Питання екологічної безпеки надто делікатна річ, щоб ними нехтувати. Насамперед тому, що світ природи настільки вразливий і крихкий, що, порушивши лише злегка екологічну рівновагу, можна отримати невідворотні наслідки. Тим більше, що перед країною постає безліч як нових, так і старих загроз і викликів, починаючи від глобального потепління і закінчуючи ввезенням на нашу територію токсичних відходів. На запитання стосовно сучасного стану екологічної безпеки країни ми попросили відповісти народного депутата, першого заступника голови Комітету Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Миколу ШЕРШУНА (фракція Блоку Литвина).

— Миколо Харитоновичу, ви, як член екологічного комітету, напевно володієте ситуацією щодо ввезення на нашу територію шкідливих речовин та відходів? Наскільки вона загрозлива?

— Ситуація просто жахлива. За період дії загальнодержавної програми поводження з токсичними відходами їх обсяг зріс із 13 тисяч тонн до 21 тисячі тонн. Знешкоджено лише близько 1000 тонн. Вдумайтеся в таку інформацію. Після виділення коштів на знищення відходів пестицидів та агрохімікатів, кількість останніх не зменшилася, а навпаки збільшилася з 270 до 350 тонн у Закарпатській та з 600 до 700 тонн у Хмельницькій областях! Це свідчить про неефективність наявного державного контролю та нагляду в сфері поводження з відходам.

Наведу ще кілька прикладів. У Львівській області в Новому Роздолі є 17 тисяч тонн нафтових відходів, завезених з Угорщини. Гудрони розміщено в прибережній зоні просто неба, а під час опадів забруднена вода потрапляє в озеро. Загалом на території Львівщини близько мільйона тонн гудронів різного походження. Особливої уваги заслуговує ситуація, що склалася в Закарпатській області в результаті завезення на територію близько 1500 тонн суміші «Премікс». Вона викликає серйозну соціальну напругу, оскільки ця речовина належить до відходів першого класу небезпеки.

За результатами досліджень якості поверхневих вод, проведених держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області спільно з природоохоронними органами Угорщини та Словаччини у відповідності до регламентів міжурядових угод, у прикордонних створах річки Тиса та в її притоках фіксується присутність забруднюючих речовин, які регламентуються нормами Водної рамкової директиви Європейського союзу 2000/60/ЄС. Аналогічна ситуація спостерігається і з забрудненням підземних вод. Основною причиною цього є наявність на території області складів непридатних та заборонених до використання пестицидів, місць розміщення відходів гальванічного виробництва, сміттєзвалищ і полігонів твердих побутових відходів та інших чинників.

Водночас, за інформацією Держмитслужби, триває ввезення в Україну відходів шинних заводів та відходів гумовотехнічних виробів, використаного холодильного обладнання, кондиціонерів тощо. Як показує аналіз, переважна більшість із них не підлягає використанню.

— Чому це стало можливо? І в який спосіб «країни-імпортери» можна притягти до відповідальності?

— В економічно розвинутих країнах у сфері поводження з відходами дуже жорстке законодавство. Воно і стимулює вивезення відходів в політично слабкі й небагаті країни. Потурає цьому й бездіяльність органів державної влади України та їх надмірна поблажливість стосовно повернення відходів до ЄС. На жаль, така бездіяльність негативно впливає на авторитет держави та свідчить про недотримання і слабкий контроль за виконанням національного екологічного законодавства.

Парламентський комітет, і я особисто, не раз зверталися до уряду та всіх небайдужих українців: якщо не робити конкретних кроків для подолання цих явищ, то нам загрожує екологічна катастрофа — страшніша за Чорнобиль! Людина і навколишнє середовище взаємозалежні та взаємопов’язані, створюючи єдине ціле. І до тих пір, поки «мислячі» голови не зроблять вирішення екологічних завдань своїм пріоритетом на кожний день, то не встигнемо схаменутись, як не буде чого реанімувати!

— Миколо Харитоновичу, а якою є екологічна ситуація в Криму. Напевно, й там вистачає проблем, і не лише з мазутом, який витік з російського судна минулої осені?

— Звичайно, проблем вистачає й там. Назву лише кілька. Є таке курортне місто Саки. Відоме, до речі, не лише в нашій країні, а й за її межами. Славиться воно насамперед лікувальним озером Сасик-Сиваш. Це озеро розділяє дамба, яка є на балансі Сакського державного хімічного заводу. Перебуваючи на межі банкрутства, завод не в змозі вирішити питання з її укріпленням. Але якщо не розв’язати цю проблему найближчим часом, то може виникнути загроза затоплення житлових будинків Сакського та Євпаторійського регіонів, підтоплення і руйнування залізниці та транспортних комунікацій, знищення родовища лікувальних грязей і мінеральних ресурсів тощо. Крім того, на території заводу залишилися відходи виробництва (шлам, сірчана кислота тощо), накопичення яких у прибережній смузі моря також може стати причиною виникнення надзвичайної ситуації.

— Чи планує парламентський комітет вжити якихось заходів стосовно поліпшення екологічної ситуації у країні, можливо, ухвалити якісь законопроекти?

— Так. Наш комітет намітив низку питань, які стануть пріоритетними у нашій діяльності. Одним із них, безперечно, стане підготовка необхідних законопроектів. Хоча вітчизняне законодавство й передбачає охорону та відтворення природних ресурсів, енерго- та ресурсозбереження, ліквідацію наслідків надзвичайних ситуацій техногенного і природного характеру, але невиконання на місцях не забезпечує його реалізацію в повній мірі. До того ж неузгодженість законодавства в багатьох напрямах природокористування створює небезпеку маніпулювання та знижує вимоги до його дотримання.

Крім того, необхідно створити систему збалансованого (сталого) використання природних ресурсів, страхування екологічних ризиків, поводження з генетично-модифікованими організмами, удосконалити систему поводження з відходами, в тому числі з радіоактивними, створити законодавчу базу для зменшення ризиків виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру тощо. Пріоритетним у діяльності комітету залишається і законодавче врегулювання зняття з експлуатації 1—3-го енергоблоків Чорнобильської АЕС та перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему.

Через внесення змін до низки чинних законів комітет планує посилити відповідальність за порушення природоохоронного законодавства, в тому числі унеможливити протизаконні дії у процесі розпорядження землею сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення, лісовими і водними ресурсами. Водночас комітет ініціюватиме створення єдиної державної інформаційно-диспетчерської служби «112» (автоматизованої системи раннього виявлення надзвичайних ситуацій і оповіщення населення в разі їх виникнення), а також створення на базі аварійно-рятувальних служб Міністерства з питань надзвичайних ситуацій міжнародних аварійно-рятувальних сил швидкого реагування.

— Дякую за розмову і бажаю успіхів у втіленні наміченого.

Інтерв’ю взяла Олена РОМАШКІНА.