Картопля: продукт поза конкуренцією

Сьогодні Інститут картоплярства — головна науково-дослідна установа з проблем картоплярства країни, а створений на його базі науковий центр «Картоплярство» координує діяльність з цих питань і наукових, і вищих навчальних закладів.

— Одна з основних культур, очевидно, потребує і відповідної науково-виробничої бази.

— До нашої мережі входять: Поліська дослідна станція імені О. М. Засухіна, державні підприємства дослідні господарства «Немішаєве», «Артеміда», «Корделівське», «Пархомівське», «Поліської дослідної станції» та 19 опорних пунктів.

Посильну участь у створенні, реалізації та впровадженні розробок у виробництво здійснюють такі установи—співвиконавці науково-технічної програми «Картоплярство» системи Української академії аграрних наук, як Буковинський, Волинський, Івано-Франківський, Кіровоградський, Миколаївський, Тернопільський, Чернігівський, Сумський та Закарпатський інститути агропромислового виробництва; Інститут землеробства і тваринництва західного регіону, Інститут сільськогосподарської мікробіології, Українська станція карантину рослин, Інститут землеробства південного регіону, Інститут сільського господарства Полісся, Інститут овочівництва і баштанництва та Хмельницька і Рівненська державні сільськогосподарські дослідні станції.

— Рік картоплі ознаменується для вас, безумовно, певними заходами?

— Так. І не просто формальними. У рамках Міжнародного року картоплі 3 липня на базі нашого Інституту проводимо Міжнародну науково-практичну конференцію «СТАН, ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ КАРТОПЛЯРСТВА В УКРАЇНІ». У ній візьмуть участь і виступлять із фундаментальними доповідями провідні вчені-картоплярі із Російської Федерації, Білорусі, Молдови, Китаю та Сполучених Штатів Америки.

Україна у виробництві картоплі посідає п’яте місце у світі після Китаю, Росії, Індії та США. Картоплярство є практично єдиною галуззю агропромислового комплексу, річні обсяги виробництва якої впродовж останніх років істотно не змінились і коливаються в межах 16,7 — 20,7 мільйона тонн. Проте соціальна структура виробництва зазнала суттєвих змін. Якщо в сільськогосподарських підприємствах площі вирощування картоплі скоротились майже на 400 тисяч гектарів, то в індивідуальних господарствах вони зросли на 530,3 тисячі гектарів.

— Мабуть, така тенденція не на користь загальній справі — інтенсифікації розвитку картоплярства.

— Очевидним треба визнати той факт, що перехід населення на самозабезпечення картоплею спричинив низку негативних наслідків: серед таких відзначаємо погіршення екологічних та фітосанітарних умов вирощування, недотримання системи сортооновлення, різкий спад рівня механізації, втрати організованого ринку та сировинної бази для переробної промисловості, значне зменшення потреби у застосуванні наукових розробок.

Або візьмімо врожайність. У середньому по країні за останні роки вона практично не змінилась і становить 120—130 центнерів з гектара. Зате в сільськогосподарських підприємствах вона зросла із 104 центнерів у 2003 році до 180 центнерів у 2007-му. Ми переконані, що спеціалізоване виробництво має визначати провідну роль у галузі.

Сьогодні основоположні орієнтири науково-дослідницької роботи визначають такі напрями діяльності: створення конкурентоспроможних сортів, сортова агротехніка, захист картоплі від основних хвороб і шкідників; комплексна механізація виробництва з обгрунтуванням системи машин і механізмів для великих спеціалізованих господарств з площею картоплі 250—300 і більше гектарів; розробка режимів зберігання при різних способах збирання продовольчої і насіннєвої картоплі; системи удобрення в спеціалізованих сівозмінах; аналіз і обгрунтування шляхів інтенсифікації виробництва картоплі в різних грунтово-кліматичних зонах України.

— На які показники врожайності можуть орієнтуватися сільські трударі?

— Практика господарювання засвідчує екстенсивне ведення галузі. Тобто відбувається просте відтворення виробництва, тоді як для забезпечення рентабельності на рівні 50 відсотків і більше необхідно вирощувати не менш як 250 центнерів з гектара.

