За глухим семиметровим парканом, оповитим колючим дротом, стоїть триповерховий будинок із ґратами на євровікнах. Це єдине місце в нашій країні, де утримують жінок, засуджених на довічний термін. Це територія Качанівської виправної колонії Харкова.

П’ять тримісних камер заповнені на 100 відсотків. Донедавна тут сиділи чотирнадцять, а тепер п’ятнадцять, ув’язнених, на совісті яких 42 людські життя. Тримісні камери з усіма зручностями: кольоровим телевізором, підлогою з підігрівом; є отут свої їдальня, бібліотека й навіть спорткуточок. Пересування дозволено лише у своєму блоці. Працюють засуджені все життя, що їм залишилося, переважно швачками і складальницями різних коробок...

— 18 липня 1996 року мене засудили до страти, — каже Любов С. У 2000 році смерть замінили на довічне. Я вже майже 15 років за ґратами. Як там, на волі, знаю лише з газет і з телевізора. Я б уже, напевно, не змогла влитися в ваше життя. Але все-таки хочу...

Дивлячись на цю жінку, з’являється почуття жалості. Так, вона вбила декілька людей, але все одно якось не по собі. На думку психологів, у тих, хто тривалий час перебуває в обмеженому просторі і спілкується постійно з тими само людьми, починаються необоротні процеси. До п’яти років така людина ще намагається триматися й шукає вихід із становища, що створилося. Після десяти в неї починаються приступи депресії, що ведуть до суїциду, а через п’ятнадцять вона перетворюється на «рослину».

— Після першої 15-літньої відсидки я повернулася додому, — розповідає Ніна М., — але жити мені було ніде. Я попросилася до своєї тітки. Жила без прописки і роботи. Через півроку знайшла свою дочку. Удома ми постійно скандалили. Тітка мені вимотала всі нерви, і я її вбила. Разом з донькою труп закопали в саду. Так і жили два роки. Якось дочка посварилася зі своїм співмешканцем і вигнала його з дому, а перед цим вона йому розповіла про це вбивство. Той зателефонував до міліції. Доньці дали 12 років за співучасть, а я — тут. Мені майже 60 років і сподіватися нема на що. Можливо, потрібно було стосовно тітки діяти по-іншому, але я не змогла. Вбити людино нескладно... А потім починається найстрашніше — «дах» їде...

«Робота контролерів цього закладу йде рік за три. Та й важко залишатися байдужим. Жалість і злість залишаються за парканом, інакше тут не зможеш працювати», — сказала одна з робітниць-контролерів.

Усього в Україні в місцях позбавлення волі перебувають 6795 жінок і 109 неповнолітніх дівчат. Більшість сидять за серйозні злочини, скоєні з особливою зухвалістю і цинізмом. Тут майже всі стають висококласними кравчинями. Навіть відомий Харківський оптовий ринок «Барабашова» замовляє в них жіночу нижню білизну й чоловічі модельні куртки. Ось так і не подумаєш, купуючи фірмову куртку, що пошита вона качанівськими в’язнями.

Фото автора.