Футбол. Позаторік, коли Німеччина приймала ЧС-2006, цю країну відвідала національна студентська збірна України, щоб провести товариські поєдинки. У Мюнхені вона зіграла внічию — 3:3 зі своїми місцевими колегами і перемогла студентську збірну Баварії — 3:2.

У червні минулого року німецькі друзі побували із візитом-відповіддю у столиці України. Наші взяли гору — 2:0. Але мова не про той поєдинок. А про те, як чудово українці приймали німецьких спортовців. Свідчення цього такий епізод. Минулого липня в Римі відбувався чемпіонат Європи серед команд університетів. Там змагалися й українські колективи — чемпіон нашої країни серед ВНЗ «Факел-ІФНТУНГ» (Івано-Франківськ) і бронзовий призер — МАУП (Київ).

Так от, одного дня в кемпінгу, де мешкали всі учасники змагань, до першого віце-президента Всеукраїнської футбольної асоціації студентів (ВФАС) Олега Первушкіна підійшов чорнявий юнак і привітався, мов рідний. З’ясувалося, що він побував у Києві у складі німецької студентської збірної, згадує ті київські дні з великою приємністю. Хлопчина сказав, що в нього на батьківщині дуже чекають чергового приїзду українських колег, бо зустрічі з ними на футбольному полі і просто спілкування — приємні і корисні.

Минув рік і ми прилетіли до Франкфурта-на-Майні. А звідти здійснили ще й 30-кілометровий автобусний марш-кидок на південь землі Гессен, до Дармштадта, де німці призначили нам чергове побачення. До речі, в цьому місті (140 тисяч мешканців) є чотири вищі навчальні заклади. Отже, студентське життя, як кажуть, вирує. Цікаво, що серед дармштадтських студентів зустрічаються також юнаки і дівчата з України.

А ще тут розмістився Європейський центр космічних досліджень. І щоб завершити розповідь про тисячолітній Дармштадт, варто згадати, що там багато історичних і архітектурних пам’яток, парків і скверів, чистого повітря, вулиці та площі охайні і затишні. Нарешті, це — батьківщина двох дружин російських імператорів: Олександра ІІ — Марії Олександрівни (принцеса Максиміліана Вільгельміна Марія Гессенська) і Миколи ІІ — Олександри Федорівни (Аліса Гессен-Дармштадтська).

Німецька збірна прибула на місце зустрічі майже одночасно з нами. І шлях її був набагато довший, ніж наш. Вона провела перед цим три товариські поєдинки в Еквадорі — з місцевою студентською збірною і двома професіональними клубами другого дивізіону. І щоразу студенти з ФРН перемагали з однаковим рахунком — 1:0. До речі, і торік до Києва німці прилетіли з іншого кінця світу — з ПАР. Як бачимо, ця команда збирається часто і проводить багато матчів.

У складі цього колективу багато гравців, кому під... тридцять. І тут мало дивного, бо, як пояснив генеральний консул України у Франкфурті-на-Майні Олександр Новосьолов, учні німецьких шкіл і гімназій навчаються до 20—21 року. Потім майже десятиріччя гризуть вищу науку. Самі собі обирають графіки навчання, іспитів. І паралельно можуть ще й працювати.

Натомість у складі нашого колективу переважна більшість — 18—20-річні. Це винятково учасники національного чемпіонату ВНЗ. А конкретніше —студенти «МЕГУ-Штурм» (Рівне), університету (Чернівці), МАУП (Київ), Морської академії (Одеса) і торговельного університету (Київ). З невідомих причин не прибули до збірної гравці срібного призера чемпіонату — команди «Факел-ІФНТУНГ» (Івано-Франківськ).

Отож зібралася наша команда вперше перед вильотом до Німеччини. Навіть імен один одного хлопці не знали.

— Вигравати завжди приємно, — сказав Олег Первушкін. — Однак у товариських поєдинків часто-густо інші завдання...

У цій зустрічі наші поступилися — 0:1. Але зіграли гідно. Це не виправдовування, а реальність. Протягом першого тайму гості фактично знайомилися на полі, шукали ігрові зв’язки. Трохи побоювалися значно дорослішого суперника. Можливо, дещо розгубилися, коли на 18-й хвилині зустрічі пропустили м’яча (навісний удар-парашут).

Після перерви наші хлопці зіграли впевненіше і розкутіше. Дії української команди стали конструктивніші з появою на полі чернівчанина Олександра Крохмалюка. Господарі протягом другого тайму не створили жодного голевого моменту. Натомість українці двічі були близькі до успіху. Спочатку рівненчанин Олександр Гергелюк не влучив у порожні ворота. А потім Олександр Тимерівський з Чернівців потужно пробив у «дев’ятку», але виручив воротар.

— Ураховуючи молодий вік вашої команди, — сказав після зустрічі Лутц Гангартнер, куратор студентського футболу у Німецькому футбольному союзі (DFB), — і досвід та вікову перевагу наших гравців, українська команда зіграла з ними на дуже пристойному рівні. Могла й виграти...

Як відомо, збірна України торік на Всесвітній універсіаді в Таїланді виграла золоті медалі. То був зовсім інший колектив. Саме тепер заслужений тренер країни Володимир Лозинський розпочав формування нової команди. До речі, черговий студентський світовий спортивний фестиваль відбудеться вже наступного року в столиці Сербії Белграді.

— Грою команди в Дармштадті майже задоволений, — сказав Володимир Федорович. — Але найбільше мене тішить, що в її складі є п’ять-шість футболістів, котрі цілком здатні претендувати на місце у збірній белградського скликання. Поєдинок зі збірною Німеччини був для нас дуже корисний.

Як розповів Олег Первушкін, у лютому в Києві відбудеться міжнародний турнір. Наша збірна запросила до себе команди Німеччини, Туреччини, Росії і Литви.

Дармштадт—Київ.

На знімку: у другому таймі збірна України багато атакувала.

Фото автора.