Торік ми провели виробничі випробування розроблених технологічних прийомів виробництва картоплі в короткоротаційних сівозмінах з насиченням сидеральними культурами. Урожай сортів Серпанок та Явір становив відповідно 470 та 474 центнерів з гектара. Загалом потенційна можливість створених нашими науковцями сортів досить висока — 500—600 центнерів. А середньостиглий сорт Слов’янка торік у Макарівському районі на площі п’ять гектарів при крапельному зрошенні дав урожайність понад 1000 центнерів з гектара.

У результаті проведення науково-дослідницьких робіт була розроблена операційна технологія вирощування картоплі в різних зонах України. Це забезпечувало одержання врожаю картоплі в спеціалізованих господарствах Полісся 250—300, Лісостепу — 200—220 і в Степу — 180—200 центнерів з гектара.

— Сьогодні цього, вочевидь, досягти непросто.

— Як уже зазначалось, вести високорентабельне господарство можна тільки у великих підприємствах, де є можливість застосувати сучасну агротехніку, ефективно використати фінансові ресурси та високоврожайні сорти.

— Високій врожайності сортів має відповідати і якість товарної картоплі.

— Над цим і працюємо. Створені нашими вченими сорти відзначаються добрими смаковими і споживчими якостями. Високим вмістом крохмалю, в межах 18—19 відсотків, характеризуються сорти Кобза, Обрій, Фантазія, Світанок Київський, Лілея, Червона Рута тощо. Вони можуть використовуватись для технічних цілей, а такі, як Фантазія і Загадка придатні для переробки на чіпси, Лілея — на фрі.

На сьогодні до Державного реєстру сортів рослин України занесено 123 сорти картоплі. З них української селекції — 74, в тому числі 52 інституту і Поліської дослідної станції. Всі наші сорти захищені патентами та авторськими свідоцтвами, а у насінницький процес залучено 50 сортів із загальної кількості зареєстрованих.

— Ви говорили про низку основоположних напрямів діяльності. Розкажіть про окремі з них.

— Тематика відділу селекції інституту, наприклад, спрямована на вдосконалення селекційного процесу зі створення і впровадження у виробництво сортів картоплі різних груп стиглості й господарського призначення, урожайністю на 5—10 відсотків вищою проти сортів-стандартів, з підвищеним і високим вмістом сухих речовин, стійких проти хвороб і шкідників.

Певних успіхів досягнуто в селекції на стійкість проти фітофторозу (сорти Луговська, Явір, Ракурс, Ольвія, Віринея, Багряна, Червона Рута, Тетерів). Усі створені сорти стійкі проти раку картоплі, більшість їх відзначаються стійкістю проти іншого карантинного об’єкта — картопляної нематоди. Виведені сорти не тільки дають задовільний врожай на заражених полях, а і очищають грунт від цист нематоди (сорти Обрій, Слов’янка, Повінь, Доброчин, Фантазія, Лілея, Тетерів та інші).

Учені створили скоростиглі сорти Щедрик і Базис, які при випробуванні у різних зонах проявили себе як пластичні із високою врожайністю і придатні для вирощування двоурожайною культурою на півдні країни.

Щодо насінництва. Щорічно в Інституті картоплярства вирощують 800—1000 тонн насіннєвого матеріалу високих категорій сортів власної селекції для забезпечення вихідним матеріалом елітгоспів та здійснення сортозаміни і сортооновлення. У 22 елітгоспах, де працює 19 опорних пунктів, щорічно вирощують 65—70 відсотків оригінального та 40—52 відсотки елітного насіння картоплі від загального виробництва в Україні. Потенціал, задіяний в галузі первинного насінництва в елітгоспах, де працюють опорні пункти, за відповідного фінансового та матеріально-технічного забезпечення дає змогу щорічно одержувати 25—30 тисяч тонн еліти.

І ще трохи статистики. Торік до вирощування насіння в елітгоспах було залучено 50 сортів картоплі: 16 ранніх, 16 середньоранніх, 12 середньостиглих, 6 середньопізніх. Площа насінницьких насаджень становила під ранніми сортами 200 гектарів, або 26 відсотків, середньоранніми — 380 гектарів, або 50 відсотків, середньостиглими — 142 гектари, або 19 відсотків, середньопізніми — 47 гектарів, або 5 відсотків. Виробництво насіннєвого матеріалу в 2007 році становило розсадників випробування клонів 400 тонн, супер-супереліти 1460 тонн, супереліти 4100 тонн, еліти 6300 тонн.

