Хто у нас за всіх «крутіший», всіх «чесніший» і «добріший»?..

Відповідь на це «невинне» запитання «Голос України» з нетерпінням чекатиме насамперед від Генпрокурора України Віктора Медведька...

Редакційна пошта «Голосу України» просто-таки «тріщить» від скарг пересічних українців. Головними «героями» скарг дедалі частіше стають «законники», які, прикриваючись, мундирами, мантіями та пурпуровими посвідченнями з Державним гербом на обкладинках, відстоюють Закон за своїми... «понятіями».

Спроба перевірки офісу Сумської облспоживспілки, здійснена 31.03.08 р. за принципом «тевтонської свині», була раптовою і блискавичною, як помах меча. Перевіряючими виступали заступник начальника відділу обласної прокуратури Олександр Вінніков з двома співробітниками управління по боротьбі з економічною злочинністю. Замикали «клин» аж шістнадцятеро ревізорів з Укоопспілки. Щоправда, замість двосічного меча в руках виявилася набагато страшніша зброя: припис за підписом заступника обласного прокурора Михайла Бурбики з безапеляційною вимогою: «Відповідно до статей 8, 19, 20 Закону України «Про прокуратуру» з 31.03.08 р. прокуратурою області проводиться перевірка фінансово-господарської та адміністративно-розпорядчої діяльності Сумської облспоживспілки, інших споживчих спілок і товариств області...». В багатьох, либонь, жижки затряслися б, однак керівники облспоживспілки навіть не здригнулися. Чому?

Ситуацію коментує перший заступник голови правління Сумської облспоживспілки Микола Людвічук: «Як на мене, статті 19-а і 20-а притягнуті за вуха. Так, зокрема, у частині 3 статті 19 зазначається: «Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів — також із власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається в господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству...». Тож спочатку представник прокуратури зобов’язаний був хоча б назвати конкретні дії, здійснені нами незаконно».

Утім, прокурорська перевірка не справила враження на оточених, і «клинові» довелося розвернутися на 90 градусів. Тим часом нескорені того ж дня оскаржують дії прокуратури в господарському суді, і вже наступного дня (01.04.08 р.) отримують звідти ухвалу за підписом судді О. Соп’яненко, яка забороняє контрольно-ревізійному управлінню Укоопспілки здійснювати ревізію фінансово-господарської та адміністративно-розпорядчої діяльності системи Сумської облспоживспілки на підставі листа прокуратури Сумської області та постанови правління Укоопспілки до винесення рішень у цій справі. Але вже 2 квітня пані Соп’яненко видає нову ухвалу: «... Клопотання Прокуратури Сумської області про скасування заходів забезпечення позову — задовольнити...». Тож виставлені за двері тепер намагаються пролізти у вікно. Враховуюче це, Олександр Вінніков прихоплює й щойно народжену в «нетрях» Сумської районної прокуратури старшим слідчим І. постанову від 02.04.08 р., яка розширює поле діяльності... до обшуку у приміщенні облспоживспілки і вилучення постанов, протоколів та інших документів «...за період з 01.01.04 р. по 31.03.08 р.»... Наперед зазначу: за «оперативність», виявлену старшим слідчим прокуратури Сумського району І. при складанні вищезгаданого припису, який майже на декаду поставив догори дригом усю Сумську облспоживспілку, прокурор області «заохотив» підлеглого дисциплінарним стягненням.

— Виходів у таких ситуаціях лише два: чи головою в ковбаню, чи в зашморг, — коментує ситуацію Микола Людвічук. — Адже винесено постанову про обшук саме тих документів, до яких так старанно і розчищали шлях ревізорам Укоопспілки ще з 31 березня.

Але згадана в постанові кримінальна справа за № 05660033 стосувалася дій колишніх керівників райспоживспілки та деяких їхніх «челядників», якими вони займалися впродовж 1999 — 2005 років. Однак ця «несуттєва дрібниця» чомусь «випадково» випала з прокурорського поля зору. Моє припущення підтверджується трьома листами керівництва обласної прокуратури від 28.03.08 р., 31.03.08 р., 04.04.08 р., які там штампувалися зі швидкістю напівавтомата за одним і тим само вихідним номером.

«Ці та інші факти, — обурюються у листах до редакції сумські кооператори, — слугують одній меті — дискредитувати нинішнє керівництво облспоживспілки на чолі з Михайлом Скляровим і тим самим змусити останніх припинити боротьбу з крадіжками, здійсненими попередниками, та повернути кооператорам незаконно відчужене майно...». Окрім цього, як заявляє нинішнє керівництво, в розпорядженні Сумської облспоживспілки достатньо доказів, що на завершальних етапах попередніх судових процесів і розплутування клубка хитросплетінь «...нитки потяглися до Укоопспілки, оскільки одним із «батьків» оборудок з «прихватизації» кооперативного майна в підвладному «князівстві» був один із колишніх заступників голови правління Укоопспілки, який апріорі не міг діяти без згоди керівництва Укоопспілки».

