Хай не схибить рука хірурга

— Отже, чекати довелося недовго? — запитую завідувачку офтальмологічного відділення «Феофанії» Ірину Собакар.

— Після школи золотою медалісткою вступила до Полтавського медінституту, який закінчила з червоним дипломом.

— Червоний диплом — пряма дорога до аспірантури?

— Так, спочатку я обрала аспірантуру...

— Спеціальність офтальмолога далека від дитячих романтичних мрій. Що спонукало до цього вибору?

— Досі дякую таланту педагога. Лекції професора Дмитра Герасимовича Плюшка брали нас у полон. Професор переконував: варто працювати, щоб повертати людям найдорожче — бачити красу світу, в якому ми живемо. Моя душа відгукнулася на цей заклик.

— Школа, інститут, аспірантура — рівна лінія. Так було завжди?

— Пригадую 1986 рік. Чоловік у Чорнобилі разом з медиками-ліквідаторами. Я з малою донькою на руках. Обоє аспіранти, обоє працюємо над дисертаціями. Зрозуміли, що вдвох не потягнемо. Комусь доведеться жертвувати навчанням...

— Чоловіче взяло гору? Пожертвували ви?

— Гору взяло мамине. А з другого боку, давно відчувала внутрішню потребу — не вистачає практичного досвіду. Довго не вагаючись, пішла працювати в очне відділення Полтавської обласної лікарні. Пригадую ті роки як справжню школу професійного зростання. Там працювали висококласні спеціалісти. Передусім завідувачка відділення Тамара Степанівна Корнєва та хірург Лариса Петрівна Циганенко. У них я вчилася виконувати складні і відповідальні операції, які допомагали хворим повернути зір.

— У практичному досвіді ви зробили для себе важливі відкриття?

— Їх небагато. Лише одне, але найголовніше. У медицині, зокрема, в такій вразливій та чутливій сфері, як офтальмологія, не можна зупинятися на місці. Медична наука і практика розвиваються значно стрімкіше, ніж інші науки. Тут постійно тривають пошуки і боротьба з недугами, тут діє безперервний процес удосконалення лікування та діагностики. Коли зупиняєшся на досягнутому, наздогнати цей рух дуже важко.

— Але ж рецепта від застою не випишеш?

— Авжеж. Істотно допомагають професійному зростанню курси з підвищення кваліфікації, які організує Мінохорони здоров’я разом з академічними закладами, а також міжнародні форуми та семінари. Намагаюся повністю використати цей потенціал. Згодом перейшла працювати у Центр мікрохірургії, де наукові пошуки очолюють справжні світочі вітчизняної офтальмології Микола Маркович Сергієнко, Ігор Миколайович Кондратенко, Наталія Федорівна Торчинська, їхні колеги. Тут уперше зроблено операції з видалення катаракти малими розтинами.

— А чим завершилася історія з дисертацією?

— Дисертацію захистив чоловік. Він кандидат медичних наук, відомий лікар-уролог Олександр Собакар. Скоро у нас родинне свято — срібне весілля. Донька Ксенія також закінчує медуніверситет, без п’яти хвилин лікар-стоматолог з червоним дипломом, як і мама. Про свою дисертацію, яку маю надію незабаром захистити, не скажу. Щоб не наврочити...

— В одній сім’ї і уролог, і офтальмолог, і стоматолог — аж заздрісно... Четвертий рік ви очолюєте офтальмологічне відділення «Феофанії». Маєте справу з різними хворобами зору. Але, як науковцю, на чому хотілося б зосередити основну увагу?

— Робота у клініці надзвичайно цікава. Серед інших досягнень ефективно використовуємо лазерну хірургію та лазерне лікування. Маємо обладнання відомої американської фірми «Алкон». Нині офтальмологів усього світу серйозно непокоїть поширення захворювання сітківки. Це ніби якась напасть. Поки що єдине лікування — лазер. Саме наша клініка може з допомогою найсучаснішого лазерного обладнання робити лазерну коагуляцію сітківки. Успішно практикуємо і лікування катаракти — з досвідченими колегами Фантиною Георгіївною Кириченко, Людмилою Іванівною Гудзовською, старшою сестрою Тетяною Олександрівною Онищенко та багатьма надійними помічниками.

— Катаракту також можна вважати напастю...

— Захворювання на катаракту молодіє, це тривожить. Тут різні фактори впливу: де працює людина, як вона харчується, яке довкілля її оточує. А основна причина проблеми — запущеність лікування. Головний лікар клініки «Новий зір» Георгій Якович Пархоменко зауважив, що таких перезрілих, надтвердих катаракт, які було виявлено під час обстеження хворих в Івано-Франківській та Закарпатській областях, хірургам зустрічати не доводилося. І це не якийсь виняток. Сотні тисяч людей, особливо в сільській місцевості, страждають від катаракти, не лікуються, втрачають зір і відчуття радості життя.

Катаракта — це помутніння кришталика. Ліків для зворотного процесу не існує. Помутнілий кришталик руйнуємо ультразвуком, прибираємо рештки і на звільнене місце імплантуємо кришталик рукотворний. Зір відновлюється, як правило, стовідсотково, операція майже безболісна.

Співпрацюємо з Центром мікрохірургії ока та його головним лікарем Сергієм Олександровичем Риковим (школа Юрія Миколайовича Кондратенка). Хірург з добрими руками — кажуть про нього вдячні пацієнти.

— Ви назвали моторошну цифру — сотні тисяч людей страждають від катаракти. Як упоратися з цією проблемою?

— На жаль, це досить складно. Ще недавно хворі на катаракту, яких молодими було вивезено під час війни до Німеччини на підневільну працю, стояли в черзі на операцію до п’яти років. Для цієї категорії, як і для інших хворих, що мають пільги на безплатне лікування, є окремі черги.

Маємо висококваліфікованих хірургів, клініки, обладнані на сучасному рівні, і могли б такі операції кратно примножити, але стримує ціна кришталика. Клініки нині зважують свої можливості, здешевлюють вартість операцій. Ми, зокрема, плануємо безплатну імплантацію кришталиків для інвалідів, але загалом проблему це не розв’язує. Для людей незаможних, наших дідусів і бабусь, а особливо самотніх, котрі не мають підтримки, надій на операцію мало.

— А чи є вітчизняні кришталики?

— Є, й непогані. Але тільки у твердій оболонці. М’які кришталики ми ще не виготовляємо.

Щодня з радіо і телевізора чуємо про благодійні вчинки фондів і окремих людей. Інколи таке враження, що все це йде у пісок, не залишаючи слідів. А тут реальна справа — придбати, скажімо, тисячу кришталиків або й більше. Повернути тисячам людей найдорожче — зір. Хіба це не благо? Благо чи мрії лікаря...