«Група ризику» під захистом екологічної броні

Ситуація, про яку піде мова, на перший погляд, здається абсурдною: споживач роками не платить за електроенергію, а енергопостачальна організація не має важелів впливу на боржника: повністю відключити його не можна за законом. Неймовірно, скажете? На жаль — це реалії. Економічний закон «товар або послуга в обмін на гроші», з’ясовується, у цьому випадку не працює. Йдеться про так звані «шахти третьої групи» — 17 вугільних підприємств галузі. Заборгувавши за електроенергію, ці підприємства продовжують споживати товар (електроенергію), вигідно користуючись положенням закону про електроенергетику. Відповідно до закону, підприємство, цілковите знеструмлення якого може спричинити техногенні або екологічні наслідки, може бути обмежено тільки до рівня екологічної броні електропостачання. Таким чином, екологічна броня перетворилася на надійний «щит» для боржника. А тим часом і енергопостачальні підприємства, і держава зазнають збитків.

В очікуванні цивілізованого закриття

Поділ шахт на чотири групи вперше було зроблено Міністерством вугільної промисловості більш як десять років тому під час складання чергової державної програми реформування галузі. До першої групи віднесли рентабельні шахти, до другої — перспективні шахти, що за певної державної підтримки зможуть через кілька років стати рентабельними. Четверту групу становили вугільні підприємства, що підлягають ліквідації: запаси вугілля на них виснажилися або його видобуток вважався невигідним. Нарешті, до третьої групи були включені шахти, що, на думку міністерства, не мають перспективи і повинні бути закриті після відпрацювання вже підготовлених запасів. Вкладення державних коштів у капітальне будівництво на таких шахтах вважалося недоцільним.

З часом список шахт третьої групи виявився підкоригованим: деякі з підприємств виявилися привабливими для приватних інвесторів і уникли перспективи закриття. Важливо відзначити особливість процесу ліквідації вугільних підприємств в Україні. Виконання робіт із закриття шахт, які належать до четвертої групи, фінансується з державного бюджету через державне підприємство, що сьогодні називається «Укрвугілляторфреструктуризація» (раніше їх було кілька). Що стосується шахт третьої групи, то ще 2006 року Міністерство вугільної промисловості видало накази про ліквідацію більшості цих підприємств. І бюджетне фінансування для таких вугільних підприємств у планах на наступні роки не було передбачено. Розподіляючи державні кошти, міністерство віддає перевагу діючим підприємствам, тобто тим, де вкладені гривні дадуть віддачу у вигляді тонн добутого вугілля. А для шахт третьої групи перспектива закритися цивілізовано, тобто з передаванням у компанію «Укрвугілляторфреструктуризація» відкладається на невизначений термін. Перебуваючи у стані пацієнта, який «ні живий ні мертвий», вугільні підприємства накопичують борги. У тому числі — за спожиту електроенергію.

Рівень оплати прагне до нуля

17 шахт третьої групи — споживачі двох енергопостачальних підприємств: ВАТ «Укренерговугілля» і ВАТ «ПЕС-Енерговугілля». «Шахти третьої групи, що є нашими споживачами, практично припинили платити за електроенергію: з початку року рівень оплати становив лише 2,2 відсотка, — розповідає заступник голови правління — заступник генерального директора ВАТ «Укренерговугілля» Володимир Бендик. — Станом на 1 травня 2008 року борг цих шахт перед нашою компанією перевищив 316 тисяч гривень, — це на 90 тисяч гривень більше, ніж на початку року».

— Шахти, що перебувають у стадії підготовки до ліквідації, за 2005 рік розрахувалися з нами за спожиту електроенергію на 79 відсотків, за 2006 рік — на 48 відсотків, за 2007 рік — на 34 відсотка, а за чотири місяці нинішнього року — лише на 7 відсотків, — зазначає директор з енергозбуту ВАТ «ПЕС-Енерговугілля» Дмитро Григор’єв. — Тобто тенденція в оплаті йде до повного нуля. Але шахти не припинили електроенергію брати. І ми не маємо права обмежити їх менше за рівень екологічної броні.

