З любов’ю про Умань

«В Україні є не так багато міст, навколо яких перепліталося б стільки загальновідомих давніх подій і літопис яких був би нерозривно пов’язаний з такою кількістю історичних діячів різних епох».

(Із книжки «Міста та села Черкащини», яка готується до друку).

«Умань лежить на перетині шляхів Київ—Одеса і Львів—Дніпропетровськ, через місто іде дорога з Києва в сусідню Молдову на Кишинів і далі через Румунію — на Балкани, Грецію і Туреччину».

(Із книжки А.У. Коваля «Україна незалежна. Літопис міста Умані». 2007 р.).

Непростий час становлення нашої незалежної держави вимагає від нас не спекулятивних балачок про патріотизм, а безперервного пошуку глибинних витоків людських почуттів, об’єднаних одним словом «патріотизм» чи кількома — «любов до рідного краю». Як Дніпро повниться маленькими і великими притоками, так і любов до країни в людини народжується з любові до чогось незабутнього, що входить в її буття з далекого дитинства, юності.

Непомітне джерельце в лісі, з якого колись довелось напитися під пташиний щебет, чи найсмачніші в світі мамині вареники з мерзлим тереном, по який ходили до лісу разом із мамою, чи бабусині казки, приповідки і пісні, що назавжди десь там глибоко у твоєму єстві. Чи передсмертне її бажання бути похованій у вишитій сорочці і жилеті, щоб бачили, як вона гарно вишила червоними і чорними нитками виноградні грона на рукавах сорочки...

Україна збідніє без таких от щемних куточків пам’яті в кожному з нас, як міліє вона без тих сотень сіл, що невблаганно зникають з її карти. А чи існуватиме вона без своїх міст — великих і особливо малих? Таких, як і наша старовинна Умань?

Погляньте лишень: вона ж у самому центрі України. На 200 кілометрів відбігли від неї Київ, Вінниця, Черкаси, Кіровоград, майже за 300 кілометрів — Одеса. І в цьому просторовому багатограннику Умань теж набуває неабиякого значення як науковий, освітній, промисловий, культурний центр. Вона має два університети: аграрний (один із найстаріших у нашій державі) та педагогічний, аграрний, медичний, педагогічний коледжі, музичне училище, ліцеї, гімназію, 12 шкіл. В Умані понад 20 тисяч студентів.

Заводи — велетень «Уманьферммаш», «Мегомметр», Вітаміни», «Технолог», — швейна фабрика, тепличний комбінат експортують свою продукцію за кордон.

Ветерани уманської промисловості — «Уманьхліб» та «Уманьпиво» — багаторазові учасники загальнодержавних виставок, звідки щоразу привозять дипломи і свідоцтва про високу якість продукції.

Відоме наше місто славнозвісним дендропарком «Софіївка» — пам’ятником палкого кохання графа Станіслава Потоцького до дружини-гречанки Софії.

Саме парк довгі роки був єдиною перлиною нашого краю, куди поспішали туристи з усіх кінців колишнього Радянського Союзу, зарубіжжя і, звичайно ж, з усієї України.

Але небайдужі очільники міської громади вирішили розширити туристичні маршрути ще й вулицями Умані. Так, у 2001 році була прийнята Стратегічна концепція розвитку міста, перший пункт у якій був напрям розвою туристичної індустрії.

На нитку часу дорогоцінним намистом нанизуються славні героїчні і трагічні сторінки в житті нашого міста. Звідки ж прядеться ця нитка?

І хоч уперше в судовому документі Умань згадується в 1616 році, все-таки є всі підстави стверджувати, що час її заснування сягає тисячоліття. Поблизу Умані археологи виявили кургани скіфського часу. За свідченням літописця Іпатія (922 рік), територію сучасної Уманщини населяли уличі. Вони мали 318 міст і проживали на площі від берегів Дніпра до Південного Бугу.

Під час монгольської навали Уманщина входила до Брацлавської «тьми»: на них були поділені землі Русі для зручного збирання данини.

