22 червня у житті нашого народу — сумна дата. Саме цього дня, як співається у відомій пісні, «Киев бомбили, нам объявили, что началась война».

Що означала війна 1941—1945 років для українців? Чи палав патріотизмом українець, котрого за якихось сім—вісім років до цього радянський режим прирік на голодну смерть, перед очима котрого пронеслися жахи політичних репресій? Як захищати велику радянську батьківщину, що відібрала в тебе землю, свободу, а заразом і право на життя? На ці та багато інших, не менш гострих, запитань допитливий читач знайде відповіді в червневому номері журналу Верховної Ради «Віче», який щойно вийшов друком.

Історія після політики продовжує залишатися однією з найдискусійніших тем в українському суспільстві. І, зокрема, діяльність так званих українських буржуазних націоналістів. Чи справді українські вояки в складі батальйону «Нахтігаль» брали участь в антиєврейських акціях? Вірно служили гітлерівцям чи рідному народові? Завісу таємниці над долею й досі загадкового легіону піднімає на своїх сторінках свіжий номер «Віча».

Хіба що лінивий не говорить сьогодні про рівень інфляції в Україні. Чимало й таких, котрі з відвертою радістю чекають, коли нинішній уряд потоне в інфляційній хвилі. У цьому багатоголоссі не часто лунають тверезі думки, конкретні й ефективні пропозиції, як і чим можна збити страшну хвилю інфляції. Про те, що реально треба зробити, аби якнайшвидше загасити пожежу економічного безглуздя, йдеться в червневому номері парламентського журналу.

Проаналізувавши меню дитячого харчування одного з черкаських дитсадків, яке до того ж не вельми охоче оприлюднюють, татусь п’ятирічного малюка з’ясував: у переліку продуктів майже відсутнє м’ясо. Хоча медики, до слова, постійно рекомендують дітям вживати достатньо білків, у тому числі й тваринного походження. Чи вдасться нашій державі врешті-решт забезпечити повноцінним харчуванням і дошкільнят, і школярів? Це наболіле питання на прикладі Черкащини досліджує червневий номер парламентського часопису.

Київський пенсіонер Владислав Регентівський має двох дуже особливих помічників: песика Крузика й кота-альбіноса Пушка. Варто вимовити вголос ім’я живописця, як Крузик миттєво застрибує на стілець, стає на задні лапи й починає роздивлятися картини господаря, рухаючи головою, як справжній відвідувач вернісажу. А Пушок подає Владиславу Іполитовичу зронені на підлогу пензлі. Однак не вправність маленьких помічників забезпечує пенсіонерові включення до Книги рекордів Гінесса. А що саме? Дізнаєтеся, ознайомившись з останнім номером журналу Верховної Ради «Віче».

На сторінках свіжого парламентського часопису — чимало інших цікавих матеріалів. Тож не баріться, придбайте червневий випуск улюбленого журналу, розширте свій кругозір!