Загинув собака, а могли б — люди

Трагічний випадок мало не стався глупої лютневої ночі на обійсті родини Міткевичів. Рвалися, гавкали собаки, наче хтось чужий ходив подвір’ям. Господар вийшов надвір, озирнувся довкола — нічого підозрілого. А відтак повернувся до хати. У цей час і стався вибух. По вікнах різонув яскравий сніп світла, а по ганку і легковиках — осколки. Знову вибіг із хати... У дворі — стікаюча кров’ю домашня улюблениця лайка. Саме на бідолашну тварину і припала вся сила вибуху.

На місці події — не дуже помітна вирва та ще правоохоронці знайшли чеку від гранати, що її пожбурили тієї ночі на подвір’я сільського голови Марії Міткевич невідомі. Номер на вибуховому пристрої знищено. Господар обійстя, пан Валерій, який тривалий час і сам працював у міліції, ще виявив на хвіртці відбитки руки зловмисника — морозець допоміг зберегти цей «малюнок». Більше ніяких слідів.

Напевно, родину хотіли лише налякати, бо граната цілком могла б залетіти в будь-яку кімнату.

Самій Марії Міткевич навіть у голові не вкладається, хто б міг таке вчинити, бо жінка ні з ким не конфліктує, навпаки, має багато однодумців. Односельці її добре знають. Два роки тому земляки обрали її сільським головою.

З неприємних інцидентів за весь час роботи на думку спадає хіба що один. Через якийсь час після виборів у Слобідці Кульчієвецькій четверо депутатів несподівано винесли на сесію питання про відокремлення найближчого до міста села Жовтневого та створення в ньому окремої сільради. Питання не пройшло, бо люди висловилися проти. Якби відійшло Жовтневе, сільраді, звісно, жилося б уже не як приміській...

Село хоче жити по-людськи

Марія Міткевич дбає про свою громаду, як справжня господиня про велику родину. Уже під час першого терміну перебування на посаді зуміла об’єднати зусилля мешканців, багатьох меценатів. Спрямувала їх на поліпшення соціальної сфери. Навіть народжуваність порівняно з попередніми роками потроху почала зростати. А от дошкільного закладу катма. Колись була у Слобідці показова установа — дитячий садочок «Білочка», та її розтягли в буквальному розумінні слова. Розвалили будівлю, розібрали по цеглині. Тим часом у величезному будинку культури частина приміщення гайнується. Чому б не відкрити тут дитсадок з окремим входом? Сказано — зроблено. До ідеї голови долучилися добровільні помічники — хто коштами, хто працею доклалися до доброї справи. З подарунком — комп’ютером — прибув на новосілля депутат обласної ради Адам Яхієв, з районної адміністрації привезли телевізор.

— Тимчук, Мужило, Островський, Реснянський, Вансович, Мельник, Дудко... — Марія Міткевич охоче перелічує всіх, хто допоміг здійснити її мрію. Не забути б кого!

Проте «Веселка» — лише один крок із програми голови. У селі Жовтневому газифікували клуб, бібліотеку, до кінця року завершать ремонт ФАПу, а на довершення відкриють ще й стоматологічний кабінет. Село, частина якого фактично відноситься до міста, вже й не знало, в двері якої влади стукати, щоб вибратися з темряви. Марія Міткевич зуміла знайти підтримку і міської, і районної служб освітлення: за їх сприяння придбали багатотарифний лічильник. Тепер за рахунок більш як 10-кратної економії можна забезпечити освітлення вулиць інших сіл сільської ради.

Загалом, сільська влада планує «пройтися» з ремонтами закладів соціальної інфраструктури по всіх селах. Бо й у селі можуть жити не гірш ніж у місті.

Сотки та гектари — багатство громади

«Господарство» Марії Міткевич чималеньке — чотири села на 1700 дворів. З-поміж них Жовтневе — вже практично й не село, а «царське містечко». Давно вже не Мікша, як називають декотрі ще за дідівською звичкою своє село. А особливу вартість для сільради створює річка Мікша, яка розділяє Жовтневе та Слобідку. До цього «вододілу» земля на території сільради має високу ціну, за ним — нижчу. Але вже сьогодні, як подейкують люди, за сотку ближче до міста дають до трьох тисяч зелених.

Проте вийшла колізія і з тими сотками та гектарами. Члени громади подали більш як півтори сотні заяв на виділення ділянок під індивідуальне будівництво. Тим часом частина землі — під полігоном. А це — 256 гектарів. Колись, у перші роки незалежності, сільська рада сама передала цю ділянку колишньому військовому училищу, а тепер уже не раз просила віддати назад хоч частину. Марія Міткевич писала навіть до Міністерства оборони, де на повернення начебто й погодилися, але принагідно попросили не забути при розподілі ділянок і військовослужбовців. Адже багато їх десятиліттями без власного житла. Минулого року сільрада прийняла рішення виділити їм майже чотири гектари. Звичайно, це не 18, як просили. Бо ще треба землю під дитсадок у Жовтневому, під спортмайданчик, під церкву та молитовний будинок, під... Одне слово, земля — «найактуальніше» багатство сільради. Тож недарма місцеві ЗМІ припускають, що вибух у дворі Марії Міткевич прогримів «за сотки».

Тим часом триває слідство. Порушено кримінальну справу. Хто кинув гранату на подвір’я сільського голови? Звичайний хуліган чи добре замаскований зловмисник, який мав на меті залякати жінку? Правоохоронці запевняють, що невдовзі дадуть відповідь на ці запитання.

Сама Марія Міткевич розуміє одне: належить вона тепер не самій собі, а громаді, в якій хочуть жити по-людськи.

Кам’янець-Подільський.