Тисячу велосипедів для сільських листонош держави придбано за кошти партнера «Укрпошти» — компанії «Prokter&Gamble». Найбільше з них, 105, дісталося представникам Вінниччини, де пошту доставляють 2,5 тисячі листонош.

— Велосипед так гарно вбрали, як дівку на виданні, — каже, усміхаючись від радості, листоноша з села Лука Мелешківська Вінницького району Людмила Мартинюк (на знімку вгорі ліворуч). А тоді перепитує: «І це справді він мій? Чи тільки для роботи?» Представник компанії підтвердила, що велосипеди передаються листоношам у власність. У наступному році партнери пообіцяли поштарям ще стільки ж двоколісних «помічників».

— У мене майже 600 дворів, — каже листоноша Людмила Мартинюк. — І переважно вони в районах новобудов. Знаєте, скільки треба находитися... З велосипедом уже не так ноги болітимуть.

Вінницька дирекція «Укрпошти» працює з двадцятьма партнерами. За словами директора обласної дирекції Віктора Котельника, така співпраця вигідна не лише поштарям і партнерам. Вона створює багато зручностей для споживачів. Люди не скупляться на подяки листоношам за доставлені товари першої необхідності. Особливо ті, які живуть у віддалених селах чи на невеликих хуторах, де нема ні магазину, ні продавця.

— Хто б міг подумати, що у час розквіту електроніки, комп’ютерів, мобільного зв’язку знайдеться робота для представників такої скромної професії, як листоноша. А їх нині працює у регіонах держави 47 тисяч, — каже заступник генерального директора Українського держпідприємства поштового зв’язку «Укрпошта» Петро Ружицький (на знімку внизу праворуч).

За його словами, нині листоноші виконують ще й дуже важливу соціальну функцію. Для багатьох людей похилого віку, особливо одиноких, вони є тими, до кого можна словом обізватися. Старенькі виказують їм свої жалі й біди. Їх виглядають біля воріт, бо листоноші — це постійні гості, ніхто, навіть родичі, не приходять так часто до людей, як поштарі.

— Головне наше завдання — добитися підвищення платні насамперед для згаданої категорії поштових працівників, — каже пан Ружицький. — Адже деякі з них отримують половину або трохи більше половини посадового окладу. І це за умови, що зарплата у всіх наших витратах становить майже 70 відсотків.

Сподівання на підвищення ефективності роботи, а відтак, — і на підвищення зарплати, поштовики покладають на впровадження корпоративної мережі. «Ми вважаємо цей напрямок магістральним і вже розпочали втілювати його на практиці», — додав П. Ружицький.

Збитковою для поштовиків залишається доставка газет і журналів передплатникам. На думку співрозмовника, досягти економії можна за рахунок друкування центральних газет у регіонах. Нинішні технічні засоби дозволяють це робити. Заразом значно скоротиться час доставки періодики до читача.

Фото автора.