Ольгу Бойко не пропустили в Абхазію на могилу батьків і брата. Її «зняли» з поїзда Київ—Адлер на російській митниці за «підробку» імені в паспорті: Юхимівна і Ефимовна (так записано в паспорті українською і російською мовами), на думку російських митників, це різні імена.

Пенсіонерка Ольга Бойко, яка з 1979 року проживає у Вінниці, не змогла на проводи побувати на могилах своїх батьків. Батько, мати, рідний брат, інші родичі Ольги Юхимівни поховані на міському цвинтарі у Сухумі в Абхазії. Вона там виросла. Хоча народилася в Росії, в Смоленську, а її мати з Баланівки Бершадського району Вінницької області. На могили жінка навідувалася у 2004-му, 2005-му і торік. 19 квітня цього року російські митники зняли жінку з поїзда Київ—Адлер на станції Успенська Таганрозької залізниці. Силоміць, під руки, вивели з вагона.

— У мене було чотири важкі сумки, сім поминальних вінків, у Сухумі таких не роблять, каже жінка. — Одні схопили сумки, інші взяли вінки, а двоє мене ведуть під руки, — продовжує схвильованим голосом жінка. — Весь вагон здивлявся, ніби злочинця ведуть. Я такого морального приниження ще не знала у своєму житті.

— Під конвоєм утримували протягом шести годин. Навіть в туалет водили під охороною. Поки не прибув поїзд Адлер—Київ, яким відправили назад в Україну.

«Паспорт як паспорт, нащо його віддавати на експертизу?»

Вінничанка вважає, що російські митники безпідставно заборонили їй в’їжджати на свою територію. Її звинуватили у тому, що нібито є виправлення у перших двох літерах слова «Юхимівна». Мовляв, як це так — на російській сторінці паспорта Єфімовна, а на українській — вже Юхимівна. А це, на думку російських митників, не одне й те саме.

Повернувшись у Вінницю, Ольга Бойко підготувала позов до суду на російських митників і відправила його поштою. На її здивування, росіяни на заяву відгукнулися досить оперативно. Телеграмою повідомили про дату судового засідання і виклик на нього позивача. Одночасно жінка звернулася по захист до наших державних структур — в обласне управління СБУ, Міністерство закордонних справ та Комітет захисту прав людини. Просила хоча б допомогти провести експертизу паспорта. «Паспорт як паспорт, нащо його віддавати на експертизу?» — дивувалися чиновники з названих відомств...

«Після того стресу не могла ні їсти, ні спати»

— Я на власній шкурі переконалася, що нашій державі начхати на нас, — продовжує ображена жінка. — Це американці можуть навіть армію підняти, якщо, боронь Боже, в якійсь чужій країні хтось косо подивився на їхнього громадянина. А в нас...

Після того стресу не могла ні їсти, ні спати. Думаю, в Київ далеко їхати, і без того витратила купу грошей. Піду в наше СБУ, може, допоможуть. Вийшов чоловік, який назвав себе Сергій Миколайович. Вислухав. Сказав, що все вияснить і передзвонить. Дзвінка від нього так і не дочекалася. Приходжу ще раз. Він уже виходить із записуючим пристроєм, нагадує мені про статтю Конституції, що маю право не говорити про те, що може бути використано проти мене. Від здивування очі на лоба полізли. Я ж тільки просила допомогти підтвердити експертизою, що паспорт у мене справжній, а не підроблений. Словом, розмови не вийшло. Тому я письмово надіслала їхньому начальнику листа. Відповіді ще нема.

У Києві, у відомстві Ніни Карпачової, пані Ольгу також розчарували. Співробітник приймальні на ім’я Володимир Яворський сказав приблизно таке: якщо документи подані в суд, то комітет уже не може втручатися. Порадив звернутися в МЗС.

— Я просила Андрія Орестовича Івасишина, працівника Міністерства закордонних справ, йому доручили перевірити мою скаргу, поклопотатися, щоб наш консул в Ростові взяв участь у судовому засіданні, — каже пані Ольга. — У мене, пенсіонерки, нема грошей навіть на дорогу, не те що на адвоката. А мені кажуть, що це не в їхній компетенції захищати наших людей за кордоном у судових засіданнях. Пообіцяли зробити запити з приводу того, що сталося, а потім надіслати письмову відповідь. Ця їхня переписка може місяцями тягнутися. Пройдуть терміни подання апеляції, тоді взагалі нікому нічого не доведу. Але хіба це когось цікавить?..

«Вони хотіли силою зробити відбитки пальців, але я не піддалася»

З того самого, третього вагона, в якому їхала вінничанка, одночасно висадили ще двох українців — жінку з Ужгорода та ще одну пасажирку з Слов’янська Донецької області. В однієї не було нового фотознімка в паспорті, пояснила співрозмовниця. В чому звинувачували третю невдаху, наша землячка не цікавилася.

