Капкан для інвестицій,або Хто гальмує будівництво сталепрокатного заводу в Білій Церкві

Років п’ять тому «Голос України» в циклі статей розповів про ситуацію в чорній металургії. Оглядач газети виділив головну проблему: відсутність у галузі сучасних технологій. Зокрема, він звернув увагу на те, що чомусь абсолютно ігнорується електродугове виробництво сталі. А коли три роки тому з’явилося повідомлення про будівництво такого заводу у Білій Церкві на Київщині, подумалося: нарешті!

Але, як мовиться, гладенько було на папері... Саме про це йшлося на «круглому столі», який відбувся у місті над Россю за участі обласної організації Українського союзу промисловців і підприємців. Його учасники говорили не тільки про «Інвестиційне середовище Білоцерківщини: проблеми і перспективи».

Тон задав народний депутат, президент УСПП Анатолій Кінах. Він, зокрема, звернув увагу на те, що в області заблокована реалізація інвестиційної програми на 1 мільярд євро. І, хоч як це дивно, палиці в колеса інвесторам під різними приводами передусім вставляють представники місцевих органів влади. З листом до них був змушений звернутися навіть глава держави Віктор Ющенко. Адже потерпають від спротиву місцевих депутатів знані європейські фірми — такі, як «Кнауф інсулейшн» (Німеччина), «Урса» (Іспанія), «Роквіл» (Данія), «Євро Фінанс» (Великобританія).

Анатолій Кінах у своєму виступі підкреслив: у Верховній Раді створена спеціальна тимчасова комісія, яка проаналізує ситуацію, що склалася в країні з виконанням інвестиційних програм, і чим може обернутися для України гальмування їх реалізації. Оскільки ціни на енергоносії постійно зростають, а вітчизняне виробництво продовжує залишатися затратним. Зокрема, на одиницю продукції витрачається енергії у два-три рази більше, ніж у розвинутих країнах. Окрім того, зношеність основних фондів сягнула 60—70 відсотків, а продуктивність праці в три-чотири рази відстає від світових показників.

Яскравий приклад — Біла Церква. Як свідчать статистичні дані, нині в місті з колишніх 47 промислових підприємств працює заледве половина. З міста-донора вона перетворилася на споживача бюджетних дотацій. Але й це ще не все. Член ЦК КПУ Сергій Челноков у своєму виступі звернув увагу на занедбаність комунального господарства Білої Церкви: сміття не вивозиться, водомережі не ремонтуються. А про каналізацію, за його словами, годі й говорити — місто може потонути у нечистотах.

Власне, тому багатьох учасників «круглого столу» непокоїть позиція міського голови і значної частини депутатського корпусу Білої Церкви стосовно будівництва в районі сталепрокатного заводу. Тим більше, що має зводитися він на землях сусідньої Шкарівської сільської ради. Водночас районна влада вкотре підтвердила свою зацікавленість у якнайшвидшій реалізації цього проекту. І не дивно. Адже на заводі — планується — буде створено 5 тисяч(!) робочих місць. Щороку до місцевого бюджету надходитиме 23 мільйони гривень, до державного — 400 мільйонів.

У чому причина того, що міська влада, хоч і не вся, опирається реалізації цього проекту? Як підкреслювали учасники «круглого столу», наголос робиться на тому, що, мовляв, будівництво заводу загрожує довкіллю. Тема ця виникла ще під час передвиборних баталій 2006 року. Однак насправді подібне виробництво і набрало розвитку в світі, бо на відміну від металургійних гігантів на сході країни воно працює без шкідливих викидів. Недаремно такі міні-заводи побудовані в усій Європі — від Греції до Швейцарії. Окрім того, левову частку інвестицій планується використати саме на захист навколишнього середовища.

Водночас, як наголошували виступаючі, нове виробництво не вельми хочуть бачити і місцеві підприємці. Їх лякає оголошена зарплата майбутніх робітників заводу — понад 3 тисячі гривень. А це означає, що й вони, для того щоб не втратити робочу силу, змушені будуть заохочувати своїх працівників. А тому не дивно, що дехто з них також «стимулює» протестувальників. Хоча вголос і не говорить.

Інвестори також запропонували місцевій владі укласти угоду про соціальне партнерство, визначивши пріоритетні напрями вкладення коштів у міське господарство. Суму виділили кругленьку — 240 мільйонів гривень. Але... Як сказав кореспонденту «Голосу України» президент ПІІ «Євро Фінанс ЛТД» Алі Мохаммад Хані Омран, керівництво Білої Церкви відмовилося її укладати, запропонувавши неприйнятні умови. А народний депутат Анатолій Кінах додав: «Це приклад політичного рекету. На жаль, ми маємо багато прикладів, коли в Україну приходять відомі світові інвестори і стикаються з нашим вітчизняним «щипачеством» і корупцією. Ті компанії, які поважають себе, які хочуть працювати прозоро в рамках законодавства, відмовляються виконувати вимоги. І я вдячний інвесторам за принципову позицію — вони не захотіли працювати за нашими «тіньовими» схемами. І в зв’язку з цим така неадекватна реакція деяких політичних структур. Треба всім звикати: ми працюємо з прозорими інвесторами. Не можна підривати довіру до України, треба, щоб приходили до нас працювати відомі світові компанії».