Михайлові Головащенку не судилося дожити до виходу у світ його книжки
«Феномен Олександра Кошиця». А скільки років многотрудної праці було віддано виданню, випущеному «Музичною Україною»!Один російський музикознавець колись сказав про Михайла Івановича:
«Це — людина-інститут!». Фронтовик, учасник параду Перемоги союзників 1945-го в поваленому Берліні, заслужений діяч мистецтв, Михайло Головащенко став першовідкривачем для народу України багатьох визначних постатей у царині вітчизняної духовності. До знакових особистостей належав і геніальний хоровий диригент, етнограф, історик, композитор, письменник Олександр Кошиць (теж людина-інститут...).Щоб дати змогу працювати в архіві Капели імені великого Маестро в канадському місті Вінніпезі, Михайлові Івановичу фінансово допомогли Український фонд культури, очолюваний Борисом Олійником, жертводавці з української спільноти Канади і США.
А потім — копітка дослідницька робота ледь не по 20 годин щодоби. У підсумку — капітальна праця обсягом майже 50 друкованих аркушів. На її сторінках є мемуари самого Кошиця, його роздуми, спомини колишніх хористів, газетні та журнальні статті, рецензії, світлини, почасти оприлюднені вперше. За усім цим постає на повен зріст феномен Олександра Антоновича Кошиця, котрий відкрив світові Україну та її співучий народ.
Багато старань до появи книжки доклала редактор Тетяна Моргун, яка не один десяток років була помічницею і порадницею Михайла Головащенка. Отже, нарешті на зустріч із читачем вирушила унікальна праця —
«Феномен Олександра Кошиця». Шкода лишень, що наклад видання феноменально мізерний — 1000 примірників.