З кінці ХІ століття на півдні Уманщини кочували половці (кумани). Науковець Г. П. Бевз переконаний, що назва міста пов’язана саме з племенем куманів. Куманія — Кумань — Гумань — Умань.

У 1629 році в місті налічувалось 1067 димів (будинків).

Історики стверджують, що вже в 1576-му серед інших козацьких полків був і Уманський полк.

У період національно-визвольної війни (1648—1657 рр.) під проводом Богдана Хмельницького уманське козацтво було складовою частиною військ Богдана, а Уманський полк — одним із найбільших.

Під час першого і другого походів на Молдавію в Умані двічі побував Богдан Хмельницький.

У липні 1669-го тут відбулася козацька рада, яка обрала гетьманом Правобережної України Михайла Ханенка, який очолював полк ще за Богдана Хмельницького. З 1669-го по 1674 рік Умань була тимчасовою столицею Правобережної України.

Повітря цього краю завжди наповнював дух свободи. Тож закономірно, що проти польського гніту в особі шляхти і католицького духовенства час від часу вибухали повстання (1737, 1749, 1750 рр.). Апогеєм цієї національно-визвольної боротьби стало повстання в 1768 році, очолюване запорозьким козаком Максимом Залізняком та уманським сотником Іваном Гонтою, яке ввійшло в історію під назвою «Коліївщина» і якому великий Тарас Шевченко присвятив поему «Гайдамаки». Нинішнього року Умань відзначає 240-річчя цієї події.

Хоч як дивно, але декабристське повстання в Санкт-Петербурзі в 1825 році теж має дотичну з Уманню. Саме тут заарештували генерала С.Г. Волконського, який координував переговори і зв’язки між Південним та Північним товариствами.

Квартирував у місті легендарний Григорій Котовський зі своїм військом.

Тут жила відома жінка Надія Суровцова — письменниця, активна учасниця бурхливих революційних подій в Україні початку минулого століття, за що 30 років її життя забрали сталінські табори і яку реабілітували 1957 року на прохання Павла Тичини, Остапа Вишні і Миколи Бажана — теж уманчанина.

У районі Умані, спливаючи кров’ю, в пекельне літо 1941 року, героїчно бились в оточенні 6-та і 12-та радянські армії, стримуючи фашистський наступ на Київ і далі на схід. Відомий поет і письменник Євген Долматовський, який був учасником тих трагічних подій і полоненим зловісної «Уманської ями» — табору для військовополонених, описав те пекло у книжці «Зелена брама».

Ось які події нанизано на нитці історичної пам’яті древньої Умані. Її вулицями ходили Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Котляревський, Василь Симоненко, Володимир Даль (автор «Толкового словаря живого великорусского языка»), Юрій Смолич і багато інших.

Уманчани пишаються земляками, відомими військовими двічі Героєм Радянського Союзу генералом армії І.Д. Черняховським, Героєм Радянського Союзу О.І. Радзієвським, генерал-лейтенантом К.М. Дерев’янком, який підписав акт беззастережної капітуляції Японії у вересні 1945 року.

Знаковою подією в процесі перетворення нашого міста на туристичне стало створення в 2005 році Державного історико-архітектурного заповідника «Стара Умань».

Крім чуда України «Софіївки», гостей Умані, звичайно ж, зацікавлять експонати міського історичного музею та його філіалів, картинної галереї, пам’ятники Тарасу Шевченку, І.Д. Черняховському, пам’ятні знаки в «Уманській ямі» та Сухому яру, в якому гітлерівці розстріляли десятки тисяч уманчан і зокрема євреїв.

З представниками цього народу пов’язане ще одне пам’ятне місце: в Умані розміщується могила рабина Нахмана — святого брацлавських хасидів — однієї з течій іудаїзму. Щоосені на могилу реббе приїздять тисячі хасидів з понад 25 країн світу.

Мальовничі вулиці Умані потопають у зелені, ваблять затишком старовинних будівель і нових будинків-красенів. Центральні вулиці з вимощеними плиткою тротуарами, облаштованими зупинками, десятками магазинів, офісів, банків, кафе, барів органічно доповнюють старовинний колорит міста.

