Природолюби Вінниччини закликають енергетиків переглянути своє ставлення до гнізд птахів, занесених до Червоної книги

Удвічі зросла популяція білих лелек у Вінницькій області за останні десять років. Тисячу чорногузів закільцювали природолюби області за період з 1974 по 1991 роки. Більшої цифри не мають природолюби жодного іншого регіону. Коли людина помирає, лелеки залишають гніздо біля її хати. Білий лелека тулиться до людей, а чорний — від них ховається

— Душа болить, коли бачиш, як електрики скидають лелечі гнізда, — каже жителька села Павлівка Калинівського району, яка попросила не називати її прізвища. — Ось вже скоро лелеки повернуться додому, а гнізда нема. Не по-людськи це якось. Разом з тим на електростовпах не повинно бути жодних сторонніх предметів, в тому числі пташиних гнізд — такі вимоги Правил експлуатації ліній електропередач.

— Досвід розв’язання цієї проблеми мають поляки, — каже вчитель-природолюб Анатолій Костогриз із села Ялтушків Барського району. — Там гнізд з електричних стовпів не скидають. Навпаки, встановлюють. Польські енергетики навіть розробили конструкції такого гнізда. Я бачив, який вигляд вони мають.

Два роки тому Західний орнітологічний центр, що є у Львові, провів зібрання природолюбів Західних і Центральних областей держави. Запросили до участі в ньому і Анатолія Костогриза. Він більше тридцяти років веде спостереження за білими лелеками і вивчає поведінку цих птахів. Збиралися природолюби в Нетішині на Хмельниччині. — У складі польської делегації були... енергетики, — продовжує А. Костогриз. — Вони привезли із собою декілька варіантів гнізд, розроблених спільно з природолюбами. Ставлять їх точнісінько на тому місці, куди птахи починають зносити матеріал для своєї оселі. Всі такі гнізда закріплюють над дротами. Якщо птахи їх обминають, польські енергетики все одно не скидають лелечу оселю. У такому випадку ставлять поруч ще один стовп і на нього переносять дроти, але гніздо не чіпають. У нас поки що керуються інструкцією.

Птах без гнізда — як людина без хати

У селі Нова Гребля, що в Калинівському районі, розповідали, як енергетики вели «дуель» з лелеками. На роздоріжжі біля села птахи вимостили гніздо, але енергетики його скинули. Настирливі чорногузи знову взялися за роботу. Те, що птахи робили протягом двох днів, енергетики зруйнували за десять хвилин. Яким же було їхнє здивування, коли на тому ж місці птахи втретє звили кубельце. Інструкція все одно взяла гору над любов’ю до птахів. Щоб віднадити їх від цього місця, стовп густо вимастили солідолом. «Це люди можуть жити в багні, а лелеки — чистьохи, покружляли над місцем, де була хатка, та й подалися світ за очі від того смороду», — зі смутком в голосі розповідала старенька бабця з Нової Греблі.

— Наскільки мені відомо, вчені так і не змогли дослідити, чим саме керуються чорногузи, коли підбирають місце для гнізда, — розповідає А. Костогриз. — Вони горнуться до добрих людей — ця версія залишається найпоширенішою. Може, воно й справді так. Але ж у цих самих добрих людей на подвір’ї ростуть дерева, а бузьки чомусь всідаються на електричного стовпа.

Природолюб каже, що не раз зі своїми учнями вимощували крилатим улюбленцям справжні «королівські ложе». До того ж зовсім поруч з тим місцем, куди лелеки зносили у дзьобах «будматеріал». «Прибігають якось хлопчики, кажуть, на електростовпі лелеки хату мурують, — розповідає пан Костогриз. — Ми швиденько перенесли на ясен, що росте поруч, уже заготовлене гніздо. Та марно старалися...».

«20 років білокрилий прилітав до нашого села»

Коли хати були під соломою, кращого місця для гніздів’я білокрилим лелекам годі було шукати. З добрими людьми вони сусідували у злагоді довгі роки. За результатами кільцювання, які Анатолій Костогриз проводив з 1974 по 1991 роки, йому вдалося встановити, що один лелека повертався до нашого краю протягом двадцяти років. Насиджене місце сімейство буцнів покидало тоді, коли помирала людина в оселі, поруч з якою знаходилося гніздо. «На хаті у мого діда Мусія із села Колосівка (це в Барському районі) лелеки ставили гніздо доти, доки живим був дід, — продовжує Анатолій Костогриз. — Ми виросли з ними, для нас, дітей, кращих сусідів годі було шукати. Щоранку, прокинувшись, вибігали на вулицю і дивилися на дах — як там наші чорногузи? Коли діда не стало, наступного року птахи не вивели потомство. А тоді й зовсім залишили гніздо».