Так звана екологічна броня — справді необхідний механізм, що забезпечує стабільність роботи всього промислового комплексу. Наприклад, донецька шахта імені Горького, що належить до третьої групи, і є такою, що не видобуває вугілля, не може припинити відкачування підземних вод, інакше ґрунтові води заллють центральну частину Донецька. Крім того, в останні роки загострилася проблема підтоплення шахтарських селищ після закриття вугільних підприємств. Шахта, що не видобуває жодного кілограма вугілля, однак, може серйозно впливати на екологічну обстановку в регіоні. Усвідомлюючи наслідки цілковитого відключення, енергетики продовжують надавати послуги шахтам третьої групи. Але плати за свій товар не одержують. Де ж вихід?

— Свого часу до закону про електроенергетику було внесено пункт, відповідно до якого джерелом фінансування екологічної броні електропостачання був державний чи місцевий бюджет, залежно від того, у чиїй власності — державній чи територіальної громади — перебуває підприємство, — пояснює Д. Григор’єв. — Передбачалося, що підприємства звертаються й одержують кредит за рахунок коштів бюджету. Але порядок надання кредитів виявився настільки складним, що жодне з підприємств тривалий час так і не звернулося по отримання коштів. І на цьому етапі дію статті закону, що говорить про джерела фінансування екологічної броні, припинено. Ситуація патова. Ми не маємо права повністю відключити таких споживачів, а вони, розуміючи це, продовжують споживати електроенергію безплатно.

«Вуглярі застосовують негативну практику залишати на балансі ліквідованих підприємств борги, які ВАТ «Укренерговугілля» намагається стягнути шляхом подачі претензій до ліквідаційної комісії, — додає В. Бендик. — Але голови ліквідаційних комісій повідомляють про неможливість погашення заборгованості в зв’язку з відсутністю майна на балансі шахти, оскільки вимога енергетичної компанії внесена четвертою у список задоволення кредиторів для стягнення». Наприклад, шахти «Нова», «Імені 60-річчя Великої Жовтневої Соціалістичної Революції», «№ 3-біс». «Олександр-Захід», «Зуєвська» були ліквідовані, і їхнє майно передано в «Укрвугілляторфреструктуризацію», але їхні борги залишилися на балансі ліквідованого підприємства. Самі ж шахти передавалися «чистими», без боргів.

Від боргів, накопичених шахтами, страждають самі гірники

За останні три роки енергетики написали не один десяток звернень до високих інстанцій. На рівні Міністерства вугільної промисловості України і його нинішнього керівника Віктора Полтавця є розуміння проблеми. Але немає грошей. У квітні міністерство розподілило кошти для погашення частини боргу для шахт третьої групи. Вийшло по 100 тисяч гривень на кожну шахту. Це часточки відсотка місячного споживання. Проте існують ефективні шляхи розв’язання проблеми, про які кажуть енергетики.

Настав час відновити дію статей закону про електроенергетику, що передбачають оплату екологічної броні з державного або місцевого бюджетів. Певна річ, у бюджетах повинні бути заплановані кошти на ці цілі. Свого часу, коли в галузі заговорили про запровадження інституту екологічної броні, звучали пропозиції створити певний фонд, куди підприємства, які захищені бронею, відчисляли б кошти. І коли хтось із них виявиться не в змозі розплатитися з енергетиками, на допомогу прийде фонд. Така ідея теж могла б бути реалізована. Можливе й інше кардинальне державне рішення, яке передбачає, що Мінвуглепром стовідсотково фінансує шахти третьої групи до моменту передачі в компанію «Укрвугілляторфреструктуризація». Передбачалося, що третя група — це шахти, що перебувають у процесі підготовки до ліквідації. Але ніхто не сказав, як довго може тривати цей процес. Тим часом державні шахти неможливо обанкрутити, неможливо примусово продати їхнє майно (діє мораторій).