— Нас довго тримали у коридорі митного пункту пропуску, — продовжує Ольга Бойко. — Потім сказали, щоб ми дали відбитки пальців і долонь. Одна жінка погодилася. А я відмовилася і сказала третій, щоб та також не робила цього, бо вважаю це протизаконним. Але та жінка, видно, злякалася і погодилася. Мене теж хотіли примусити, однак я стала вимагати адвоката, представників преси, телебачення, говорила голосно, схвильовано і вони залишили мене в спокої.

На постійну вимогу пані Ольги повернути паспорт, митники не реагували ні у вагоні, ні на пункті пропуску. Через деякий час віддали квитки, сказали, що вони погашені. Як стверджує Ольга Бойко, їх митник повернув з єхидною усмішкою на обличчі і з такими словами: «Вот вам НАТО, вот вам ваша нєзалєжність».

Жінка каже, що після цього їх завели у тісну кімнатку і там продовжували утримувати без будь-яких пояснень. Не було можливості подзвонити родичам, які чекали прибуття поїзда в Адлері. «Навіть у туалет і їдальню водили під охороною».

«Вот вам НАТО, вот вам нєзалєжность!..»

Постанови про адміністративне порушення їм вручили незадовго перед прибуттям поїзда Адлер—Київ. Документ підписав начальник КПП «Таганрог-залізничний» майор Нікітін. «Його писали не те що без участі прокурора чи адвоката, навіть нас не запросили для надання пояснень, — каже Ольга Бойко. — Хоча я добре знаю, бо є членом Комітету оборони прав людини, що кожному гарантується надання адвоката. Так записано у нашій Конституції і такий самий пункт є в російській Конституції».

— В слове «Юхимівна» на месте первой и второй буквы имеются признаки частичной подделки документа —подчистка и дописка. Паспорт, в котором имеются признаки частичной подделки, является недействительным для пересечения границы РФ, — це запис з постанови про адмінвідповідальність, саме цей аргумент є поясненням того, чому заборонили в’їзд в Росію нашій громадянці.

Найбільше її вразив ще один запис у названому документі: «Вина гражданки Украины подтверждается рапортом старшего наряда по проверке документов старшим прапорщиком Марченко, собственным объяснением Бойко в том, что правонарушение совершено по неосторожности, Бойко не предвидела возможности наступления вредных последствий своих действий».

— Але ж я жодних пояснень нікому не давала, — каже жінка. — Ніхто в мене їх не вимагав, звідки ж тоді взялися такі висновки?

У документі йдеться про необхідність сплатити штраф — одну тисячу російських рублів. Якщо цього не буде зроблено, зазначається у постанові, пані Бойко можуть закрити в’їзд в Росію на термін до одного року. Відміни даної постанови в суді вимагає наша землячка. Після цього вона готуватиме ще один позов — про відшкодування матеріальної і моральної шкоди. Квиток для поїздки на судове засідання їй обійшовся у 299 гривень. Квитків у плацкартний вагон не було, хоча він не набагато дешевший, довелося купувати в купейний. Немало грошей пенсіонерка витратила на телефонні розмови. По телефону дізнавалася адресу суду, номери рахунків для сплати мита і т. д. Їй також не повернули втрати за квиток від перерваної поїздки в Адлер. Та найбільше болить серце за те, що не вдалося припасти до могилок батька, матері, брата і рідні.

Повернувшись до Вінниці, Ольга Бойко оскаржила дії російських митників у суді. Поштою надіслала позовну заяву до районного суду у райцентрі Матвєєв Курган Ростовської області, не території якого знаходиться контрольно-пропускний пункт. На суд землячку викликали телеграмою. Пенсіонерка отримує мінімальну пенсію. «Позичила грошей і поїхала добиватися правди», — каже жінка.

Цього разу на кордоні її паспорт не викликав підозр. За словами співрозмовниці, коли знайомилася з матеріалами суду, була неприємно вражена, що на всіх трьох документах про її затримання підписи замість неї поставив хтось інший. «Так це ж кримінал! — сказала на суді вінничанка. — Ви хочете мати міжнародний скандал?». Мабуть, саме це порушення найбільше вплинуло на представників російської Феміди, припускає Ольга Юхимівна.

Рішенням названого суду відмінено постанову про стягнення з Ольги Бойко штрафу. Суддя також скасував постанову, винесену начальником КПП «Таганрог-залізничний», про порушення українкою перетину кордону з Росією.

Тепер пані Ольга добивається відшкодування моральних і матеріальних збитків. «Можливо, хоча б витрати на дорогу повернуть. Білет в один кінець коштує 300 гривень, а в мене пенсія неповних 500 гривень...»

На знімку: ці поминальні вінки нагадують Ользі Бойко про митарства, яких зазнала на російській митниці.

Фото автора.