Квапились, квапились і... вляпались
* Керівництво Нацбанку встановило новий офіційний курс гривні до долара США — 4,85 грн. за долар. Про умовно ринкові критерії.
* Уряд скасував квоти на експорт зерна. Про давку на виході.
* Президент країни Віктор Ющенко видав указ стосовно аверсного використання нафтопроводу Одеса—Броди. Про широкоформатний підхід Казахстану.
Правління Нацбанку поміняло офіційний курс, який тримався з весни 2005 року. Гривня зміцніла на 20 копійок. Чи можна вважати цей курс індикатором ринкової вартості національних грошей? Звичайно, ні. Бо методику розрахунку інфляції і, власне, баланс попиту і пропозиції не можна назвати вичерпними. Перше, наприклад, ігнорує динаміку цін на нерухомість та ін., а друге — розрахунки за імпортний природний газ та ін. До того ж малопрогнозованим лишається ступінь інфляційних очікувань і геть-зовсім очевидним брак гривневих ресурсів на міжбанківському ринку, через що вартість кредитів повсякчас зростає.
Ще більші сумніви викликає антиінфляційна спрямованість нинішньої корекції. Ревальвація могла б сприяти зниженню цін, якби її здійснили раніше і більше, ніж на 4 відсотки. Одне слово, квапились і... вляпались, здійснивши її саме тоді, коли інфляція з цілком природних причин пішла на спад. Ризики від реалізації такого варіанту боротьби з продовольчою та енергетичною інфляцією переважають гіпотетичний позитивний ефект. А для громадян, які тримають свої заощадження в доларах, взагалі зводять позитивний ефект нанівець. Так само далеко не всі громадяни, чиї заробітні плати роботодавці нараховують у доларах, одержать адекватну компенсацію курсової різниці.
Саме ці категорії населення і штовхалися минулого тижня біля обмінників з надією скинути з рук долари, які стрімко дешевшали. Минулої середи, нагадаю, коли на міжбанківському ринку бакс торгували за 4,45—4,58 гривні, на вулиці великі банки скуповували його по 4,3 гривні. У четвер надлишкову пропозицію долара на міжбанківському ринку Нацбанк викупив за курсом 4,8 гривні за долар, вуличний курс долара продовжив падати і в п’ятницю. Причому деякі банки встановлювали маржу, значно вищу за встановлені вимоги. Чому — запитання до глави НБУ Володимира Стельмаха. Одне слово, попри те, що рада Нацбанку ветувала рішення правління, воно залишилося чинним.
Загроза зворотного відкату штучно створеного офіційного курсу вже влітку має під собою неабияке підгрунтя. Як на мене, якщо не влітку, то на порозі осені, коли попит на валюту зростає традиційно. Пристрасті біля обмінників навряд чи вгамуються в найближчі дні, але панікувати —собі на шкоду.
Прикро, як і 2005 року, для того, щоб розв’язати інфляційну проблему, суспільство вчергове наелектризували. Наче в Основах грошово-кредитної політики мова не про збереження стабільності і спокою, а про те, як управніше ошукати одне одного. Наче резервів Нацбанку недостатньо для того, щоб уникнути різких курсових коливань.
Хіба не смішно, що аналогічний ажіотаж минулого тижня спостерігався в портах, де нарешті дочекалися дозволу від уряду експортувати зерно? Ситуація анекдотична. Через планетарні вагання, скасовувати чи ні експортні обмеження, уряд уже домігся фактично обвалу зернових цін на світових біржах. За оцінками експертів, на забороні експорту зерна аграрна галузь країни втратила 1,1—1,4 мільярда доларів США. І при цьому активізували експорт у момент, коли світові ціни на пшеницю вже впали на 30 відсотків порівняно з кон’юнктурою лютого. Мало того, збільшення квоти на експорт зерна та її стрімкий розподіл відбулися на тлі затовареності елеваторів і минулого тижня спричинили ажіотажний попит на перевалювальні потужності портів. Адже зернотрейдери очікували на милість уряду ще з квітня, тримаючи зерно на приколі.
Вже не один рік на приколі стоїть і багатообіцяльний з усіх боків проект використання нафтопроводу Одеса—Броди в аверсному режимі. Нагадаю, Президент країни підписав указ про забезпечення роботи нафтопроводу Одеса—Броди в проектному напрямі вже цього року. Хто б сумнівався, що мова про найбільш перспективний шлях забезпечення країн Євросоюзу каспійською нафтою? Звісно, росіяни, які не беруть участі в цьому проекті. Ідею найбільш прогресивного проекту обговорили на представницькому енергетичному саміті у формі вже четвертого техніко-економічного обгрунтування. На форумі Україна вустами свого Президента підтвердила переконання в тому, що в добудові нафтопроводу до Плоцька зацікавлені Чехія, Польща, країни Балтії, Білорусь. Але, як відомо, дотепер справа стояла, власне, за нафтою, яка є в розпорядженні Казахстану та Азербайджану. У цих країн, як виявилося на саміті, свій погляд на маршрут нафти до Європи. Скажімо, за словами міністра енергетики і мінеральних ресурсів Казахстану Ляззата Кіїнова, вони пропонують з’єднати систему нафтопроводів від Каспійського регіону до Новоросійська з нафтопроводом Одеса—Броди. Тільки в цьому разі Україна може розраховувати на їхню нафту. Але цей шлях, як на мене, не підвищує рівень енергобезпеки країни і не зміцнює її реноме як міжнародного транспортера, про що йдеться в указі Президента. Одне слово, предметні домовленості з цього приводу ще попереду, добре вже те, що коло переговороників з цього приводу вже розширилося за рахунок низки прибалтійських та європейських країн.
До слова, Казахстан підготував звітного тижня ще один сюрприз. Тиждень розпочався з заборони вивозити нафтопродукти з цієї країни для стримання цін на пальне. Як відомо, в міру того, як наші НПЗ згортали випуск дизпалива, імпорт казахської нафти неабияк зростав і за чотири місяці досяг на нашому ринку, за даними спостерігачів, 180 тисяч тонн. Цей факт поряд з іншими дає підстави експертам прогнозувати в найближчі два тижні різке подорожчання дизелю — до 6,6—6,7 гривні за літр, а в середньостроковій перспективі -до 7 гривень за літр.
Сергій Влад.
