Минулої неділі, в яку вшановували всіх святих землі Української, предстоятель УПЦ КП святійший патріарх Філарет узяв участь у державних та церковних урочистостях у Свято-Георгієвському чоловічому монастирі на Козацьких могилах. Разом із тисячами прочан, які прибули в Пляшеву з Рівненської, Волинської, Львівської, Тернопільської та інших областей, він ушанував пам’ять українських козаків — героїв Берестецької битви 1651 року. Цьогорічне паломництво збіглося зі 100-річчям освячення Свято-Георгіївського собору. Патріарх відслужив літургію та помолився за упокій душ загиблих козаків, а також за здоров’я та благополучне повернення до рідних домівок українських військовослужбовців, які беруть участь в антитерористичній операції на Донбасі.
Велелюдні паломництва до Козацьких могил під Берестечком мають давню традицію. Вперше це сталося 1908 року. Понад десять тисяч мирян та майже сто духовних осіб узяли участь у поминальних заходах. На острові Журавлиха, одному із визначальних місць битви під Берестечком, встановили дубовий хрест і облаштували невеличку дерев’яну капличку з козацькими кістками. Як писав пізніше волинський поет Петро Мах, шукали ті кістки люди з усієї України, як свою правду. Згодом розпочали збір коштів і на спорудження храму-пам’ятника. Ще однією значною датою в історії заповідника «Козацькі могили», стало 28 травня 1909 року, коли на острові Журавлиха, на місці майбутнього храму, в присутності 50 тисяч прочан єпископ Кременецький Никон заклав тимчасову каплицю. Хресні ходи прийшли з Кременецького, Луцького, Дубенського, Володимир-Волинського повітів. Не припинялися прощі і в 1920—1930 роках, коли історична Волинь була окупована буржуазною Польщею. Попри заборону влади сюди у дні роковин Берестецької битви приходили тисячі патріотів України. Часто завершувалися ці паломництва кривавими розправами і навіть арештами.
Будівельні роботи на Журавлисі було завершено наприкінці травня 1914 року. На той час за проектом архітектора Володимира Максимова вже було споруджено трипрестольний Георгіївський собор із чудовим мистецьким розписом художника І. Їжакевича, двоповерхове приміщення для проживання монастирської братії (із трапезною та архієрейськими покоями), готель, оборонну стіну із західного боку (на жаль, завершити її будівництво так і не вдалося). 2 червня 1914 року єпископ Кременецький Діонісій освятив комплекс «Козацькі могили» із заснованим тут монастирем-скитом.
На жаль, у 1950—1960 роки тодішня влада сплюндрувала святу обитель. На території монастиря було влаштовано зерносклад і ферму. І лише 1967-го за наполяганням української інтелігенції на території теперішнього заповідника відкрито музей, а з 1989-го — відновлено масові народні вшанування пам’яті козаків. 1990 року в Георгіївському соборі почали регулярно молитися парафіяни Пляшевої.
Справжнім проявом любові і вільного духу народу стало відзначення 340-ї річниці битви під Берестечком у червні 1991 року. Разом із сотнями тисяч (за деякими даними — півмільйоном) українців тоді вклонився могилам козаків перший патріарх УПЦ Київського патріархату Мстислав (Скрипник). Ще одним важливим етапом стало відновлення у липні 2002 року чернечої молитви у відродженій Свято-Георгіївській обителі.
Десятки тисяч патріотично налаштованих українців прийшли до святинь Пляшевої минулої неділі. Після літургії, яку патріарх Філарет провів під стінами Свято-Георгіївського собору, відбулося покладання квітів до монумента загиблим козакам. Серед присутніх були й народні депутати Олег Ляшко, Олег Тягнибок, Анатолій Вітів... З імпровізованої сцени лунали пісні у виконанні творчих колективів Рівненщини, працював традиційний ярмарок народних майстрів. Тішило, що багато людей прибули на Козацькі могили у вишиваних сорочках. Можна було побачити й козаків у вбранні часів визвольної боротьби 1648—1654 років. Час від часу лунали салюти з козацьких гаківниць і мушкетів. Тож навіть літній дощ, що час від часу скроплював священну землю Берестецької битви, не завадив святу українського духу.
Берестечко—Пляшева.
Хресна хода до монумента загиблим козакам.
Фото автора.
