Їх розстріляли після будівництва ставки Гітлера «Вервольф»

Останки 7200 військовополонених часів минулої війни виявили на околиці Вінниці по вулиці Чехова фахівці Київського спецпідприємства «Пам’ять і слава».

— На цьому місці у роки війни був табір для радянських військовополонених, — каже головний спеціаліст Київського спецпідприємства «Пам’ять і слава» В’ячеслав Грибайлов. — Тут бачимо вісім траншей. Одну з них уже розкопали. Поховання розташовані шарами, кістки на кістках. На одному погонному метрі нарахували по 20 останків людей. На поховання радянських полонених наштовхнулися випадково. Торік (за фінансової підтримки з Німеччини) фахівці названого підприємства досліджували могили німецьких солдатів. Вони знаходяться поруч з територією колишнього концтабору.

Дізнавшись про те, що знайшли ще й останки радянських солдатів, ветеранська організація стала наполягати на продовженні розкопок. Але погода завадила: почалася осіння негода, і роботи перенесли на нинішній рік. Один з ветеранів, почесний громадянин Вінниці Дмитро Александров, стверджує, що в таборі німці утримували 13 тисяч наших полонених.

— Спочатку ми планували перенести поховання до міського Меморіалу Слави на вулиці Київській, — каже заступник міського голови Вінниці Микола Гунько. — Але коли дізналися про таку велику кількість загиблих, то вирішили внести пропозицію про створення на місці поховань по вулиці Чехова ще одного Меморіального комплексу жертв війни. Рішення будуть приймати депутати міськради.

За словами співрозмовника, меморіал може отримати статус державного. У такому випадку його створення фінансуватимуть з держбюджету. Одним з аргументів на користь такого рішення є масштабність виявлених поховань.

Пошуковець Микола Лабувський, колишній військовий, його військова частина знаходилася поруч з виявленим місцем поховань, каже, що у 1985 році на День Перемоги сюди приїздив один чоловік. Запам’ятався тим, що став навколішки і цілував землю. Казав, що дивом врятувався з концтабору. «Нас возили на будівництво ставки Гітлера», — згадував колишній полонений. Вінничанин Микола Роменчук один з тих, хто бачив, як «колону полонених по вісім чоловік в шерензі вели з Немирова до тих траншей». Мені тоді було 13 років, я пас з хлопцями корову. Коли розстріляних присипали землею, а німці поїхали, ми підійшли до того місця. Нам тоді здалося, що земля піднімається, ніби як дихає. Так тікали звідти...».

Вінниця.