Авторів скарг, звісно, можна було б запідозрити в перегріві від теплового удару, якби вони свої звинувачування не підтвердили трьома томами викривальних справ, які свого часу або не бачили впритул, або розвіювали за вітром сумські «поборники» справедливості і честі.

... Михайло Скляров очолив Сумську обласну кооперацію на початку 2005 року, і від ознайомлення з діями з розкрадання майна у нього волосся дибки встало. До того ж ниточки тягнуться аж на початок середини 90-х років минулого століття. Наведу лише декілька фактів.

«Хрестовий» похід за кооперативним майном розпочався з безкоштовної передачі облспоживспілкою Сумській райспоживспілці торгової бази «Лісоматеріали» і магазину «Будівельні матеріали» ще у 1991 році. Невдовзі слідом за ними за вказаною адресою були «сплавлені» ще декілька об’єктів нерухомості, які умовно залишалися кооперативними. А справжній дерибан розпочався 7 років по тому: у грудні 1998-го, за твердженням М. Склярова, було підроблено постанову ІІІ Конференції споживчої кооперації і вже за місяць передає цілісний майновий комплекс площею понад 7 тисяч квадратних метрів і двоповерхову адмінбудівлю до статутного фонду підприємства «Злагода», заснованого, зокрема, головою і заступником голови райспоживспілки. За декілька років «засновники» всі приватизовані об’єкти, ринкова вартість яких, за данними кооператорів, — понад 4,5 мільйона гривень, прибирають до власних рук за неповні 50 тисяч (!), після чого... звільняються з роботи і кажуть усім пайовикам «оревуар», а весь колектив відправляють «за вітром». За такою само схемою припливли до рук кооперативних «законодавців» два найбільші кафе обласного центру — «Спорт» і «Молодіжне» (обидва загальною площею понад 1000 квадратних метрів продано «аж» за 32 тисячі гривень), магазин «Візит» та ще близько півдюжини виробничих і торговельних об’єктів у селах району. І зважте, всі основні засоби — колективна власність незліченної армії пайовиків регіону — переміщалися з балансу на баланс завчасно створених споживчих товариств, звідки привласнювалися за непроіндексованою залишковою вартістю в десятки десятків разів нижчою за ринкову. Як наслідок, державний та місцевий бюджети, за даними Склярова, були нагріті «усього» на 2,8 мільйона гривень. «Ось тут би правоохоронцям і взяти до рук законодавчого батога, — обурюються сумські кооператори. — Утім, вони чомусь навіть за вухом не почесали...».

Однак усі перелічені «квіточки» були, так би мовити, експериментами, на яких кооперативне панство до автоматизму відшліфовувало свою наступну майстерність. Ключовою ланкою цього ланцюга, стала операція, від якої, схоже, навіть засліпило очі борцям із беззаконням, під кодовою назвою: «Дулю вам, а не «ЕКО-продукт», знову-таки здійснена батьківською турботою колишнього керманича, який опікувався своїм небожем — одним із новоспечених засновників.

Це все також нам... панам

Отже, повернемося до подій 11-річної давнини. Та само кооперативна «гвардія» Сумської райспоживспілки у травні 97-го створює виробничо-комерційне підприємство «ЕКО-продукт» у формі товариства з обмеженою відповідальністю. Попри те, що їхнє дітище по відношенню до системи споживчої кооперації — не приший собаці хвіст на рівному місці, приймається рішення про забезпечення інноваційного проекту майном (тобто віддається під заставу) облспоживспілки, яке сьогодні коштує понад 20 мільйонів гривень. Однак коли настав час ВКП ТОВ «ЕКО-продукт» повертати Державному інноваційному фонду позику у розмірі 1,7 мільйона доларів, «благодійний» начальник знову впрягається у воза і просить у свого патрона з Укоопспілки продовжити заставу майна ще на 2 роки. Та коли збіг і цей термін, як стверджує нинішнє керівництво облспоживспілки, «дружна» компанія з ВКП ВАТ «ЕКО-продукт» вдається до чергового кроку: створює зовсім нове підприємство — «просто» «ЕКО-продукт» і передає на баланс «немовляти» сучасне високотехнологічне обладнання, придбане за державні кошти, та всі основні фонди попередника, залишаючи на балансі «батька-годувальника» пасиви, в тому числі й борги перед інноваційною компанією на мільйони гривень. Потім, як інформує облспоживспілка, спритники створюють вже третє виробництво, котрому за відшліфованою схемою і передають майно ТОВ «ЕКО-продукт». Як розповідає М. Скляров, паралельно створюється ТОВ, яке викупляє у ліквідатора ВКП ТОВ «ЕКО-продукт» основні фонди, будівлі вартістю, за твердженням Склярова, 1 мільйон гривень у десять разів дешевше — всього за 100 тисяч гривень... Отже, державі знову перепала «дуля». Тим часом прокуратура чи то риє, чи то копає зовсім у протилежному напрямі.

