Президент країни Віктор Ющенко вважає шкідливим існування двох сценаріїв макроекономічного розвитку (від Нацбанку і Кабінету Міністрів): що менше, то краще.

У Києві може подорожчати хліб: природа не терпить порожнечі.

Антимонопольний комітет України перевірить справедливість цін на дизпальне: шукайте — і віднайдете!

Як і слід було очікувати, зустріч на найвищому рівні глави правління Нацбанку Володимира Стельмаха, глави уряду Юлії Тимошенко і міністра фінансів Віктора Пинзеника не розрядила атмосфери напруженості в експертному середовищі. Уряд збільшив прогнозний рівень ВВП на 69,8 мільярда гривень і номінальної середньомісячної зарплати з 1822 до 1845 гривень, знизивши поза тим її очікуваний приріст через інфляцію. Нагадаю, тепер уряд вважає, що у річному вимірі вона сягне 15,9 відсотка, а обмінний курс гривні до долара США не є надійним орієнтиром. Юлія Тимошенко випромінювала оптимізм, пам’ятаючи про перевиконаний на 11 відсотків в першому півріччі держбюджет і висхідне зростання ВВП. Більше доходів — краще, адже що більший прогнозний розмір ВВП, то вагоміші підстави для податкового врожаю на реалізацію соціальних програм.

У доброму гуморі перебував і Володимир Семенович, його вочевидь порадував платіжний баланс за п’ять місяців, який закрили з позитивним сальдо у 1,225 мільярда доларів США (проти $370 мільйонів за січень-квітень) завдяки потужному припливу прямих іноземних інвестицій, виручки від реалізації послуг і поточних трансфертів. Усе це може свідчити, що динаміка платіжного балансу країни цілком виправдовує зміни в курсовій політиці, які були неоднозначно сприйняті багатьма і в секретаріаті Президента. З огляду на істотні розбіжності ринкового валютного курсу з офіційним (часом до 5 відсотків і більше), тут вважають навпаки — не виправдовує. Зрештою, і встановлений Нацбанком на друге півріччя валютний коридор у 8 відсотків (4,6560—5,0440 грн./дол.) на разі не справить такого впливу на курс гривні, як купівля валюти Нацбанком на міжбанківському ринку. Поза тим в Нацбанку упевнені: що менше бюджетних видатків, то краще! Навіть підписали з урядом Меморандум про взаєморозуміння, зафіксувавши: усі додаткові надходження держбюджету мають спрямовуватися на покриття його дефіциту, а не збільшувати видатки (на 30 мільярдів гривень). Корекція має бути коректною і лежати в основі економного сценарію. А ні — то треба переглядати урядові макропоказники.

Як на мене, будь-який сценарій через високу інфляцію до кінця року навряд чи покращить і економічний стан, і життєвий рівень населення. Інфляція унеможливлює коректну корекцію. Водночас, за словами міністра фінансів Віктора Пинзеника, від додаткових надходжень загальний фонд бюджету одержить 20,2 мільярда гривень, спеціальний -4,6, решту спрямують у місцеві бюджети. Прем’єр-міністр уточнює: третину коштів адресують на розвиток економіки, у тому числі — вугільної галузі, літакобудування, будівництво доріг, третину — на соцвиплати, 10,4 мільярда гривень — місцевим органам влади.

Бюджетні корективи внесуть, коли прожитковий мінімум для непрацездатних, яких можна вважати статистами, зріс на 1 гривню (з 481 до 482 гривень). А, між іншим, саме ця сума закладається в основу усіх розрахунків соціальних та інших виплат. Тож багатомільйонну армію статистів не влаштує жоден сценарій, який не погамує зростання споживчих цін. І бережи нас Боже від київського сценарію боротьби з цінами!

Того дня, коли Прем’єр-міністр Юлія Тимошенко сповістила світові, що ціни другу декаду поспіль падають у 15 регіонах, під стінами Кабміну «качали права» пекарі. Неприродне явище тісно перепліталося з природним. Перебої з виробництвом хліба у столиці очікувалися, відколи міський голова Леонід Черновецький авторитетно пообіцяв, що ціна на хліб стоятиме за будь-яких обставин. Вони, обставини, звісно, виявилися вищі за наказ градоначальника — енергоносії та зерно природно подорожчали, зарплата, звісно, зросла, батон, ясна річ, включили до масових сортів хліба, банки, зрозуміло, почали відмовляти у кредитах на популістські проекти тощо. До того ж міська влада почала вряди-годи, неритмічно компенсувати видатки на виробництво збиткового для «Київмлина» і «Київхліба» продукту, рентабельність якого вже в квітні була від’ємною на 30 відсотків. Мало того, дешеві хлібобулочні вироби почали масово вивозити зі столиці туди, де вони коштували дорожче. Хіба не природно?!

Нарешті столична влада визнала, що в хлібну політику треба внести корективи. Тільки як це зробити коректно? Якщо ВАТ «Хліб Києва» вже оголосив, що піднімає ціни на свою продукцію?! Подейкують, для малозабезпечених запровадять щось на зразок продовольчих карток, але якщо так, то на тому усе природне знову закінчиться. Адже природа не терпить порожнечі.

На цьому тлі експерти від великої політики квапляться з ціновими прогнозами. Пророкують подорожчання до кінця року кредитів на 1-2 відсотки, бензину — до 7 гривень за літр, вартість долара США — до 4,95 гривні та ін. Антимонопольний комітет України пообіцяв з’ясувати, чи справедливо, що вартість дизпального перевищує вартість бензину А-95. При цьому антимонопольники обіцяють у разі потреби вжити рішучих заходів для «коректної» корекції цін на пальне. З цього приводу дехто встиг поіронізувати — буцімто з такою оперативністю перевірок, як є, АМКУ навряд чи встигне зі своїми висновками до завершення жнив. Але я про інше. Задекларований намір слід привітати вже тому, що він допоможе виявити головні причини зростання цін на ринку нафтопродуктів — прихований дефіцит дизпального і відсутність правового захисту для інвесторів вітчизняної нафтопереробки. Тому будь-яка корекція з боку АМКУ не усуне гіпотетично можливих спекуляцій і залежності внутрішніх цін від імпортних. А чергове підвищення гуртових цін на дизпальне дехто пророкує вже наприкінці місяця.