Опановувати професію кухаря, закрійника, швачки, оператора комп’ютерного набору тепер зможуть учні старших класів Хмельниччини, які мають вади зору, слуху, з порушеннями опорно-рухового апарату. Це стало можливим завдяки створенню Центру допрофільної та профільної підготовки дітей з інвалідністю «Моя професія».

Особливістю центру є те, що заняття тут проводяться в інтегрованих групах, тобто учні з інвалідністю навчаються разом зі своїми здоровими однолітками. Для учнів за останнім словом техніки обладнано класи-лабораторії. Опановуючи професію, старшокласники отримують ще й кваліфіковану підтримку психолога та соціального педагога, проходять тренінги з особистісного зростання, що є вкрай важливим для них. Усе це допомагає адаптуватися до дорослого життя, знайти роботу, відтак подолати ізольованість, інтегруватися в суспільство.

Цей інноваційний для України підхід запроваджено Українським фондом соціальних інвестицій (УФСІ). Як виникла ідея створення такого центру та інші інновації у соціальній сфері, ми запитали виконавчого директора УФСІ Віктора Мірошниченка.

— Здобуття базових професійних навичок, яке забезпечує цей центр, у практиці вітчизняних навчальних закладів є порівняно новим. Ідея створення такого центру виникла у ініціативної групи фахівців Хмельницького міського навчально-курсового комбінату. Його створення коштувало 566 тис. грн. 80% цих коштів виділив фонд, решту — місцева влада. Безумовно, це не єдиний наш проект. Наразі в різних областях України нами створено 80 закладів, що надають інноваційні соціальні послуги людям з інвалідністю, бездомним, людям похилого віку, дітям-сиротам та інших вразливим групам населення. У запровадження нових соціальних послуг ми інвестували понад 7 млн. дол. А для навчання персоналу організацій, які надають соціальні послуги, залучено Шведську агенцію міжнародного розвитку (SІDA), яка надала технічну допомогу на 12,6 млн. шведських крон.

— Які саме інновації ви запровадили?

— Найголовнішою інновацією Фонду є те, що ми створювали послуги на рівні громади і ті послуги, які ще не дуже розвинені або яких у нас ще немає. Приміром, люди з інвалідністю потребують не лише медичної допомоги, а й соціальної. Саме у громадах для цих людей недостатньо послуг: з догляду, зайнятості, обслуговування, соціального супроводу, працевлаштування, самостійного проживання.

У семи областях України ми впровадили послуги з ранньої реабілітації, інклюзивного навчання та виховання дітей та молоді з інвалідністю, допомоги безпритульним та бездомним, людям похилого віку тощо. Ці послуги надаються закладами нового типу.

Ми фінансували 80% вартості кожного проекту, решту виділяли місцеві органи влади і громади. За рахунок цих коштів у межах кожного проекту ми формували послугу, для якої створювали матеріально-технічну базу — проводили ремонтно-будівельні роботи, закуповували спеціальне обладнання, меблі та навчали персонал, зокрема в Швеції, Німеччині, Литві, Польщі, Росії.

Забезпечуючи людей необхідними послугами, ми запроваджували у практику нові методи і технології у сфері надання соціальних послуг. Ми намагалися змінити усталені стереотипи та ініціювати впровадження кращих ідей, інноваційних підходів у діяльність соціальних установ України — і державних, і недержавних.

— Хто виступав ініціатором створення цих послуг?

— З ініціативами створити нові послуги виступали як громадські організації і просто ініціативні групи, так і державні установи та органи місцевої влади. Ми підтримували всіх. Наш досвід засвідчив, що громадські організації працюють гнучкіше, в них більше доступу до інформації, до міжнародних проектів, вони активніше брали участь у навчальних програмах, отримували додаткові гранти. Органи місцевої влади часто підтримували громадські організації, допомагаючи знайти приміщення або закладаючи в місцевому бюджеті кошти на утримання персоналу, який забезпечує надання ново-створених послуг тощо.

— Впровадження інновацій — справа нелегка. Ви проводили підготовчу роботу?

— Звичайно, ми намагалися створити передумови для реформи на різних рівнях. Тут було головне — змінити традиційні погляди людей на систему соціального захисту вразливих категорій населення. Наш Фонд потурбувався про те, щоб фахівці з проектів пройшли навчання за кордоном, отримали новий досвід роботи з тією чи іншою вразливою групою. Ми організовували різноманітні тренінги та заходи з обміну досвідом, як-то: «круглі столи», конференції, семінари.

Що стосується соціальної політики загалом, то нами розроблено низку проектів нормативних документів, стандартів послуг. Розробляли ми і пропозиції щодо реформування системи організації та управління соціальними послугами, а також стратегії розвитку соціальних послуг на рівні громади та методичні рекомендації щодо надання соціальних послуг. Сподіваємося, що наші напрацювання стануть у нагоді уряду України на шляху реформування системи соціальних послуг.