через механізми митної політики, зокрема оптимізації ставки ввізного мита. Наприклад, по групі товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі — УКТ ЗЕД) 7005 «скло термічно поліроване (...) у листах» — були встановлені повна ставка 50% та пільгова — 25% (Закон України «Про митний тариф України» від 5 квітня 2001 року № 2371-111). Слід зазначити, що така практика захисту вітчизняних товаровиробників присутня в усіх економічно та технологічно розвинених країнах світу.

Разом з тим, усупереч світовій та вітчизняній практиці захисту вітчизняних товаровиробників, ввізне мито на склопродукцію, аналогічну тій, що виробляється в Україні, було переглянуто в бік значного зменшення і встановлене у розмірі 15% — як повна, так і пільгова ставки (Закон України «Про внесення змін до Митного тарифу України» від 23 червня 2005 року № 2715-ІV). Це призвело до інтенсифікації темпів зростання імпортованої склопродукції та в умовах послаблення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з причин зростання вартості основних факторів виробництва, стало каталізатором згортання національної склоробної галузі.

До початку червня 2008 року в Україні питання, пов’язані із митно-тарифною сферою зовнішньоторговельного обігу листового скла флоат, регулювалися:

1) Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» від 31 травня 2007 р. № 1109-V;

2) Законом України «Про Єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 р. № 2097-ХІІ із змінами;

3) Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 р. № 959-XІІ (зі змінами);

4) Постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності» від 12 грудня 2002 р. № 1863.

У попередній редакції Митного тарифу України (розділ XІІІ) для зазначеного коду товару були визначені адвалерні ставки мита — 15% від митної вартості товару (повна і пільгова). Але на цьому Україна не зупинилася.

10.04.2008 р. Верховна Рада України ратифікувала підписаний урядом 05.02.2008 р. Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (СОТ). При цьому рівень пов’язаних тарифних ставок, на яких Україна провела переговори про вступ до СОТ, передбачає їх ще більше зниження та стає фактором звуження внутрішнього ринку збуту для національних скловиробників, нівелює дотримання балансу інтересів країн, які мають різний рівень економічного розвитку.

З 16 травня цього року Україна стала рівноправним членом СОТ. З метою приведення ставок ввізного мита у відповідність з рівнем, визначеним графіком тарифних зобов’язань України із вступу до СОТ на 2008 рік, 3 червня 2008 року Верховна Рада України ухвалила Закон України про внесення змін до Закону України «Про Митний тариф України» (реєстр. № 2351-1). Пропозиції від частини народних депутатів щодо збільшення митних ставок на будь-яку групу товарів, у тому числі на скло, категорично відхилені профільним Комітетом Верховної Ради з питань податкової та митної політики. Ставки ввізного мита по групі товарів — 7005 зменшено до 10%. Таким чином зафіксовано початок імплементації у рамках національного законодавства міжнародних домовленостей України стосовно ставок ввізного мита на продукцію і товари.

Що це на практиці означає для виробників склопродукції?

Історично в Україні налічувалося чотири підприємства з виробництва листового скла: ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій», ТОВ «Будскло», ТОВ «Бучанський завод скловиробів», ВАТ «Львівський мехсклозавод». Проте посилення структурної розбалансованості галузі, різке скорочення виробництва, відсутність інвестиційної складової у ціні вироблюваної склопродукції та зниження ставок на імпорт продукції, аналогічній такій, що виробляється в Україні, разом з неефективною державною політикою щодо захисту національного виробника, призвели до згортання скловиробництва, ліквідації одних підприємств галузі та перепрофілювання інших. Так, на сьогодні ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» — фактично єдиний вітчизняний виробник листового скла флоат, що є головним конструкційним елементом для виробництва склопакетів, у т. ч. віконних, скління фасадів будинків і автотранспортного скла.

Щодо інших підприємств галузі варто зазначити, що ВАТ «Львівський мехсклозавод», як єдине підприємство з виробництва скла і виробів з нього в західному регіоні України, з листопада 2005 р. знаходиться в процесі ліквідації; продукція ТОВ «Будскло» з причин відсутності капітальних вкладень на технічне переоснащення та реконструкцію виробничого обладнання позначається низькою якістю та не є конкурентоспроможною порівняно з імпортованою; технологічні дільниці ТОВ «Бучанський завод скловиробів» були перепрофільовані на виробництво склотари. Слід також зауважити про значну роль цих підприємств на ринку праці в містах їх розташування та негативні наслідки рецесії їх виробничого потенціалу для нього.

За результатами 2007 р. сумарна частка листового флоат-скла вітчизняного виробництва становить менш як 30% внутрішнього ринку1, за умов перманентного зростання більш дешевого імпорту, переважно сумнівної якості. Тенденції останніх чотирьох років проілюстрували стабільність присутності на ринку України листового скла виробництва країн СНД — Росії (ВАТ «Борський склозавод», ВАТ «Саратовський склозавод»), Білорусі (ЗАТ «Гомельський склозавод»), стосовно яких діє 0% ставка митного збору, країн Євросоюзу — Франції (компанія «Saіnt-Gobaіn Gkass»), Великобританії (компанія «Pіlkіngton»), Бельгії (компанія «Glaverbel»), США (компанія «Guardіan») та Китайської Народної Республіки, продукція котрих обкладається 15% митним збором.

Наявність у Китаї значних виробничих потужностей (понад 130 ліній з виробництва листового скла за флоат-технологією по всій території країни), низькі показники собівартості та існування посередницьких схем купівлі за цінами, подекуди більш ніж у п’ять разів нижчими проти рівня середньоринкових імпортованого з Китаю флоат-скла, стали факторами поступового витіснення китайською, зазвичай низькоякісною, продукцією українських виробників листового скла не лише з внутрішнього ринку, а й з більшості традиційних для України ринків країн СНД.

