Заради чиїх інтересів «розщеплюють» «Електрон»?..

Заради чиїх інтересів «розщеплюють» «Електрон»?..

З ранку 5 травня телефони у корпунктах ЗМІ не вщухали: колектив сумського ВАТ «Selmі» вдався до чергового страйку. «Нас фактично викидають за ворота, — обурювався котрийсь працівник підприємства. — Грошей катма. Свавілля та й годі! За теперішніх цін майже півроку живемо без зарплатні!..».

За словами голови профкому «Selmі» Григорія Власенка, до точки кипіння людей довів останній п’ятимісячний борг. На початку травня він перевищив 9,1 мільйона гривень. «Зрештою, — невесело жартує Григорій Петрович, — справи на підприємстві вже давно йдуть як мокре горить — від страйку до страйку. Почнемо протестувати, тоді столиця згадує про нас і, мов тим жебракам, кидає з панського плеча об’їдки у вигляді одного чи двох мільйонів гривень. Сумно. Дожити б до свого 50-річчя, яке маємо відзначати наступного року... Не хотілося б, щоб цей світлий ювілей перетворився на... панахиду унікального приладобудівного заводу. Не інакше, як він комусь муляє, якщо намагаються зжити з білого світу...

Хтозна, чи доживе, а що виробництво унікальне — жодного перебільшення. У колишньому Союзі таких налічувалось не більше десятка. Недарма влаштуватись на роботу на сумський завод електронних мікроскопів, правонаступником якого і стало «Selmі», вважали за честь. Казали, це як потрапити до загону космонавтів — ось так прискіпливо добирали на «Електрон» кандидатів. Тут формували виробничу та наукова еліту країни з дипломами МВТУ, КПІ, ХПІ і ЛПІ. Одне слово, країна того часу працювала на сумський «Електрон», а той, у свою чергу, віддячував їй тією самою монетою. Більш як дві третини продукції підприємства діставалося «оборонці».

Скринька просто відкривалась: розрекламована диво-техніка сумчан — електронні мікроскопи, які, здобуваючи золоті медалі на всесвітніх виставках, нарівні конкурували з японськими аналогами, була лише видимою частиною утаємниченого айсберга. А прихованою були... суперсучасні мас-спектрометри, якими комплектували суперсекретні підприємства, інститути, лабораторії, космічні кораблі. Усе, що літало, повзало, плавало, їхало і стояло на охороні кордонів монстра «розвинутого соціалізму», мало відношення до засекреченого заводського конструкторського бюро, яке згодом трансформувалося в один з найелітніших світових НДІ електронної мікроскопії.

Підступний викуп

Кому багато дають, з того, як правило, більше й питають. Але капіталізму допитуватись до усього було ніколи і він списав з рахунків «Електрон» разом з багатьма ідеологічними ідолами. Спроби адміністрації закликати державних можновладців до порятунку, по суті, єдиного в державі підприємства, здатного на рівних конкурувати зі світовими законодавцями моди з нанотехнологій, наражалися на байдужість. З кожним новим «урядом-рятівником» становище заводу дедалі погіршувалося. Ця тенденція зберігається й дотепер. Частково призупинити падіння вдалося 2002-го, після викупу у сумчан контрольного пакета акцій (52 відсотки) державним підприємством ВО «Електромеханічний завод» з міста Зеленогорськ Красноярського краю, підпорядкованого Федеральному агентству з атомної енергетики Російської Федерації. Утім, музика грала менше трьох років та й то з тривалими перервами на «обід». «Дружба» закінчилась фактично у зародку — одразу після введення росіянами в експлуатацію власного заводу з випуску мас-спектрометрів. На багаторазові спроби і зусилля порозумітися та налагодити справжню співпрацю інвестори щоразу відповідали: «Від гвинта!». Ось тоді, либонь, сумчани і згадали про данайські дари російських «дружбанів», які викупили півзаводу стратегічного призначення за ціною уживаного «майбаха» чи недобудованої конюшні — усього за 700 тисяч американських доларів. Тепер тут розуміють: ці копійки були викинуті з далеким прицілом — назавжди поховати завод у «нечуваних щедротах».

Друга спроба відродження сумського електронного комплексу, вже на державному рівні, була набагато ефективніша і обнадійливіша. Здійснив її одразу після аналітичної публікації в «Голосі України» «Selmі» у перекладі на національне —збережена перлина» (19.04.05 р.) та «Врятуйте «Selmі» (21.05.05 р.) тодішній голова Верховної Ради України Володимир Литвин. Після його втручання чимало керівних бонз кількох міністерств, які давно «водять козу» із зарубіжними конкурентами українських приладобудівників та роками підгодовуються з тамтешніх «корит», змушені були частково переорієнтувати свої відомства на закупівлю продукції «Selmі». Цьогоріч, приміром, державне замовлення становить понад 90 відсотків від річного обсягу виробництва і перевищило 36 мільйонів гривень. Основні споживачі — вищі навчальні заклади, наукові центри, НДІ, заклади міністерств освіти та охорони здоров’я. Ця сума для такого унікального наукоємного підприємства, як «Selmі», хоч і не крапля в морі, але й не озеро. Утім, за чотири попередні місяці сумчани не дочекалися бодай дещиці. Чому? Перша причина: всі замовники сумчан — бюджетні організації, а державного бюджету й досі катма. Друга: замість ліквідованої Тендерної палати уряд, свідомо чи ні, довго барився з її правонаступником.

