«Епохою Януковича» я називаю не лише ті кілька років, коли країною керував президент-утікач, а фактично весь час нашої незалежної історії. Бо стиль керування Януковича — не лише від нього та його команди. Це закономірний фінал, вищий прояв того стилю управління державою, який зародився на початку 90-х і ЛОГІЧНО дійшов свого апогею після 2010 року.

Сьогодні — озброїтися нашим «завтра»

Отже, це — фінал. Що далі? Що нам робити? За що і заради чого боротися? Начебто — прості запитання. Але все ж таки: заради зміни влади, «перезавантаження»? Ні, цього замало. Заради зміни самої системи державного устрою? Думаю, й цього недостатньо. Нам необхідно зрозуміти, навіщо була ця кривава зима, навіщо покладено стільки сил і жертв. Заради чого? Всім зрозуміти — в тому числі владі.

Тобто ми маємо вже СЬОГОДНІ ОЗБРОЇТИСЯ НАШИМ «ЗАВТРА». Інакше може виявитися, що все те фантастичне напруження суспільства в останні півроку було марним.

Отже, заради чого варто боротися? Заради іншого майбутнього, інших цінностей, які пануватимуть у суспільстві.

Тоді треба чітко сформулювати, про які цінності йдеться. Яке майбутнє ми хочемо будувати і, що не менш важливо, — ЯК його будувати? Не на рівні закликів і декларацій (наше майбутнє в європейській спільноті і т. ін.), а реально. Як?

Зараз висловлю страшно революційну (а декому здасться — страшенно реакційну) думку. Ми не можемо нині кардинально змінити країну — тому що всі ми, хоча й різною мірою, заражені вірусом споживацтва. Які б люди сьогодні не прийшли до управління державою (депутати, чиновники, судді, прокурори і т. д.), вони принципово не відрізнятимуться від тих, хто був при владі до них.

Ми, дорослі, хто більш, а хто менш, зіпсовані споживацтвом, жагою до комфорту, до красивих речей, гонитвою за доларом. За рідкісним винятком ми всі такі, а не лише ті, хто претендує на роль керманичів. Навіть бідні, мільйони малозабезпечених громадян, і ті зіпсовані масованою рекламою споживацтва, і ті прагнуть гламуру. Такі тепер часи, так сталося.

Припускаю, що хтось звинуватить мене у наклепі на людську природу, зокрема — на українців, які, не шкодуючи здоров’я, а часом — і життя, захищали і захищають своє право на гідність. Але прошу поміркувати і визнати: сказане вище — гірка, жорстка, але правда.

Хто змінить країну?

В такому разі виникає запитання: якщо ми такі зіпсовані, то ЯК же нам запровадити нові цінності, протилежні культу наживи, збагачення, торгашества? Хто змінить країну, якщо не ми? Глухий кут?

Ні! Є така категорія людей — багатомільйонна! Це — наші діти.

Змінити країну зможуть лише наші діти! Але за умови, що ми змінимо своє ставлення до них (ми ж не настільки зіпсовані, щоб не бажати щастя своїм нащадкам!) Вони будуть щасливими. Але не від того, що володіють речами, а від того, що творять їх. Від того, що максимально реалізують свої природні здібності — на користь собі і суспільству. Ще Аристотель казав: «Жити — означає робити речі, а не купувати їх».

В Україні є багато структур, котрі займаються пошуком талановитих дітей. Але це давно роблять в усіх високорозвинених країнах. Із таким підходом, попри всю потенційну обдарованість нації, ми ці країни не наздоженемо.

Та нам і не треба. Ми маємо шанс їх... випередити! І зможемо це зробити, якщо змінимо підхід. Потрібно не шукати таланти, а виходити з того, що ВСІ діти талановиті. У кожної (кожної!) дитини є іскра Божа, закладені природою здібності. Завдання полягає в тому, щоб вчасно їх розгледіти й максимально розвинути. Ще два десятиліття тому за даними ООН Україна посідала одне з перших місць у світі за суто статистичним показником під назвою «Сукупний інтелект нації». За часи незалежності величезна кількість «мізків» виїхала з України. Але... Мойсей водив свій народ пустелею 40 років, два покоління. Одне покоління часів незалежності ми вже стратегічно втратили. Втратимо останнє двадцятиліття — ніколи більше не підведемося. Отже, найголовніше стратегічне завдання — не створення нової держави, а створення нової людини. Необхідно вже сьогодні почати повсюдно організовувати центри виявлення природних здібностей у дітей — БЕЗПЛАТНІ для батьків. У цих центрах діти (будь-яка й кожна дитина!) проходитимуть тестування за сучасними методиками, а батьки отримуватимуть рекомендації, як найоптимальніше розвивати здібності своїх дітей.

Доки країна має інші пріоритети, запустити цей процес можуть ентузіасти, яким «за державу прикро». Але з часом це повинно перерости у офіційну політику та всенародний рух, який її підтримуватиме.

Це і стане початком того шляху, котрий приведе до кардинальної зміни державного ладу. Врешті-решт своєчасне виявлення талантів у всіх дітей, їх цілеспрямований розвиток стане головною функцією держави. Це й буде той прорив, про який досі тільки писали й говорили, але нічого задля нього не робили. І це буде головна економічна реформа. Бо тоді станеться радикальна перебудова економіки — не людина шукатиме робоче місце, а робоче місце створюватимуть під талановиту людину.