При цьому, за умов відносної сталості термінів та обсягів поставок на український ринок продукції європейських виробників (середньорічна частка в структурі вітчизняного ринку листового скла сумарно за всіма європейськими виробниками не перевищує 15%), інтенсивне збільшення імпортних надходжень китайської склопродукції, що лише за 2007 р. у структурі річних обсягів імпорту листового скла досягло рівня 54% та становило близько 40% від загального обсягу українського ринку2.

На підставі вищезазначеного та зважаючи на особливу роль і місце скловиробництва у формуванні промислового потенціалу держави вкрай актуалізується питання захисту інтересів національного скловиробника, стимулювання його суспільно необхідної економічної діяльності через механізми тарифної політики, зокрема через забезпечення економічно обґрунтованого митного навантаження на склопродукцію, що імпортується.

Отже, вітчизняне скловиробництво знаходиться у стані різкого загострення проблем свого розвитку. Першочерговими причинами такого стану є чинні умови оподаткування імпорту, що не захищають вітчизняний ринок скла від експансії іноземних виробників. За цих умов, коли країна знаходиться у перехідному до ринкової економіки періоді, з урахуванням загальної відсталості промисловості, скловиробництво на певний час не може бути конкурентоспроможним і потребує відповідного зазначеному перехідному періоду захисту. Дійовим заходом щодо відповідної державної протекціоністської політики, зважаючи на світовий досвід, є підвищення ввізного мита.

За розрахунками експертів Асоціації підприємств скляної промисловості «Скло України», змінна ввізних митних ставок згідно з УКТ ЗЕД 7005 (повернення їх до рівня повної — 50% та пільгової — 25%) могла б призвести до значного зростання обсягів вітчизняного виробництва високоякісного листового флоат-скла (з 52,43 до 1204 млн. ум. кв. м на рік), а також реалізації продукції на загальну вартість понад 1,2 млрд. грн. на рік, і внаслідок цього — додаткових відрахувань до державного бюджету України як податку на додану вартість не менше 200 млн. грн. на рік5, як податку на прибуток — 33 млн. грн. на рік та як митних зборів — 14,4 млн. грн. на рік6. Обсяги додаткових коштів могли б бути спрямовані на фінансування потреб пріоритетних загальнодержавних та галузевих напрямів розвитку країни.

Здійснення протекціоністських заходів уряду на ринку скла України через збільшення ввізного мита на склопродукцію згідно з УКТ ЗЕД 7005 надасть можливість у необхідний перехідний період після входження України до СОТ задіяти вже наявні виробничі потужності галузі, які є недостатньо завантаженими, запустити технологічні новації відповідно до міжнародних стандартів виробництва скла, забезпечити стабільну роботу підприємств скляної промисловості, а також сприятиме зростанню обсягів виробництва супутніх і забезпечуючих галузей та підприємств, що позитивно позначиться на соціально-економічному стані держави в цілому. На користь реалізації зазначених пропозицій можна додати й такі аргументи:

— в умовах становлення міцних підвалин національної промисловості протекціоністські митні заходи не допустять перетворення країни на економічний придаток розвинених країн світу та стануть фактором запобігання нівелюванню виробничого потенціалу галузі;

— запобігання загостренню проблеми диспропорційності експортно-імпортного обігу листового скла, що з 2005 року характеризується стійким негативним зовнішньоторговельним сальдо, як результат випереджувальних темпів зростання імпорту на внутрішньому ринку скла та витіснення продукції вітчизняних підприємств склогалузі з нього;

— збереження виробничих кадрів підприємств склогалузі (наприклад, лише один з вітчизняних скловиробників — ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» — забезпечує майже 3600 робочих місць, щорічно є кращим роботодавцем області та одним з найбільших платників податків регіону);

— зниження відтоку валютних коштів з галузі національного скловиробництва та створення сприятливого інвестиційного клімату розвитку галузі, збільшення надходжень в бюджети та фонди різних рівнів.

Але поки що сподівання вітчизняного скловиробника на захист від держави виявляються марними. Підсумовуючи викладене, можна лише з гіркотою прогнозувати, що внаслідок прийняття Закону України «Про внесення змін до Митного тарифу України» (щодо приведення ставок ввізного мита у відповідність з рівнем, визначеним графіком тарифних зобов’язань України із вступу до СОТ на 2008 рік) (реєстр. № 2351-1) та набрання ним чинності, за умови ймовірного підвищення ціни на газ, склоробна промисловість України може стати на межу стагнації та набути перспективи повного занепаду. Вважаю за необхідне підкреслити, що фракція Блоку Литвина у Верховній Раді України в повному складі не голосувала за цей закон.

Вадим ГРИВКОВСЬКИЙ, народний депутат України, член фракції «Блок Литвина» у Верховній Раді України 6-го скликання.

За консолідованими даними Державної митної служби України та інформацією виробників.

За даними операторів ринку.

Обсяг виробництва листового флоат-скла ЗАТ «Лисичанський склозавод «Пролетарій» станом на початок 2008 року.

Посилення пропонованих заходів політики державного протекціонізму вітчизняної галузі скловиробництва сприятиме реалізації зупиненого сьогодні проекту компанії «Вольногорське скло» та торгово-промислової корпорації «Алеф» щодо будівництва заводу з виробництва за флоат-технологією великогабаритного плаского скла потужністю 1200 т/сут і дозволить здійснити запуск цього підприємства вже в 2010 р.

Сума ПДВ, що надійде на підприємства від здійснення операцій господарської діяльності та буде перерахована до Державного бюджету України, 2010 р.

Додаткова величина митних зборів, що надходитиме від підвищення ставки ввізного мита з 15% до 25%.