«Хочеться пожити по-людськи...»

Усі кошти, необхідні для проведення робіт, були отримані підрядником ТОВ «СМУ-595» м. Слов’янська. Роботи підрядником велися дуже повільно, до виконання підрядна організація ставилася безвідповідально. І сьогодні роботи не ведуться, ми залишилися без газу. Зверталися до всіх інстанцій... На цих вулицях мешкають головним чином літні люди, пенсіонери, учасники Великої Вітчизняної війни, ветерани праці, яким важко розтоплювати пічки вугіллям і дровами. І вони дуже сподіваються, що після публікації у Вашій газеті вирішення цього питання зсунеться із місця, і мешканці нарешті побачать «блакитний вогник» у своїх будинках.

З повагою, члени кооперативу «Вогник».

Тетяна Пшенична живе сама і на зиму купує п’ять тонн вугілля. «Цього вистачає, аби в хаті було 10—11 градусів тепла. Вище 11 градусів для мене — вже розкіш», — пояснює жінка. Наша співрозмовниця — голова кооперативу «Вогник», який на 98 відсотків складається із пенсіонерів. Тетяні Олексіївні довірили керівництво як «наймолодшій».

— Кожен із мешканців вклав у будівництво газопроводу понад 2 тисячі гривень, — розповідає голова кооперативу. — Не враховуючи встановлення опор за свій рахунок, обрізання дерев, придбання і доставку цементу. Скільки казали платити, стільки й платили. Тепер вони питають: а коли ж буде газ? Та звідки ж я знаю, рідненькі, потерпіть. Люди плачуть...

Мальовничими провулками Миколаївки тягнеться газопровід. Новенькі пофарбовані труби, опори, підводка до будинків... На сторонній погляд, не вистачає «дрібнички» — газу. Про свої поневіряння члени кооперативу не раз писали до всіх інстанцій. Кілька осіб померли, так і не дочекавшись обіцяного. Зараз залишилися 34 члени, переважно — самотні літні люди. «Швидше ми на той світ «відгазуємо», ніж у нас газ з’явиться», — сумно жартує 88-річна Лідія Ямполець. У війну вона потрапила на примусові роботи до Німеччини разом із односельцями. Після війни народила і виростила шістьох дітей. Сьогодні бабусі важко пересуватися по двору, але діти нарівні з усіма зробили внесок у газифікацію: і грошима, і встановленими опорами. А от радіти «блакитному вогнику» жінці досі не пощастило.

— Труби готові, лише врізатися і опресувати залишилося. Але третій рік — жодних зсувів, — бідкається 74-річний Петро Бут (на знімку), заступник голови кооперативу. — Люди гроші витратили, щоб швидше зробити. Жити нам залишилося небагато, і хочеться пожити по-людськи.

Свого часу люди були настільки обнадієні перспективою отримати газ, що навіть... повикидали старі пічки. Адже сподівалися, що наступної зими вже зможуть обійтися без вугілля і дров. Гроші були виділені в повному обсязі, а газу немає. В чому причина?

Ігор Смирнов, міський голова Миколаївки:

— Постановою Кабінету Міністрів держава виділяла на будівництво газопроводу 347,5 тисячі гривень. Наше прохання було — щоб фінансування здійснювалося через місцевий бюджет. Однак у культурній формі нам відмовили. Мовляв, для цього є регіональне управління капітального будівництва (РУКБ). Ми чудово розуміли, що курирувати такі масштабні проекти вони не в змозі. Але рішення було прийняте, і фінансування здійснювалося через РУКБ. Вони шукали підрядника.

У результаті людей, які укладали договір, уже немає. Газопровід начебто в зібраному стані, залишилося тільки підключити. З яких причин його міськгаз не хоче приймати, а підрядна організація не хоче здати, невідомо. Називають різні суми, яких начебто не вистачає для завершення. Візуально — там копійчані справи, на два дні роботи. Скільки ми зверталися, нам відповідали: справою опікується Слов’янська міська прокуратура, потім — справою опікується СБУ, потім — справа в суді. А людям від цього не легше. Ну як може почуватися людина, котру обдурили?

У нас у Миколаївці залишилося 6 відсотків дворів негазифікованих. Паралельно із «Вогником» на сусідніх вулицях створили ще один кооператив на будівництво газопроводу — 2,2 кілометра. Там фінансування йшло через нас, і газопровід уже здали. А перший газопровід... Є міський голова, який за все відповідає на цій території. Якщо міського голову відсунули вбік і фінансування йде незрозуміло як, то що можу з цього приводу сказати?