Згідно з опитуваннями, сьогодні в Україні лише 9% тих, хто працює, можуть повністю реалізувати свої здібності. А якщо їх буде не 9, а 90%? Не існує одиниць підрахунку для визначення того колосального ефекту, який отримає країна від такої реалізації творчого потенціалу своїх громадян.

Давайте просто уявимо собі результат, якого досягнемо вже через 15—20 років після реалізації вищевикладеної стратегії.

Переважна більшість громадян України у віці від 20 до 40 років щодня ходить на улюблену роботу. Це — щасливі люди, бо основою щастя є можливість повної самореалізації особистості. Це — професіонали найвищого рівня, бо з дитинства у них виявили природні схильності, держава створила всі можливості для розквіту цих здібностей і вияву кожною дитиною жвавого інтересу до тієї чи другої сфери діяльності. Природно, що вже в дев’ятому класі підліток добре розумітиме, в який вуз вступати, на кого вчитися. Після здобуття вищої освіти кожен буде не просто фахівцем, ідеально підготовленим теоретично, а, що найголовніше, — людиною з невгамовною цікавістю і бажанням творчо застосувати отримані знання на практиці. Таким чином, враховуючи природну інтелектуально-технічну складову ментальності нашого народу, поява українських Гейтсів, Джобсів, Курчатових, Корольових стане звичайним явищем. І тоді саме під таких людей створюватимуться цілі науково-технічні комплекси і промислові підприємства, а не висококласні фахівці шукатимуть собі роботу, як це відбувається сьогодні.

Оскільки інтелектуальний продукт є (і буде завтра!) найбільш затребуваним і найдорожчим у світі, в Україні з’явиться величезна кількість конструкторів, програмістів, біо- і нанотехнологів, фахівців інших високотехнологічних галузей. Наша країна автоматично посяде в міжнародному поділі праці нішу інтелектуального центру, конструкторського бюро світу. Ми станемо одним зі світових осередків не лише науково-технічної, а й соціально-культурної творчості (наші можливості в цій сфері вже показав Майдан). Ось наше місце у міжнародному поділі праці!

І цей процес уже відбувається. У різних куточках країни є прихильники описаної вище ідеології, які об’єдналися в Рух «ЗАВТРА» і які реально допомагають дітям розкрити свої здібності.

Ми вже створили кілька центрів «ЗАВТРА», про які йшлося. Зокрема, такий діє в Солом’янському районі Києва (вул. Гарматна, 26/2, БК «Росток»). Сюди приходять батьки з дітьми — і йдуть звідси задоволені, бо дізнаються про своїх дітей те, чого не знали раніше, про їхню обдарованість. Будь-хто може приїхати й подивитися, як такий центр працює.

Найближче завдання Руху «ЗАВТРА» — розпочати революцію в головах. Кінцева мета — замінити ідеологію споживацтва, торгашества й наживи на ідеологію інтелекту, творчості, моралі. І на цій основі будувати зовсім нову державу. Її побудують наші діти, якщо в них ми бачитимемо наше ЗАВТРА. А воно, наше майбутнє, — не в законопроектах, не в програмах чи доктринах, а саме в наших дітях.

«Конституція майбутнього»

Саме зараз необхідно планувати й починати будувати наше ЗАВТРА. Бо саме тепер, коли країна проходить величезні випробування, реально виявляється таке явище, як ДУХ народний (який важко угледіти в спокійні часи), актуалізується ота сама наша НЕДОЗІПСОВАНІСТЬ. Тисячі людей забувають сьогодні про красиві речі, про затишок біля гіпнотизера-телевізора, який навіює думки про гламурне життя, забувають про шелестіння зелених купюр і т. ін. — навіть ризикують усім цим. Тому саме зараз люди мають побачити, уявити, зрозуміти те ЗАВТРА, заради якого вони виявляють небачені в мирних умовах мужність, стійкість, принциповість.

Як на мене, найголовніше, що має зробити в найближчий рік Верховна Рада — це розробити і прийняти один найголовніший закон — закон про обдарованих дітей. І, відповідно, виділити кошти на виявлення та розвиток природних здібностей наших дітей. Сьогодні, зрозуміло, таких коштів у держави немає, але згодом, через кілька років, це має бути найбільша стаття видатків бюджету.

Цей закон можна назвати «Конституцією майбутнього». Головна думка і найперше завдання її полягатиме в тому, щоб докорінно змінити саме поняття «обдаровані діти». Ми звикли вважати, що є обдаровані талановиті діти, а є — всі інші. Це неправильний підхід. Адже в такому разі завжди буде поділ дітей на касти: для одних — привілеї, для других — дискримінація. Треба виходити з того, що ВСІ діти обдаровані. І так воно є насправді! Всі в майбутньому мають жити і працювати за ПОКЛИКАННЯМ! З цього має початися революція в головах. Якщо Україна стане на цей шлях, то нове покоління наших громадян перетворить нинішню країну трудових мігрантів на країну геніїв, на країну щасливих людей. Через 20 років ми досягнемо таких успіхів, що попереднє 20-ліття нашої незалежної історії здасться сучасникам жалюгідним копирсанням дикунів!

Олександр ЧУБАТЕНКО, народний депутат України.