Такого обвалу ціни на молоко за останні роки Луганщина не знала. Ще на початку травня на приймальних пунктах у селян приймали молоко за ціною 1,40 — 1,45 грн., а вже через два тижні закупівельна вартість знизилася в окремих випадках до 80 копійок. Ситуація не просто складна. Певною мірою її можна назвати абсурдною.

Скажімо, за період з січня по травень вартість «горючки» в області зросла на 8 відсотків, а закупівельна ціна молока знизилися, до того ж істотно — на 14 відсотків. При цьому молочні продукти на прилавках магазинів не подешевшали, а навпаки підвищилися в ціні. Реакція власників ферм і особистих подвір’їв у цьому разі досить прогнозована: вони починають знижувати поголів’я. Незважаючи на те, що нинішні погодні умови дають цілком реальну перспективу мати взимку гарну кормову базу, селянин не хоче працювати собі на збиток. З цього приводу в деяких районах області скликають сільські сходи, на яких люди обурюються сформованою ситуацією й відмовляються утримувати корів. Для селянина — це серйозний крок. Корівка, як відомо, годує родину. Дохід від реалізованого молока дає змогу виживати в нинішніх складних умовах. Що стосується сільгоспформувань, які тримають дійну череду, то відмова від нерентабельного виробництва молока призводить до втрати десятків робочих місць. Що також досить згубно для села.

Селяни правильно порушують питання: чому ринок б’є по кишені тільки селянина — головного виробника молока?

— А тому, — відповідає сільський голова Просянської сільради Марківського району Сергій Чалий, — що молокопереробні підприємства сприймають селянство як найнеорганізованіше населення. Жителі глибинки не страйкують, покірно та наївно чекають манни небесної. Мовляв, сьогодні погано, а завтра ціна на продукцію почне підвищуватися і їхні прохання буде почуто. Нині здавачі молока, по суті, безправні в питаннях ціноутворення. Їх ніхто не бажає слухати й змушує підкорятися ціновому диктату.

Скажімо, основною причиною, з якої знижується закупівельна вартість молока, переробники називають якість продукту. Перша їхня вимога — молоко має бути охолоджене. Невиконання такої умови, зрозуміло, карається копійкою. З другого боку, складається враження, що саме якість молока найменше цікавить і збирачів, і переробників. Що нижче сорт молока — то нижче його закупівельна вартість. Хоч і з натяжкою, але з другого сорту і сир, і сметана, і кефір виходять. Що стосується перекупника, то йому більш важлива наявність у продукті того компонента, за який він одержить свої гроші. Справедливості заради, треба сказати, що й третій учасник процесу — сам здавач молока часом проявляє несумлінність. Розбавляючи молоко водою, він виправдовує свої дії простою логікою: яка закупівельна ціна — така і якість. Адже за кількість молока він одержить більше, ніж за його жирність. Одне слово, суворого контролю за якістю молока в області немає. Здавачі молока не мають договорів з молокоприймальними підприємствами на реалізацію своєї продукції. Отже, без договору вони не можуть висунути претензії своїм партнерам ні щодо якості, ні щодо ціноутворення. Розрахунок за здану продукцію відбувається за десятиденками, іноді із затримкою, розрахункових книжок немає. Немає й відомостей. От і виходить, що здавач молока — найбезправніший учасник цього процесу.

Пояснюючи зниження закупівельних цін на молоко, місцеві переробники виправдуються високою собівартістю свого продукту. За їхніми словами, закупівля молока, скажімо, по дві гривні призведе підприємство до збитків, а ціна в 1 грн. 10 коп. цілком прийнятна для того, щоб триматися на плаву. Керівники молокозаводів області, у принципі, погоджуються з тим, що очолювані ними виробництва виживають багато в чому за рахунок селян. Точніше, за рахунок їхнього благополуччя. Але кивають у бік держави, яка не виконує своїх обіцянок у підтримці тваринницької галузі й змушує переробників вживати своїх непопулярних заходів. Які, до речі, не завжди бувають виправданими. Компанія «Агротон», наприклад, за рахунок зниження закупівельних цін на молоко зменшила оптову вартість частини своєї продукції — твердих сирів — від 50 коп. до 2 грн. на кілограмі. На жаль, торговельні організації, з якими працює «Агротон», залишили непоміченим такий крок для масового споживача й на цьому тепер заробляють гроші.

Різниця між оптовою й роздрібною ціною на молоко вражаюча. На сільській праці наживаються всі. Цілком логічно припустити, що скорочення молочної череди не вигідно ні закупникам, ні переробникам, ні торговельним підприємствам, ні місцевим органам самоврядування. Але рухів у бік поліпшення умов для селян в утриманні корів поки що немає. В області працює кілька програм з підтримки сільгоспвиробника. Одна з них припускає розвиток молокоприймальних пунктів на селі, обладнаних сучасною технікою. І вони створюються, щоправда, не такими швидкими темпами, як хотілося б керівникам області. Першопричина, як завжди, полягає в матеріальних проблемах. Але річ не лише в цьому. Сьогодні влада намагається розібратися в тіньових схемах, які існують у ланцюжку «ферма — завод — прилавок». Таку роботу вже проводили, але, на жаль, стан справ вона не змінила.

Луганська область.

Мал. Олександра МОНАСТИРСЬКОГО.