Третину виділених бюджетних коштів розікрали

Дмитро Сазоненко, заступник прокурора Слов’янська:

— Регіональне управління капітального будівництва є замовником із освоєння бюджетних коштів у будівництві. Вони здійснюють технічний нагляд і шукають підрядників. У 2005 році із державного бюджету були виділені близько 350 мільйонів гривень для будівництва газопроводу в Миколаївці. Гроші виділяли трьома частинами: аванс, оплата і оплата. З ТОВ «СМУ-595» уклали договір підряду на будівництво газопроводу. Люди за свої гроші ставили металеві опори, а СМУ повинне було змонтувати труби, зробити переходи, пофарбувати і здати місцевому управлінню газового господарства на баланс.

ТОВ «СМУ-595» отримало із бюджету авансом 100 тисяч гривень, потім наприкінці 2005 року ще одну суму. І в жовтні 2006 року закривають повністю всі кошторисні роботи, підписують «форми 2», що газопровід добудований. Ці форми підписував колишній керівник РУКБ, замість своєї співробітниці, яка наглядала за будівництвом і відмовилася ставити підпис. Через два чи три тижні начальника з посади зняли. А чергова перевірка КРУ виявила, що форми закриті, а гроші не освоєні. Матеріали були направлені до прокуратури, і ми почали перевірку.

Складність була в тому, що ТОВ «СМУ-595» самоусунулося від контрольних обмірів. Без них це було важко зробити. Ми залучили експерта із Донецького інституту судових експертиз. Контрольні обміри встановили, що наявний факт завищення вартості робіт. Тобто показано, грубо кажучи, що споруджено газопровід протяжністю три кілометри, а фактично там два кілометри. Ми порушили кримінальну справу у відношенні посадових осіб і КП РУКБ, і ТОВ «СМУ-595». Провели експертизу вже у рамках кримінальної справи, дали оцінку всього. З’ясувалося, що показані і оплачені із державного бюджету роботи на 347 тисяч гривень. А фактично виконані на 147 тисяч гривень менше.

Стосовно колишнього керівника РУКБ ми направили до суду справу про службову недбалість. Справу було припинено у зв’язку із амністією (підсудний раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягався вперше, має на утриманні неповнолітню дитину. — Авт.) Це рішення набуло чинності. А стосовно директора ТОВ порушено і направлено до суду кримінальну справу за статею 191, частина 5 (розкрадання в особливо великих розмірах) і статтею 366, частина 2 (підробка службових документів). Тому що фіктивні форми, які не відповідали дійсності, були виставлені саме працівниками ТОВ. Крім того, в інтересах держави ми ще пред’явили позов до ТОВ про відшкодування недовкладених грошей. Позов направили до господарського суду, він прийнятий до провадження і розглядатиметься.

На запитання, чи заявляла прокуратура клопотання про забезпечення позову, заступник прокурора відповів так: «Сьогодні ТОВ «СМУ-595» — підприємство не збиткове, у нього є майно. Уже суд повинен накласти арешт або на майно, або на рахунки. Вони винесуть свою постанову». А от претензії керівництва Миколаївки в тому, що фінансування ішло повз місцевий бюджет, мій співрозмовник вважає безпідставними. «Місцева рада не має можливості контролювати ці роботи. РУКБ здійснює технічний нагляд, там є фахівці, які несуть відповідальність».

Як бачимо, наявність фахівців в управлінні не завадила його колишньому керівникові підписати «липові» документи. До речі, у постанові суду колишнього начальника РУКБ названо Віктором Павловичем, тоді як у Слов’янську його знають як Віктора Петровича (про що свідчить довідка, підписана міським головою і начальником відділу кадрів). Але на фоні вищенаведених фактів розбіжності в імені — просто «квіточки».

Складним, вочевидь, обіцяє стати розгляд справи в господарському суді. Приймаючи рішення про накладення арешту на майно чи рахунки ТОВ «СМУ-595», суд повинен брати до уваги всі обставини. Чи не буде так, що в разі «замороження» рахунків потерпілими виявляться ні в чому не повинні клієнти будівельників, які також чесно заплатили гроші за виконання певних робіт? А щодо кримінальної справи... Чи можна повірити, що розкрадання в особливо великих розмірах, в якому звинувачують колишнього керівника підприємства, було настільки прихованим від ока контролюючих організацій, що це виявилося лише постфактум?

У розмовах із кореспондентом газети мешканці Миколаївки запитували одне: «Хто ж може змусити будівельників таки завершити газопровід?». Зробити це може лише суд. До винесення рішення у справах будівництво припинене.

Фото Олексія БУДЬКА.

Донецька обл.