Частину унікальної споруди вдалося врятувати лише завдяки наполегливості київських археологів. Вони самотужки вели перемовини з інвесторами будівництва. Нині майже весь Поділ — це заповідник «Стародавній Київ». За законом тут не мають права будувати нічого, перш ніж землю на глибині 7—10 метрів не вивчать археологи. Однак їм і досі доводиться силою пробиватися на будмайданчики й умовляти забудовників не знищувати історію.

Залишки давнього столичного водогону виявили по вул. Фрунзе, 23—25, на Подолі. Власне, будівельники й натрапили на його частину. Знаходилась споруда на глибині шість метрів і залишалася майже не ушкодженою.

— Це така досить потужна дерев’яна конструкція з унікальними стінами, товстими колодами. До того ж має дуже цікаву форму. Адже зазвичай такі речі є квадратно-зрубні, а наша знахідка — пірамідальна, і в цьому її головна особливість, — розповідає керівник Подільської археологічної експедиції при НАН України Михайло Сагайдак.

Учені датують пам’ятку приблизно XVІ—XVІІ століттями. Досі ніде нічого подібного в світі археологи не знаходили. Тож тепер основна мета — розібратися, як він функціонував. Залишити унікальну знахідку на місці розкопок не побажали забудовники. Залишки споруди зафіксували й розібрали.

— Ми вже завершили наші розкопки, і оскільки господар ділянки не виявив бажання замузеєфікувати водогін на місці, нам довелося його розібрати і перевезти до себе на базу. Тепер ми думаємо над тим, як створити музейний проект з тим, щоб показати киянам, — продовжує керівник експедиції.

Археологи сподіваються згодом реконструювати знайдену споруду за кресленнями, а на це знадобляться місце та гроші.

Нагадаємо, торік 28 грудня будівельники почали рити котлован на вул. Фрунзе, 23—25. Підприємство «Каштанове містечко» планує звести тут офісний центр «Щекавицький». Науковці стверджують: територія будмайданчика має археологічну цінність. Вона належить до пам’ятки археології «Культурний шар Подолу ІX—ХVІІІ століть».

Тетяна Нечай, києвознавець

— Якби попередній злочин на Фрунзе, 23—25, не мав розголосу, а йдеться про відкопані там узимку три зруби (старовинні житла киян. — Авт.) X століття, які фактично викинули на смітник, то, напевне, і водогін пішов би тим самим шляхом. Про це і треба говорити: наша археологія викорчовується до материка. На південному схилі гори Щекавиця ведеться злочинне будівництво з руйнацією літописного ландшафту. Навпроти зрізається Кудрявець. Київ б’ють по найсакральніших зонах. Столиця мала б волати «sos!» усьому цивілізованому світові, адже індоєвропейське поселення пішло з української землі, і Київ мав би вивчатися так, як мекка прадавніх культур і цивілізацій. Кожна жменя київської землі мала б просіватися крізь сито, і щоразу вона давала б сенсаційні знахідки й відкриття.

ДО РЕЧІ

Це вже не перша старовинна знахідка на Подолі. У 2005 році, досліджуючи територію, відведену під будівництво школи на вулиці Введенській, 35, фахівці Подільської експедиції Інституту археології Національної академії наук України натрапили на древній колодязь.

Знахідку, яка добре збереглася, виявили на глибині близько чотирьох метрів. Подейкували, що з цього колодязя могли пити воду київські князі. Улітку 2007 року поруч із Поштовою площею на вул. Набережно-Хрещатицькій, 1-а, археологи відкопали дванадцять поховань періоду Київської Русі та залишки дерев’яної будівельної конструкції. Припускали, що це була невеличка каплиця або технічна споруда, яка слугувала укріпленням і захищала могильник від повеней. За однією з версій, науковці натрапили на місце, де відбувалося хрещення киян. Також доводили, що там стояла Іллінська церква, яка згадується в дохристиянський час, ще в середині X століття. Крім того, минулого року під час проведення робіт із підведення водопровідної труби до старого подільського будинку на вул. Спаській, 11, знайшли людський кістяк. Триповерховий довоєнний будинок звели на Подолі ще в 1937 році. Кістяк викопали з десятиметрової траншеї екскаватором.