Парадоксально, але від того, що вуглярі накопичують борги перед енергетиками, страждають самі пересічні гірники. Механізм такий: енергопостачальне підприємство не платить ДП «Енергоринок», ДП «Енергоринок» не може розрахуватися з генеруючими компаніями, а генеруючі компанії, у свою чергу, не платять за поставлене на електростанції вугілля. Немає грошей за вугілля — немає зарплати для шахтарів. Соціальна напруженість на шахтах третьої групи зростає. У цій ситуації головна проблема — відсутність відповідальності за несплату. На думку енергетиків, необхідно змінити умови роботи із шахтами третьої групи: запровадити нарахування штрафних санкцій у разі незабезпечення своєчасної оплати екологічної броні і дозволити розривати договір на постачання електроенергії вугільним підприємствам третьої групи, які не оплачують екологічну броню. У цьому випадку відповідальність за можливі наслідки лежатиме на галузевому міністерстві, державних і місцевих органах влади.

Розв’язання проблеми підвищить надійність енергозабезпечення

Оскільки в галузях паливно-енергетичного комплексу чітко простежується ланцюжок суміжників, логічно було б застосувати механізм взаємозаліку. Завдяки Закону України №2711 «Про стале функціонування підприємств ПЕК...» такий механізм реалізації заборгованості з’явився. Закон дозволяє ліквідувати заборгованість, що утворилася у підприємств паливно-енергетичного комплексу до 1 січня 2005 року: або шляхом проведення взаєморозрахунків, або шляхом списання з відшкодуванням збитків, якщо підприємство ліквідувалося рішенням державного органу, або шляхом часткової оплати боргів тощо. І таку роботу зі списання заборгованості енергетики провели і продовжують проводити. А от що робити з заборгованістю, накопиченою після 1 січня 2005-го, ніхто не знає.

Торік, коли стало очевидно, що не вдасться скористатися коштами в держбюджеті на здешевлення кредитів на реконструкцію енергоблоків, енергетики добровільно запропонували вуглярам суму в 212 мільйонів гривень на погашення боргів. На жаль, у той момент парламент не діяв, і рішення про зміну закону про держбюджет прийняти було нікому. Тому невикористану суму вже враховано в держбюджеті-2008. Обсяг коштів, якими вуглярі могли б закрити всі свої борги, досяг одного мільярда гривень. Справа — за розробкою механізму такого кредитування.

У розв’язанні проблеми заборгованості за електроенергію шахт третьої групи потрібний державний підхід. Через низький рівень розрахунків підприємствами вугільної промисловості енергопостачальні компанії змушені застосовувати практику доплат у ДП «Енергоринок» власних коштів (з поточних рахунків), що призводить до скорочення обігових активів. А отже, енергетики не можуть у повному обсязі виконати інвестиційні програми і плани з капітального ремонту, що істотно впливає на надійність енергозабезпечення. Якщо ситуація збережеться, можливе банкрутство енергопостачальних підприємств, що обслуговують названі шахти. У такому випадку бюджет втратить значні надходження, а соціальні наслідки такого кроку страшно уявити. На думку енергетиків, вугільним підприємствам третьої групи потрібно заборонити залишати борги на балансі ліквідованих шахт.

У якнайшвидшому розв’язанні ситуації мають бути зацікавлено і самі шахти. Адже погашення заборгованості, затвердження проекту ліквідації, передавання підприємства в компанію «Укрвугілляторфреструктуризація» або новому приватному власнику відкриє можливості для вуглярів, які перебувають сьогодні в підвішеному стані. Зволікання з розв’язанням проблеми тільки посилить і без того напружену соціальну обстановку в шахтарських колективах і селищах гірняків.