...Тож, ознайомившись з такою «творчою» діяльністю, у серпні 2005 року правління облспоживспілки звертається до Сумської районної прокуратури із заявою про порушення кримінальної справи про незаконне відчуження майна керівниками райспоживспілки. За місяць за заявою порушується кримінальна справа «...за ознаками злочинів, передбачених частиною 2 статті 365, частиною 1 статті 366 КК України...» за тим самим № 05660033. Наступну справу, за новими злочинними фактами, знову-таки за ініціативи керівництва облспоживспілки та сама прокуратура порушує 12.01.06 р. і об’єднує з попередньою. Нарешті справедливість восторжествувала? Тримайте кишеню ширше. Що вже з тією злощасною справою в районній прокуратурі робили: чи то перекладали з шухляди у шухляду, чи взагалі прибрали подалі з очей — либонь, тільки екстрасенси відають. Та за дев’ять місяців після її порушення прокурор Сумського району В. Мельник, який, до речі, й об’єднав їх під одним номером, повідомляє про її закриття «...за відсутністю... ознак складу злочинів...».

Утім, недовго музика грала. За зверненням облспоживспілки уже за місяць Генеральна прокуратура України відновила справу, з огляду на те, що під час розслідування кримінальної справи «...допущено тяганину, невиконання необхідних та можливих слідчих дій... Хід розслідування кримінальної справи та проведення додаткової перевірки Генеральною прокуратурою України взято на контроль».

У Сумській облспоживспілці спочатку здивувалися, потім зажурилися й одностайно вирішили: або пан, або пропав — і на початку цього року знову звернулися зі скаргою до Генпрокуратури України. Тож Київ удруге насварився на підлеглих, і 18 березня 2008 року Сумська обласна прокуратура, яка, схоже, опинилася між молотом і ковадлом, зі скрипом утретє поновлює провадження у справі № 05660033 і відправляє її для подальшого слідства прокурору Сумського району. А 31 березня, як писалося вище, не інакше як заради «спортивного задоволення» і розпочинається тотальна перевірка всіх товариств області. Ось вам, браття, і Юріїв день.

У похід за правдою? Ні, за новими пригодами

Нарешті доведені до відчаю «опікунами» і зрозумівши, що в них Закон, здається, асоціюється із сумнозвісним дишлом, сумські кооператори 9—11 квітня наважуються на мирну акцію протесту, яку проводять під стінами секретаріату Президента України в надії передати йому звернення з проханням захистити їх від прокурорського свавілля та повернути у власність законне кооперативне майно, відчужене сумнівним шляхом, та притягнути до відповідальності декого із Сумської районної прокуратури. Віктор Ющенко вийшов до земляків і, ознайомившись із вимогами пікетувальників, пообіцяв їм повну підтримку (підкреслено мною. — Авт.). На жаль, подальші події засвідчили, що глава держави відбувся лише трафаретною обіцянкою.

— Після розмови з Президентом нам вчинили справжнє Ватерлоо, — скаржиться Микола Людвічук.

Схоже, що не одне, а декілька одночасно. Адже цього разу для упокорення правдолюбців, образно кажучи, була задіяна фронтова артилерія. Задіяти такий арсенал під силу особі чи особам (?) щонайменше великовагової категорії. З часів помаранчевої революції сумчани тільки й обговорюють між собою, як один із наближених до найвищої «свити» в державі «важкоатлетів» прокладає собі на Сумщині шлях до майнових багатств регіону. Цього разу на роль тарана закулісний «полководець» призначив свого колегу, який у своєму депутатському запиті до Генерального прокурора України непокірних кооператорів змішав із брудом і з голови до ніг облив помиями. Про замовність акції і політичний статус «важкоатлета» свідчить хоча б той факт, що запит з’явився на світ за три дні після зустрічі сумчан з Президентом України — 14 квітня. Куди, скажіть, за такого розкладу діватися? Тож, витримавши невелику паузу, обласна прокуратура у травні вирішує перевірити майже всю систему споживчої кооперації регіону, віддаючи дванадцяти (!) — двом третинам — районним і міжрайонним прокуратурам Сумської області наказ про суцільну перевірку фактично до сьомого коліна — аж до переліку всіх прізвищ пайовиків...

Можливо, краще було б не ходити

на Київ з чолобитною до глави держави, розмірковують тепер кооператори. Скільки неприємностей нажили через це на свою бідну голову. Дай Боже, щоб Президент виконав свою обіцянку і по-державницькому розібрався з усіма, в тому числі й зі своїми ненаситними опричниками, які зазіхають на кооперативне добро. Якщо не захистить, тоді Сумську облспоживспілку спіткає доля кооперативних: санаторію «Кооператор» на Закарпатті, «Дніпропетровського заводу технологічного обладнання», Уманського експериментального консервного заводу, об’єднання ринків Києва, Житомирської паперової фабрики, Щорсівського гранітного кар’єру та ще близько трьох десятків підприємств і заводів — колишньої власності Укоопспілки ціною не один і не два мільярди гривень, які вже давно приносять казкові прибутки спритним приватникам....

Як вчинить Президент України Віктор Ющенко, чи розірве і, головне, чи захоче розірвати порочне коло, яке дедалі сильніше стискає в своїх ненаситних обіймах кооператорів Сумщини, — покаже час.

Сумська область.