Гостям буде цікаво оглянути один із найкращих в Україні Центр реабілітації дітей-інвалідів. До речі, в Умані одна з найпотужніших в державі система соціального захисту населення і зокрема пенсіонерів.

Ми не маємо проблем з транспортом: комфортабельні автобуси і таксі доставлять вас у будь-який кінець міста.

З міської автобусної станції можна дістатись до Криму, Львова, Одеси інших великих міст України, не кажучи вже про Київ, в який без проблем потрапиш у будь-яку годину доби.

До послуг уманчан декілька поліклінік і лікарень, стоматологічних кабінетів, станція справді швидкої допомоги.

Міські діти, крім занять у школах, часто відвідують бібліотеки, можуть розвивати свої здібності на станціях юних техніків, натуралістів, у музичній школі, численних студіях, Будинку школяра, будинку культури.

До їх послуг — чудовий сучасний стадіон на 7500 місць, подарований місту Маріупольським металургійним комбінатом, 45 спортмайданчиків, 5 футбольних полів, 16 спортзалів, 34 приміщення для фізкультурно-оздоровчих занять.

Старовинний колорит міста і закохана душа «Софіївки» є постійним джерелом натхнення для творчості. В Умані живуть і працюють два члени Національної спілки письменників України поети Марина Павленко і Петро Поліщук.

Місто дихає талантами: поетами, художниками, композиторами, співаками, танцівниками.

Концерти наших учасників художньої самодіяльності не гірші за виступи столичних виконавців. А міський камерний хор, яким керує заслужений працівник культури України Леонід Ятло, знаний в європейських країнах як учасник і переможець багатьох міжнародних фестивалів і конкурсів.

Уже декілька років поспіль в Умані знайшов постійну прописку фестиваль художньої самодіяльності аграрних вузів України «Софіївські зорі».

У цей день у святкових колонах йдуть гості фестивалю «Софіївські зорі» і всі трудові колективи міста. Очолюють ходу уманчани-орденоносці, заслужені працівники різних галузей. Щороку ця авангардна група зростає.

Останні 10 років в Умані позначені зростанням обсягів промислового виробництва, виконанням бюджету, швидким розвитком бізнесу, зміцненням матеріально-технічної бази гуманітарної сфери, призовими місцями у Всеукраїнських та обласних конкурсах з благоустрою міст. Особливу гордість викликає факт спорудження житла за рахунок різних джерел фінансування — понад 13,5 тис. кв. м його вводиться в експлуатацію щороку.

Умань вирізняється політичною і релігійною стабільністю, незважаючи на велику кількість партійних осередків і релігійних конфесій.

Журналісти понад 20 різних газет, телестудій і радіоредакцій гуртуються навколо прес-клубу «Свобода слова», допомагаючи і міській громаді, і міській владі об’єднувати зусилля для подальшого розвитку міста. Про це і багато іншого можна прочитати в «Літописі міста Умані», поки що єдиному науковому дослідженні становлення незалежності України в маленькій її клітинці — старовинній Умані. Усе це — результат спільної праці влади та міської громади.

Тож зрозуміла гордість кандидата історичних наук, дослідника історії Уманського козацького полку, багаторічного міського голови Юрія Івановича Бодрова, коли він підкреслює, що в рейтинговій оцінці міст, надрукованій у журналі «Фокус», серед 50 міст України, визнаних найкращими для проживання населення, Умань посідає 32-ге місце. Серед 50 найкращих, в тому числі обласних центрів!

Ну як не любити таке місто!

А хіба було б погано, якби серед 50 найкращих країн світу Україна теж посіла відповідне місце? Але для того всі ми маємо любити її так, як любимо свою маленьку краплинку на карті світу, бо мудрі вчать, що краплинами море повниться.

Валентина КОЗИЦЬКА, заслужений журналіст України, редактор газети «Уманська зоря».