«Згоріли» під дощем

«Згоріли» під дощем

Футбол. Євро-2008. Фінальний турнір. Австрія і Швейцарія. Група D. 10 червня.

Іспанія—Росія. 4:1. Інсбрук. «Тіволі-Ной». Арбітр — Конрад Плауц (Австрія). Голи: Вілья, 20, 44, 74, Фабрегас, 90 — Павлюченко, 85.

Греція—Швеція. 0:2. Зальцбург. «Вальс-Зіценгайм». Арбітр — Массімо Бузакка (Швейцарія). Голи: Ібрагімович, 67, Ганссон, 72.

Навколо матчу росіян з іспанцями в сусідній країні останніми днями зчинили ще той ажіотаж. Немає слів, місцеві ЗМІ передали куті меду. Нідерландського наставника збірної Росії Гуса Хіддінка називали не інакше, як одним із найсильніших тренерів у світі. А його нинішні підопічні щонайменше — один із фаворитів.

Щоправда, перші особи російської держави, на відміну від керівників Хорватії, Австрії, Швейцарії тощо, побачення своїх футболістів з Іспанією знехтували. Натомість подію своєю присутністю ощасливив до болі знайомий нам прихильник шкіряних картузів. Хоча, забігаючи наперед, цей пан виявися надто вже нефартовим для російських футболістів.

Отже, видатний історик, знаний кримознавець, великий «друг» українців, мер Москви Юрій Лужков ще раз довів, що є неперевершеним майстром усіляких ефектів. Приїхати на стадіон «Тіволи-Ной» на екіпажі або якомусь екзотичному лімузині — не той рівень для Юрія Михайловича. Тому, мов той Карлсон, він спустився... з небес. Гелікоптер із московським градоначальником та його дружиною Оленою Батуріною здійснив посадку буквально за п’ятдесят метрів від трибуни для почесних гостей, де вже розмістилися принц Іспанії Феліпе з дружиною Летіцією. Красиво жити, як то кажуть, не заборониш.

Знайомий вам Олег Блохін перед цим поєдинком, либонь, ураховуючи своє місце роботи, сказав, що нинішня збірна Росії сильніша за ту, очолювану ним, команду України, котра дійшла до чвертьфіналу чемпіонату світу-2006. Можливо, це й справедлива оцінка. Нагадаю: тоді — два роки тому в cпекотному Лейпцигу в стартовому матчі в групі — іспанці надавали нам принизливих тумаків. Але наші оговталися і в підсумку добилися цілком пристойного результату.

Нехай росіяни хоч повторять подібне. Вони вже в першому таймі під дощем «горіли» — 0:2. Хоча діяли швидко і гостро, створили декілька голевих моментів. Одного разу перевірили стійку воріт, іншого — влучили в поперечину. Здавалося, іспанці побоюються суперника. Але його двома помилками скористалися залюбки і з насолодою.

Після відпочинку на полі мало що змінилося. Іспанці збільшили перевагу. А росіяни лише забили гол престижу. Однак останнє слово було не за ними, а за їхнім суперником, котрий довів рахунок до розгромного.

Немає сумніву, що на грі збірної Росії позначилася відсутність Погребняка та Аршавіна. Але клас футболістів Іспанії, як показала зустріч, виявився помітно вищий.

— Я радий, але думаю, нам трохи пощастило в першому таймі, — сказав наставник іспанців Луїс Арагонес. — Збірна Росії використовувала пресинг, але ми змогли досить швидко забити перший гол. Думали, що буде нічия після першого голу. Але команда в гарному фізичному стані. Після 2:0 грати стало легше. Почали домінувати, забили третій м’яч. Загалом, грали добре. Я задоволений усіма гравцями.

Воротар збірної Росії Ігор Акінфеєв був невтішний:

— Хтось сказав, що ми контролювали гру (посміхається). Але можна всі 90 хвилин контролювати, а в підсумку програти 1:4. Це смішно. Маючи моменти, ми не можемо забити навіть із трьох метрів. А помилки в обороні — просто немає слів. Як можна перемогти, якщо так грати? Які можуть бути слова, коли два футболісти збірної Іспанії обіграють чотирьох футболістів збірної Росії? Просто перекидають м’яч і забивають нам. Гадаю, в таких ситуаціях слова зайві. Переді мною була просто якась порожнеча. Гаразд, намагатимемося щось робити далі.

Гус Хіддінк: «Не приховую того, що я дуже розчарований. Усе це нагадувало гру дорослих із школярами. Іспанці переважали нас насамперед у мудрості. Серед них багато досвідчених гравців, кому в районі 30 років. Суперники чекали наших помилок і чітко ними скористалися. А ми на ділі виявилися занадто наївними...».