У болгарському місті Кирджалі з великим успіхом виступив Миколаївський художній російський драматичний театр. Тут, на міжнародному фестивалі
«Седмица на изкуствавата» («Тиждень мистецтва»), миколаївці показали болгарському й турецькому глядачеві спектакль «Посібник для бажаючих одружитися» за мотивами творів Чехова. Але центральною подією фестивалю стала прем’єра масштабного міжнародного проекту — болгаро-турецько-української вистави «Хюррем Султан». Україну в цьому проекті представляв миколаївський театр.Переклад не потрібен
Наші артисти прибули до Кирджалі після 25-годинного переїзду — на автобусі, катері, знову на автобусі. Приїхали у фестивальне місто близько першої години ночі. І — з корабля на бал. У цей день відбулася прем’єра
«Хюррем Султан».Спектакль
«Хюррем Султан» викликав у Болгарії справжній фурор. Ідея його створення народилася одразу в двох головах — директора миколаївського театру Миколи Кравченка й директора болгарського театру з Кирджалі Орхана Таіра. З історією Роксолани, головної героїні вистави, Орхан познайомився три роки тому, коли прочитав роман Павла Загребельного. Микола Кравченко підкинув ідею: а чи не поставити нам виставу разом? Але до роботи приступили тільки цього року.У спектаклі зайняті актори болгарського театру
«Кадріє Летіфова», турецького театру з Анталії й миколаївського Російського театру. Роль султана виконав провідний актор турецького Національного театру Селім Гурата, роль Роксолани — акторка миколаївського театру Ірина Бенчивенга (на знімку). Як розповідає Ірина, робота над роллю була складною: «Вистава йде турецькою мовою. Довелося вивчити не тільки свій текст, але й розуміти, про що говорять партнери. Текст учила, а не зазубрювала. Адже треба переживати свою роль, а не автоматично вимовляти слова». Наставником Ірини був заступник директора театру Пилип Хорозов. Він задоволений: «Я радий, що Ірина впоралася з роллю. Навіть турки повірили, що Роксолана, дружина султана, була саме такою, якою її зобразила Ірина. Владною й навіть твердою. Але ж у Туреччині ставлення до Роксолани своєрідне».Історичну драму
«Хюррем Султан, або Дика квітка Османської імперії» написав турецький письменник Орхан Асен. Ім’ям «Хюррем Султан» («Султанша») у Туреччині називали відому українку Настку Лисовську, дружину султана Сулеймана. П’єса відрізняється від роману Загребельного «Роксолана». І в п’єсі, і в спектаклі Роксолана з’являється зрілою жінкою, серйозним державним діячем. Вона ділиться із глядачами розповіддю про своє життя.Ставити виставу було цікаво. Три країни, три культури, три режисера.
«Це приблизно, як трьом господиням варити борщ, — каже Микола Кравченко. — Але результат гарний».Глядачі сприйняли виставу на
«ура». Не заважав і мовний бар’єр. У Кирджалі половина населення — турки, і турецька мова тут як рідна. Але й ті, хто не знає турецької, зрозуміли, про що йдеться. Адже справжнє мистецтво не потребує перекладу.100-відсотковий Станіславський
Не потребував перекладу й виступ Миколаївського художнього російського драматичного театру. Наші артисти виступали на третій день фестивалю. Всі квитки в касі до того часу розкупили. У Кирджалі живе чимало українців і росіян. Усі хотіли подивитися наших акторів.
Грали Чехова в постановці М. Кравченка.
«Посібник для бажаючих одружитися» складається з водевілів «Ведмідь» і «Освідчення». Глядачі плакали й сміялися, аплодували кожному жарту. Віолетта Мамикіна в ролі поміщиці Попової запам’яталася блискучою грою, трепетною чуттєвістю. Олег Мамикін, який грав поміщика Григорія Смирнова, був мужнім і романтичним. Слава Кушиков (у ролях лакея Луки й Ломова) чудово перевтілювався й викликав море посмішок. Так само як і Євген Олійник — він грав горе-нареченого Степана Чубукова. Катерина Кушикова в ролі Наталі Ломової була особливо емоційна й напориста.Роза Димова, редактор радіо Кирджалі, поділилася враженням про спектаклі:
«Я дивлюся всі вистави й наших акторів, і приїжджих. Але українські артисти просто вразили. Вони показали, як треба грати». Наша землячка з Кіровограда Марина, що вже 20 років мешкає в Кирджалі, вважає, що актори з Миколаєва влаштували свято: «Нам дуже не вистачає рідного слова. Було б добре, якби театр частіше приїжджав до нас». Актор болгарського театру Рака: «Це справжній класичний театр. Тому й успіх. Я не все розумію, але спектакль зрозумілий без перекладу».Не потрібен перекладач і директорові болгарського театру Орхану Таіру:
«Якщо бути відвертим, то нашим акторам до миколаївських ще дуже далеко. Ви виховані в кращих традиціях класичного театру. Це стовідсотковий Станіславський!»Програма фестивалю була насиченою. Репетиції, перегляди вистав. Запам’яталися й дружні посиденьки. Щовечора їх організовувала країна, спектакль якої ставили в цей день.
«Український» день був з гарними піснями й танцями, щедрим частуванням. А бандани, зшиті з трьох прапорців (Болгарії, України, Туреччини), носили всі.Фестиваль
«Тиждень мистецтва» — не конкурсний. Насамперед це було живе спілкування, знайомство з культурами різних країн. А переможцем фестивалю стало театральне мистецтво, яке вічне. І, звичайно ж, його величність глядач.Кирджалі—Миколаїв.
