Мети досягнуто

Футбол. Контрольний матч національних збірних. Нідерланди—Україна. 3:0. Роттердам. Стадіон «Де Куйп». 40 000 глядачів. 18 градусів. Арбітр — Клаудіо Сіргетта (Швейцарія). Голи: Куйт, 23, Гунтелаар, 38, Бабель, 64.

Нідерланди: Стекеленбург, Ойєр, Гейтінга (Булакруз, 62), Боума (Матейсен, 73), ван Бронкгорст (Бабель, 62), де Зеєув (де Йонг, 73), Куйт, Енгелаар, Гунтелаар, ван дер Ваарт (Ландзаат, 79), Аффелай (де Клер, 62). Тренер — Марко ван Бастен.

Україна: Кернозенко, Несмачний, Чигринський, Тимощук, Єзерський (Гай, 46), Шевченко (Селезньов, 66), Голайдо (Калиниченко, 46), Мандзюк, Воронін, Ярмаш, Назаренко (Кравченко, 74). Тренер — Олексій Михайличенко.

Керівники нашої збірної не раз казали, що поєдинок зі збірною Нідерландів дасть нам відповідь на запитання: чого ми варті в протистоянні з таким сильним суперником. Отже, мети досягнуто. Власне, ми й побачили те, чого бажали. Сумна картина та й годі.

Хоча у наших футболістів знайшлися адвокати у складі суперника, котрі пояснили геть безбарвну, щоб не сказати ніяку, гру української збірної тим, що подумки гості були вже у відпустці. Інша річ «помаранчеві». Їм треба набувати найліпших кондицій, бо вже незабаром вони стартують у фінальному турнірі Євро-2008. Щось схоже сказав після зустрічі й Олексій Михайличенко.

Однак такі розмови і пояснення задовольнити українських вболівальників, звісно, не можуть. Надто вже все спрощено. Що це за команда, котра впродовж зустрічі створює лише один момент біля воріт суперника і то під завісу зустрічі (забити міг Селезньов, котрий вийшов на заміну), а решту часу не знає, що їй робити?

Я зовсім далекий від наївної думки про те, що ми мали неодмінно виграти в «помаранчевих». Підстав, як показав поєдинок, — жодних. Натомість повилазили назовні наші застарілі болячки. Насамперед це недолуга гра в обороні, особливо в її центрі. А про те, чого забракло нашим футболістам, можна говорити довго і багато. Це відсутність і відповідної концентрації, і агресивності, і командної злагодженості, зрештою відчуття гідності. Усе це, на жаль, нагадувало гру на розстроєному піаніно.

Отже, все закінчилося передбачуваною перемогою господарів. Хоч вони і грали не найсильнішим складом, але перевагу в класі над нашими мали разючу. І лише Анатолій Тимощук, як на мене, відповідав високому рівневі і був, мов отой сонячний промінчиком у цій суцільній темряві.

— Хоч як намагалися донести до футболістів, що цей матч дуже важливий у плані підготовки до відбірного турніру чемпіонату світу-2010, — зауважив наставник збірної України, — але не вдалося їх переконати. Вони не примусили себе викластися на повну потужність. Негативну роль відіграв і той факт, що багато наших збірників не мають постійної ігрової практики у клубах. Тож не дивно, що в наших діях було багато помилок. Можна сказати, що ми самі дозволяли суперникам знаходити недоліки в нашій грі. Особливо невдало діяли в першому таймі, оскільки не зуміли налагодити контратакуючі дії.

Пан Михайличенко висловився також і про дебют у збірній Григорія Ярмаша, Євгена Селезньова та Сергія Кравченка: «Ми ведемо постійний пошук нових кадрів, намагаємося переглянути їх у матчах високого рівня. Але із зустрічей національної першості не завжди вдається об’єктивно оцінити їхню гру»...