Зрештою, 36 мільйонів для сумських електронників аж ніяк не панацея від назрілих проблем, а хіба що короткотривала відстрочка від невідворотного банкрутства у недалекому «світлому» майбутньому. За підрахунками економістів, щоб раз і назавжди вийти з економічної кризи та міцно стати на ноги, підприємство має бути забезпечене державним замовленням щонайменше на 65—70 мільйонів гривень.

З огляду на усе це постає цілком закономірне запитання: «Чому ж тоді кабмінівські «захисники» вітчизняного товаровиробника носом крутять?» Своєю унікальністю сумські растрові та просвічувальні електронні мікроскопи, ізотопні мас-спектрометри, атомно-абсорбційні спектрофотометри та газові хроматографи нарівні сперечаються з найкращими зарубіжними, у тім числі й японськими аналогами. На що спроможні? На молекулярному рівні продіагностувати і виявити ранні зміни в людському організмі, лише з натяками на онкологічне захворювання чи СНІД, «прощупувати» в лабораторних умовах надра землі і виявляти поклади корисних копалин, реалізовувати найсучасніші методи елементного складу речовин, моніторити стан довкілля, контролювати процеси промислового збагачення урану, технологію виробництва ядерної зброї та ядерного палива для атомних електростанцій, створювати нові речовини та матеріали, найдосконаліші ліки, здійснювати діагностику захворювань на клітинному рівні та мільйони інших можливостей.

Невикористані можливості

Гадаєте, байка? Тоді лише один приклад, який засвідчує потенційні можливості приладів, що випускають на «Електроні». Кілька років тому науковий світ по-справжньому приголомшила новина: двоє молодих співробітників НДІ з ВАТ «Selmі» Павло Бондаренко і Роман Зубарєв за допомогою мас-спектрометра сумського виробництва спромоглися отримати... інсулін. А вже за місяць з нагоди цього унікального відкриття було спеціально скликано міжнародний симпозіум учених, де двом сумчанам зробили пропозиції, від яких не можна відмовитися. Захід гідно оцінив їхній доробок. За наступні півроку обоє стали докторами наук, очолили найсучасніші науково-дослідні лабораторії з бюджетом у декілька десятків мільйонів кожна. Бондаренко — у Сполучених Штатах, Зубарєв — у Швеції. Ось які можливості відкривають перед науковим світом сумські прилади, що вже сьогодні базуються на технологіях завтрашнього дня. Світова якість сумського устаткування у поєднанні з ціною, удвічі-втричі нижчою за зарубіжні аналоги, відкриває такі нечувані горизонти для розвитку вітчизняної науки і країни загалом. Таким можливостям позаздрити та вхопитися за них з усієї сили всіма кабмінівськими руками. На жаль, замість них цими можливостями користуються німецькі, ізраїльські, корейські, англійські, французькі та інші провідні зарубіжні наукові та промислові центри — у 30 країнах світу.

— До речі, вироби сумчан останнього покоління зчинили справжню бурю серед зарубіжних конкурентів, насамперед, японських — донедавна законодавців у галузі електронного приладобудування, — з гордістю мовив Григорій Власенко. — Аби перекрити нам кисень на світових ринках, японці заснували випуск високоточних електронних приладів у Китаї, після чого збили ціну на них у середньому на 25 відсотків. Виходить, почали поважати і водночас побоюватись нас. Тому всіма силами і намагаються спекатися як конкурентів.

Перспективна пропозиція

— Невже про це не знають наші «державотворці»? — цікавлюсь.

— Знають. Але власні інтереси у чиновників домінують над державними. Наведу ще приклад. Відома на весь світ німецька фірма «Цейс» цього року уклала з нами договір на поставку до Німеччини півсотні електронних мікроскопів. Наші ж доморощені «кулібіни» купують ці прилади за кордоном. Дарма, що втричі дорожчі. Бо там їх медом підмазують. Вони ж бо, як ніхто, ласі до меду «на халяву».

— За бажання — вихід на поверхні. Держава викуповує контрольний пакет акцій «Selmі», повертає підприємство у свою власність й тим самим робить перший реальний крок на шляху подальшого збереження і примноження українського інтелекту, а з ним і нації загалом.

Щоб підкреслити непересічну значимість «Selmі» для України, персонально для можновладних маловірів та «незнайок» оприлюдню давно відомий на Заході факт: аналогічні високоточні прилади із сумською маркою випускають лише у чотирьох країнах — Японії, США, Німеччині і Франції. У чому тоді «фішка»? У тому, що тільки «Selmі» випускає сукупно всю номенклатурну гаму наукового, технологічного та аналітичного обладнання.

Суми.

P.S. Страйк трудівники «Selmі» припинили за три дні — після чергової урядової подачки у розмірі 2,5 мільйона гривень. Тож заборгованості залишилась зовсім «дещиця» — усього-на-всього ще 6 мільйонів гривень...