На центральній магістралі обласного центру Волині — проспекті Волі — розташовано два десятки банківських установ. Тим часом купити молока й хліба тут нема де.
Біографія центрального проспекту Волі розпочалася 1870 року. Саме тоді імператор Олександр ІІ затвердив генеральний план забудови Луцька. Згідно з ним на полях сіл Воличка (воля. — Авт.) над Глушцем і Воличка Прилуцька згодом виріс один з нових міських кварталів. Головну його вулицю, згідно з напрямком, назвали Рівненсько-Дубенською, згодом вона стала просто Рівненською, в роки Першої світової війни — Київською, а в часи УНР — Воличкою... Нову сторінку в історії цієї магістралі було записано в 1950-х роках, коли там спорудили помпезний будинок обкому партії, кілька елітних будинків для партійно-радянської номенклатури, почали проводити святкові демонстрації трудящих. Вулиця стала головною в місті. А відтак, згідно зі статусом, стала називатися вулицею Леніна. Жартівники казали, що нею можна дійти аж до Владивостока. Адже в ті часи кожне місто чи містечко, село чи присілок мали свою вулицю Леніна. Проспектом Волі вона стала вже в роки незалежності. Називаючи її так, тодішні демократи й гадки не мали, що у цієї назви — глибоке історичне коріння. Часи змінилися, і вже в Луцьку цей проспект дотепники називають Банківським або на зразок ділового центру Нью-Йорка — Уоллстріт. Жарт, але з часткою правди.
Якщо пройтися проспектом від Київського до Театрального майдану — його дві крайні точки на сході і заході, впадає в око велика кількість банківських установ. На магістралі загальною довжиною в 2260 метрів їх двадцять дві. Що в цьому поганого, запитаєте? Нічого, окрім одного. Переважну більшість цих фінансових установ відкрито в колишніх соціально значимих закладах: кращих у місті магазинах — гастрономі
«Центральному», овочевому, «Кооператорі», а також у переговорному пункті... Прогулюючись центром Луцька, тепер важко знайти місце, де можна було б недорого пообідати, випити філіжанку кави. За останні роки закрито кафе «Буратіно», «Юність», «Лакомка»... На місці одних тепер дорогі магазини, інші переобладнуються на нові банківські відділення. Не бракує казино, ігрових кімнат. На 200-метровому відрізку проспекту від ЦУМу до головного корпусу Волинського національного університету (колишнього обкому партії) їх три. Стільки само — ювелірних магазинів. Дивлячись на все це, важко повірити, що пересічний лучанин живе бідно. Журналіст Володимир Лис, відомий багатьом в Україні своїми прогнозами погоди, якось зауважив, що мешканцям проспекту і довколишніх вулиць тепер важко купити навіть звичайний хліб. На весь більш як двокілометровий проспект є лише один гастроном та ще невеличкий продуктовий магазинчик.А жителі міста тим часом знову б’ють на сполох. Ходять чутки, що планується продати й перепрофілювати найкращу кондитерську Луцька — магазин
«Мрія». Щодня сюди заходять сотні лучан, щоб випити склянку соку, філіжанку запашної кави або чаю, з’їсти смачне тістечко, купити свіжі цукерки, торт. Двічі на день усю цю смакоту сюди завозять з Луцької кондитерської фабрики. Магазин став улюбленим місцем зустрічей молоді, спокусою для дітлахів. «Мрія» сьогодні — своєрідна візитка міста.— Невже не можна захистити центр міста від засилля банків, різноманітних бізнесових структур? – цікавлюся у міського голови Богдана Шиби.
— На жаль, те, що сталося на проспекті Волі, — наслідок дикої приватизації,
«издержки» дикого капіталізму, період якого вже закінчується. Міська рада змушена була навіть відкрити там продуктовий павільйон, оскільки магазинів на вулиці майже не лишилося. Думаю, з часом ситуація зміниться. Центральна магістраль міста все одно повинна бути для людей. Впливатимемо на приватних власників, щоб вони розміщували тут заклади, які конче потрібні мешканцям і гостям нашого міста.Зараз у Луцьку з його 206 тисячами населення діють два самостійні банки —
«Західінкомбанк» і «Уніккредитбанк» (з польським капіталом), 25 філій різних банків і 156 банківських відділень. Шкода, що жодна з цих фінансових структур не ініціювала жодного проекту з підтримки соціальної структури міста: відкриття дитячих кафе, недорогих закладів харчування, мережі магазинів, молодіжних центрів, пунктів побутового обслуговування населення... Займаючи ж місце популярного в місті магазину, створюючи для мешканців мікрорайону певні незручності, банкіри викликають до себе упереджене ставлення. Тож було б добре, якби, приходячи в нове для себе місто, банк пропонував йому й свій соціальний проект. Кращої реклами для нього не може бути. І тоді поява ще однієї банківської вивіски не викликала б у людей роздратування. Чесних партнерів у нас на Волині шанують.Подібне можна написати про центральні магістралі Києва та, певно, й про всі обласні центри. Вони стають незатишними для їх мешканців та гостей. Тож проблема варта уваги наших законодавців і міністрів.
P. S. Доки цей матеріал готувався до друку, кондитерську
«Мрія» закрили на ремонт. Яка доля її чекає, достеменно ще не відомо.На знімку: колись тут був найпопулярніший у Луцьку гастроном
«Центральний».Фото автора.