З Вінниці долетів до Африки

У 1974 році проводили міжнародний перепис білих лелек. У Вінниці цю справу взяв на свої плечі колишній льотчик Євген Жилін. Він тоді обіймав посаду директора Будинку охорони природи. Дуже любив цих птахів. Казав, що вони йому — як рідня. На його ентузіазмі проводили велику роботу з догляду за бузьками. Птахів підгодовували, розчищали їхні гнізда...

До перепису Жилін залучив також молодого на той час вчителя-природолюба з Ялтушкова Анатолія Костогриза. «Так я поєднав долю з лелеками. І нітрохи про це не шкодую. Не перестаю спостерігати за ними і тепер», —ділиться думками пан Анатолій. За його словами, лелек тоді було значно менше, ніж нині. Навіть за останні десять років, за його підрахунками, кількість чорногузів на Вінниччині збільшилася приблизно удвічі.

— Ми постійно брали участь у кільцюванні птахів, — продовжує співрозмовник. — Отримували кільця з Москви, через обласне Товариство охорони природи, так само звітували. Я досі зберігаю копії тих звітів. Інколи нам повідомляли про подальшу долю закільцьованих нами птахів.

Наших чорногузів знаходили в Румунії, Болгарії, найдальшу звістку мали з Африки, стверджує Анатолій Костогриз. «На алюмінієвій смужечці значилася літера «А», орнітологи знають, що це серія великих птахів, — пояснює пан Анатолій. — Далі на латині стояв напис «Москва, центр, інформ», тобто: куди повідомляти у разі виявлення птаха.

Кільцювання птахів Анатолій Костогриз проводив аж до розпаду Союзу. «Ми охопили цією роботою 15 сіл нашого Барського району, — згадує співрозмовник. — Мені охоче допомагали учні, троє моїх дітей пройшли цю школу. А справа, повірте, не з легких».

Є гнізда, до яких, можна добратися лише з допомогою драбини. І то спареної. «Я навіть одягав хлопчикам захисний шолом на голову, щоб, бува, агресивний лелека не залишив рану на обличчі». Маленьких птахів не кільцювали. Бо не всі з них виживали. Вони дуже зажерливі, багато їдять. Якщо батьки пташат бачать, що не вдається усіх прогодувати, найменшого викидають з гнізда. За підрахунками Анатолія Костогриза, на Вінниччині було закільцьовано найбільше білих лелек — приблизно одна тисяча. Кращого показника не мали природолюби жодної іншої області України.

Чорні з’явилися недавно

— У 70-х роках ми тільки чули про чорного лелеку, а бачили його хіба що на картинці, — розповідає природолюб Анатолій Костогриз. — У нас вони з’явилися зовсім недавно. Протягом останніх років за Ялтушковим, а також біля ставу в селі перед вирієм збираються зграї чорних лелек. 15 птахів нарахував одного разу пан Костогриз. «Якщо білі лелеки тягнуться до людей, то чорні, навпаки, — ховаються від них». — пояснює співрозмовник. За його словами, чорнокрилі птахи будують гнізда в лісі, та ще й у хащах. А як таємно покидають їх! Крадькома вибираються, але злітати не поспішають. Спершу замітають сліди, переходять тихцем на декілька дерев подалі від гнізда і лише тоді піднімаються в повітря.

...Минулого літа, коли син Анатолія Леонід (він — аспірант одного із столичних навчальних закладів) приїхав у гості, батько запропонував проїхатися по місцях лелечих гнізд. Сіли на велосипеди — і гайнули по знайомих селах. І як же зраділи, коли з’ясувалося, що гнізд не стало менше. Тільки в Ялтушкові маємо 12, до речі, три з них — на електростовпах. Поки що їх ніхто не чіпає. Хоча в Мигалівцях був випадок, коли лелече гніздо стало причиною пожежі: замкнули електродроти — і воно згоріло.

Вінницька область.

Фото Михайла САЧКА.

Точка зору

Володимир Волков, технічний директор ВАТ «Вінницяобленерго»:

— На електричних стовпах не повинно бути жодних сторонніх предметів, в тому числі гнізд птахів, такими є вимоги Правил експлуатації ліній електропередач. Ними й користуються енергетики на місцях. Мокрі гнізда можуть стати причиною для коротких замикань. Від цього, буває, виникають пожежі. Короткі замикання призводять до пошкодження обладнання, я вже не кажу про ті незручності, які терплять через це споживачі електрики. Але гнізда можна й не скидати. Достатньо ізолювати дроти в тому місці, де вони торкаються гнізда, — і проблему вирішено.

Галина Іваськевич, методист Вінницької обласної станції юннатів:

— Білого лелеку занесено до Червоної книги, тому посягання на його гніздо — це те саме, що посягання на самого птаха. Такі дії заборонені чинним законодавством. Отже, ті інструкції, якими користуються енергетики, мають бути переглянуті. Бо посадовці-енергетики, як і кожен громадянин, також несуть відповідальність за порушення закону.