Тут гартують вогнеборців-рятувальників

З приходом на «капітанський місток» академії генерал-майора служби цивільного захисту Віталія Бута перед професорсько-викладацьким колективом, курсантами, студентами та слухачами відкрилися нові обрії і перспективи зростання.

— Віталію Петровичу, в цьому році академії пожежної безпеки виповнюється 35 років. У юності ви тут пройшли школу молодого вогнеборця і ось тепер повернулися в рідні стіни ректором. З якими почуттями переступили поріг альма-матер?

— Звичайно, з хвилюванням. І з певною ностальгією. Хто не згадує про юні роки свого життя, найяскравіші, найбентежніші?.. Та головним почуттям, безперечно, була велика відповідальність за академію. Один з кращих навчальних закладів МНС України повинен стати ще престижнішим, елітарнішим, до якого прагнула б вступити лідируюча частина нашої молоді.

— Чим відрізняються сьогоднішні курсанти від тих, які колись навчалися разом з вами?

— Більш як двадцять років тому ми, першокурсники пожежно-технічного училища, тільки на картинках бачили комп’ютер, у підручниках — потужні комплекси пожежогасіння та рятування людей в екстремальних умовах. Матеріально-технічна база навчального закладу була слабкою. Зате сильними фізично, спортивно натренованими, цілеспрямованими і внутрішньо дисциплінованими були мої ровесники. Чимало наших викладачів, людей з великої літери, брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Випускники училища лейтенанти внутрішньої служби Володимир Правик і Віктор Кибенок здійснили під час гасіння пожежі на АЕС безприкладний подвиг і стали (посмертно) Героями Радянського Союзу. Їх мужність, стійкість, безстрашність викликали у наших серцях щиру і глибоку повагу, гартували в нас найкращі людські якості. Нинішні вихованці академії мають усе необхідне для здобуття вищої освіти і фаху працівників оперативно-рятувальної служби: сучасне обладнання, автомобілі, свою навчальну пожежно-рятувальну частину, найкращий у системі МНС України спортивно-оздоровчий комплекс. За роки навчання курсанти проходять добру школу фізичної та психологічної підготовки, витримують чималі навантаження. Хотілося б, щоб абітурієнти, котрі мріють вступити до академії, мали кращий стан здоров’я, витривалість, моральну готовність виконувати нелегкі завдання, котрі постануть у процесі навчання та подальшої служби.

— Віталію Петровичу, першим кроком, який ви здійснили на посаді ректора, була підготовка концепції розвитку академії. Які її найголовніші завдання?

— Спочатку кілька слів про необхідність прийняття концепції. Сучасна інтеграція України у світовий простір, її співпраця у галузі безпеки життєдіяльності з НАТО, ООН та іншими впливовими міжнародними організаціями вимагають від академії постійного розвитку та мобільної адаптації до перетворень, що стрімко відбуваються в державі і світі. Тому нині, згідно з ухваленою концепцією, основні зусилля колективу нашого навчального закладу спрямовано на підготовку фахівців принципово нового рівня. Висококваліфіковані випускники будуть готові не лише знайти своє місце на ринку праці, який постійно змінюється, а й швидко адаптуватися до його зростаючих потреб.

— Для успішного виконання завдань із захисту життєдіяльності людини необхідна не лише добра фізична підготовка, а й психологічна. Як працюють над цим в академії?

— Справді, це один з найважливіших пунктів у гартуванні вогнеборця-рятувальника. Сьогодні ми працюємо над реконструкцією смуги психологічної підготовки закритого типу на базі газодимозахисної служби, створюємо лабораторію психологічного супроводу діяльності працівників оперативно-рятувальної служби цивільного захисту. Невдовзі відкриваємо в ад’юнктурі академії підготовку науково-педагогічних кадрів за спеціальністю «Психологія діяльності в особливих умовах». Велику допомогу в цьому надають ветерани академії. Їхній практичний досвід, патріотизм, мудрість — золотий запас навчального закладу.

— Колективи академії чималі за кількістю, а всі разом — велика й згуртована родина. Як цього вдалося досягти?

— Секретів ніяких немає. Злагоджена робота тримається на професіоналізмі, відповідальності, доброзичливості викладацького корпусу до своїх вихованців. Ставлення до молоді ми визначили короткою, але місткою формулою: з повагою, турботою та вимогливістю. Для нас правило: викладач для курсантів та студентів, а не навпаки.

— Вихованці також відповідають своїм наставникам шаною та вдячністю...

— Безперечно. Особливість педагогічного колективу ще й у тому, що серед сьогоднішніх викладачів чимало випускників минулих років. Серед них Ігор Молодика, Сергій Засунько та інші. Вони по собі знають, як краще створити цей нерозривний тандем викладач—вихованець. Щоб була і дисципліна, і довіра, і повага. Наприклад, проректор академії зі стратегічного планування та контролю полковник Ігор Тищенко, який також закінчував наш навчальний заклад, користується великою повагою серед курсантів, студентів та слухачів. Він депутат Черкаської міської ради, майстер спорту, активний громадський діяч. Його життєвий шлях, його досягнення — добрий приклад для молоді. Мені особливо приємно, що й досі плідно працюють мої колишні наставники: М. А. Кришталь, П. І. Заїка та інші шановані ветерани.

— Віталію Петровичу, зараз багато говорять про перехід вищої школи на європейські стандарти. Чи налагоджено у вас зв’язки з зарубіжними колегами?

— Ми постійно контактуємо з профільними зарубіжними навчальними закладами. Зокрема, зараз готуємося до участі в міжнародних проектах Варшавської головної школи пожежної служби Республіки Польща. Поновлюємо співпрацю з Інститутом підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів МНС Республіки Білорусь. Запроваджуємо щорічне стажування за кордоном працівників академії. Ведемо також активну підготовку до укладення тристоронньої угоди між нашим навчальним закладом, національним технічним університетом України «КПІ» та технічним університетом болгарського міста Габрово.

— Отже, конкурентоспроможність випускників зростатиме й надалі.

— Тільки так. До речі, сьогодні в академії урочиста і хвилююча подія — черговий випуск офіцерів та спеціалістів служби цивільного захисту. Від усього серця бажаю молодим колегам щасливого майбутнього! І хочу, щоб вони пам’ятали: двері альма-матер для них завжди відчинені.

Інтерв’ю провела Лідія Титаренко.

Черкаси.

Фото надано прес-службою АПБ.