Земля — товар?! А виручку — в кишеню голові!

«Не поспішали б ви, бабусю, з висновками», — хотілося заперечити їй, та щось зупинило: пай — усе-таки її власність, тому має право розпоряджатися, як захоче. А за якийсь час новина пішла районом: той «інвестор» виявився зареєстрованим в одній із сільрад району приватним підприємцем. Був, щоправда, і закордонець, тільки чомусь не з ним договори укладали. А в них значилося, що паї здаються з правом укладання договорів суборенди та наступного викупу. Отож село залишилося б навіть без випасів. Чи діждали б селяни належної плати? А якби захотіли розірвати договір — орендар чи суборендар (чи не той італієць?) виставив би рахунок: в кожний гектар вкладено стільки-то, він просто-таки став золотим. Отже, ще не знати, хто кому винен! За рік-два і позбулися б найбільшого багатства свого селяни, дітей та внуків залишили б без спадку...

Багато хто уже й нині залишив. І всього лише за якийсь центнер-два зерна для курей. Отой харч для птиці часто стає сіттю, в яку ловлять довірливих літніх пайовиків заїжджі «свати», а їм часто допомагає місцева влада, замість того, щоб передусім стояти на сторожі інтересів своїх виборців. Селяни підмахують договори, навіть не читаючи їх, бо голова так порадив. Хапаються за власну голову, коли вже пізно. Хто має сили, ще піде до суду відстоювати своє. А хто й махне рукою: ех, знову обманули! За даними Державного комітету земельних ресурсів, у приватну та комунальну власність в Україні передано понад 50 відсотків земель. Жодної комунальної сотки в Україні не зареєстровано! Тобто половина всієї української земельки вже в приватних руках. Та якби ж то в руках її справжніх господарів! На ласі шматки хто тільки не клює, яких тільки рейдерів не заносить на село! Пізнати їх можна хоча б по тому, що, наобіцявши золоті гори, стягують паї там, де земля має найвищу кадастрову оцінку. І не церемоняться, якщо в селі вже є орендар. Такий театр розіграють — справжні баталії, навіть скарги від селян в адміністрацію пишуть — з усіх сіл під одну копірку...

За 16 років незалежності Українська держава не спромоглася виробити законодавство, яке регулювало б відносини на найважливішому ринку — землі. Нібито діє мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення, а насправді на всю котушку розкручується тіньовий ринок. Гектари втрачають свого істинного господаря. Чому місцева влада в цьому грабежі має не найкращий вигляд? Замість допомогти селянам, розтлумачити їм суть лукавих договорів, вона прислужується зайдам. Добре, коли в райцентрі є незалежна громадська приймальня — можна отримати пораду безплатно. Та таких установ в Україні — обмаль. «Скинутися» на адвоката селянам не завжди по кишені. В умовах дикого ринку землі попит на так званого народного адвоката, та ще й «виїзного», дедалі зростає. Настав час, коли сама держава має фінансувати таку інституцію, неабияку підмогу для правоохоронців.

Прокуратура заважає розкрадати гектари

Минулої осені прокуратура Хмельницької області за матеріалами, зібраними працівниками управління по боротьбі з організованою злочинністю УМВСУ, порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого статтею 368 ч. 3 Кримінального кодексу України, стосовно голови ради одного з сіл Хмельницького району. Користуючись своїм службовим становищем, він упродовж кількох місяців не раз вимагав у односельчанина хабар за погодження місця розташування земельного паю цього громадянина. Остання вимога посадовця — 50 тисяч американських доларів за те, щоб шматок землі, який мав отримати селянин, знаходився у вигідному місці, адже сам населений пункт уже давно вважається передмістям обласного центру і ділянки тут коштують чималих грошей.

Передача частини хабара відбулася в приміщенні селищної ради. Власник землі приніс частину призначеної суми — 10 тисяч доларів. У момент передачі грошей зловмисника й заарештували... Нині кримінальну справу проти голови села розглядає суд, сам він перебуває під вартою. Відповідальність за такий злочин — від восьми до дванадцяти років позбавлення волі з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

— Сьогодні надзвичайно важливо забезпечити незалежність прокуратури від інших владних структур, — каже перший заступник прокурора Хмельницької області Валентин Твердохліб. — Попри різні намагання підвести органи прокуратури під політичний пресинг, наші працівники продовжують виконувати свої конституційні функції в інтересах громадян і держави. У зоні особливої уваги залишається нагляд за дотриманням законів щодо земельних відносин. Органами прокуратури торік і цьогоріч порушено 32 кримінальні справи, дев’ять спрямовано до суду. Внесено шість сотень документів на реагування, за результатами їх розгляду відшкодовано три мільйони 89 тисяч гривень. У порядку позовної роботи повернуто понад 2 тисячі гектарів протизаконно зайнятих земель.