Зважаючи на важливість зазначених напрямків діяльності селекційних центрів та елітгоспів, доцільним було б розробити та прийняти державну програму «Селекція і насінництво картоплі».

Зроблені розрахунки вентиляційної системи картоплесховищ та запропоновані режими вентилювання картоплі, які впроваджені в сховищах наших дослідних господарств в селі Козинці Бородянського району Київської області, «Артеміда» Калинівського району Вінницької області, Поліської дослідної станції Малинського району Житомирської області.

— Розкажіть, будь ласка, про досягнення ваших науковців у виведенні високоврожайних сортів.

— Інститут картоплярства отримав шість патентів на сорти Луговський, Світанок Київський, Серпанок, Повінь, Явір, Слов’янка для розповсюдження їх в Російській Федерації.

Крім Російської Федерації, партнерські стосунки і двосторонні угоди на рівноправну і взаємовигідну співпрацю в галузі картоплярства підписано також із Латвією, Республікою Білорусь, Китайською Народною Республікою.

В 1996 році в Латвії зареєстровано сорт Бородянська рожева. З 2006 року цей сорт занесено до Каталогу сортів рослин не тільки Латвії, а й Європейського Союзу.

У 2000—2001 роках у Білорусі зареєстровано два сорти картоплі селекції Інституту картоплярства: Луговська і Кобза. Сьогодні між нашою науковою установою і Інститутом картоплярства Національної академії наук Білорусі діє угода, укладена на 2004—2009 роки.

З липня 2006-го нами поновлено Договір про науково-технічне співробітництво з Інститутом біотехнології Яньбянської академії сільськогосподарських наук КНР (провінція Цзілінь) терміном на три роки. Тема співпраці — «Використання техніки іn vіtro для покращення стійкості сортів китайської селекції».

— Засоби масової інформації час від часу підігрівають у суспільстві проблему генетично модифікованих продуктів. Чи не найбільше на горіхи перепадає картоплярам.

— Мабуть, через те, що картопля у щоденному вжитку. Справді, на нашу адресу вислуховуємо чимало нарікань. У населення складається враження, що нова культура, стійка до різних хвороб — модифікована; якщо не ласа для колорадського жука — модифікована; високоврожайна — модифікована. Краще подивімося на заморські овочі та фрукти, м’ясні, рибні продукти та курятину, які аж надто мають гарний вигляд і не псуються.

Щодо сортів, виведених українськими селекціонерами, то вони ніколи не виходять за межі допустимих стандартів.

— Копітка і результативна праця науковців інституту. А хто серед лідерів в науково-дослідницькій діяльності?

— Про тих, хто день у день, рік у рік послідовно і настирливо трудився над виведенням нових сортів української картоплі (а їх аж 74!), можна сказати лише слова вдячності. Ми схиляємо голови перед світлою пам’яттю доктора біологічних наук, професора, академіка УААН Анатолія Андрійовича Кучка, доктора сільськогосподарських наук, професора Олександра Йосиповича Онищенка, кандидатів сільськогосподарських наук Олександра Івановича Терещенка та Володимира Андрійовича Вітенка.

Багаторічний досвід та висока кваліфікація заслуженого працівника сільського господарства, заступника директора з питань селекції, професора Андрія Антоновича Осипчука дали йому змогу створити наукову школу з питань селекції в картоплярстві, яка здобула визнання за межами України. За його плечима не лише десятки виведених нових сортів, а й ціла когорта учнів вчених-селекціонерів, які завідують науковими лабораторіями, викладають у технікумах та вузах.

В інституті та його мережі працюють 60 науковців, серед яких п’ять докторів наук, 26 кандидатів. Кадрові питання частково вирішуємо за рахунок власної аспірантури, в якій навчаються 11 аспірантів. Лише за останні два роки семеро аспірантів захистили кандидатські дисертації.

Інтерв’ю взяв Михайло СВОЯЧЕНКО.