Учора виповнилося п’ятдесят років Івану Суслову. Це ім’я добре знайоме нашим читачам з матеріалів
«Голосу України» про благодійну діяльність генерального директора агропромислової корпорації «Сквира», про приватний дитячий будинок сімейного типу, де обігріті батьківською любов’ю і піклуванням зростають 24 діток, зрівнених у спадкових правах з «кровними» синами Суслових.Іван Миколайович любить повторювати слова відомого українського мецената кінця ХІХ — початку ХХ ст. Євгена Чикаленка:
«Треба любити Україну не до глибини своєї душі, а до глибини своєї кишені». Це «треба» він адресує насамперед собі: його «кишеня» не для заморських маєтків, не для збирання коштовних «цяцьок» — гроші Іван Суслов вкладає в майбутнє — в дітей, у будівництво храмів, чудового ландшафтного комплексу на берегах Роставиці в селі Буках на Київщині, колись перетворених на районне звалище непотрібного мотлоху. Дивлячись на цей райський куточок, переконуєшся, що дорога в Європу пролягає не через владні вулиці столиці, а через Буки — взірець справді синівської любові до рідної землі.Іван Суслов з багатодітної родини: його батьки не мали статків, шматок хліба, посипаний цукром, згадує Іван Миколайович, були найбільшими ласощами його дитинства, але зуміли обдарувати своїх десятеро дітей великою спадщиною — вірою в Бога, відчуттям єдиної родини, повагою до старших, ніжністю до менших, неймовірною працьовитістю і природженою кмітливістю. Дуже шкода, що Микола та Ганна Суслови не дожили до цього дня — вони б побачили і пораділи б з батьківською гордістю, як примножив одержаний від них
«стартовий капітал» син Іван.«
Голос України» вітає Івана Миколайовича з ювілеєм і бажає йому родинного щастя та наснаги у творенні добра. Хай не міліє ваша кишеня, а широка душа зігрівається любов’ю дружини, дітей, онучки Софійки, повагою від людей за все те, що ви робите для України. Вашому роду нема переводу!