А за наслідками перевірок в АПК порушено 95 кримінальних справ, до відповідальності притягнуто 562 посадові особи, відшкодовано 13,4 мільйона гривень.

Чи прозора влада

Відповідно до статті 16 Закону України «Про оренду землі» особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної чи комунальної власності, подає заяву до відповідного органу. Коли заяв є кілька, виконавча влада чи орган місцевого самоврядування проводять аукціон з набуття права оренди ділянки, до того ж на термін, не більший ніж 50 років. Закон не став головним мірилом для вже колишнього голови Кам’янець-Подільської райдержадміністрації. За матеріалами районної прокуратури, розпорядженням №311 від 04.05.07 року зі змінами та доповненнями №571 від 16.08.07 року голова надав товариству з обмеженою відповідальністю «Р» ділянку площею до п’яти гектарів із земель невитребуваних паїв, причому безстроково. На цю ж ділянку претендували й інші господарники, та їх заяв не було взято до уваги. Протест прокуратури адміністрація відхилила, тому прокурор вдався до суду. Чому за 16 років незалежності влада не спромоглася запровадити в районі практику земельних аукціонів та конкурсів? Про це запитують навіть самі депутати районної ради, вимагаючи прозорості в одній із найважливіших сфер — земельних відносинах.

Розмови про продаж пам’ятки національного значення — фортеці — досі актуальні в районі. Ділянку, на якій вона розташована, рішенням місцевої ради було не продано, а передано в оренду. Працівники прокуратури виявили, що згідно з рішенням сесії Жванецької сільської ради №1 від 23.03.07 року ділянку, на якій міститься Жванецька фортеця, площею 1,2695 гектара, передано для історико-культурних потреб приватному підприємству «Оскар-1» з порушенням вимог чинного законодавства — без дозволу Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини. І тут знову довелося втрутитися прокуратурі... За протестом прокурора незаконне рішення скасовано.

У прокуратури нині гарячий час. Скажімо, ще недавно Дністровський берег був доступний для всіх, а нині тут суцільна приватна власність, вже й до води не доступитися. І часто-густо власність набувалася з порушеннями, заявляє т. в. о. голови Кам’янець-Подільської райдержадміністрації Ростислав Ярема. Уже нинішнього року працівники прокуратури та залучені фахівці контролюючих органів виявили самовільне захоплення землі головою одного з товариств. Ділянка водного фонду площею 11,4 гектара, в тому числі під водою — 7,7 га на території однієї із сільрад стала приватною вотчиною цього добродія. Ще торік вона була в оренді у товариства, про що керівник товариства підписав договір з райдержадміністрацією. Термін дії договору закінчився, але розпрощатися з мальовничим куточком голова товариства не збирався. У прибережно-захисній смузі, поруч зі ставком, загарбник розпочав будувати «скромний» будиночок. Сума завданої шкоди становить понад 88 тисяч гривень.

Інша посадова особа самовільно захопила паї селян, обробила та засіяла їх, завдавши шкоди власникам на 100 тисяч гривень. І таких прикладів — як грибів погожої осені. Не завжди випадки порушень пов’язані з отриманням хабара посадовцем, який ухвалює «потрібне» рішення по землі. Буває, його «просять» або тиснуть на нього. Буває, що сільський голова не так добре знає законодавство, як це має бути, що не звільняє його від відповідальності. (Ще гірше, коли він не є патріотом своєї громади.) Але є шлях для уникнення подібних помилок та зловживань. Це надання інформації громаді про кожен крок і кожне рішення влади. Особливо, коли стосується воно землі. Зразком у цьому може бути сільська рада Оринина Кам’янець-Подільського району, яка своїми зусиллями видає інформаційний вісник. Громада читає, аналізує і не дасть схибити. Бо вона — великий чоловік.