Журналістів він не бив. Він їх просто так любив

«Блага вість» надійшла з прокуратури Києва: тутешні законники закрили кримінальну справу проти екс-депутата, члена фракції ПР Олега Калашникова, визнавши таким чином «фізичний контакт» депутатських кулаків з журналістськими організмами діями, що не суперечать закону.

Оператор СТБ Володимир Новосад, котрий, пригадаймо, в результаті «законності» депутатських побоїв потрапив на лікування до стаціонару, днями одержав постанову від міської прокуратури, текст якої ощасливив би не одне покоління «перчан», якби можна було абстрагуватися від зрозумілої в цій ситуації гіркоти. «Слідчим відділом, — ощасливлюють новиною журналіста зі струсом мозку в анамнезі, — кримінальну справу, за якою ви були визнані потерпілим, закрито через відсутність складу злочину» (!). Оскільки такому глибокодумному вердикту слідчих передували: свідчення свідків, які бачили, як «грубо відштовхнули журналістку СТБ Маргариту Ситник і побили телеоператора, як відібрали касету з відзнятим матеріалом і пошкодили камеру»; висновок Київського бюро судмедекспертизи, лікарів міської клінічної лікарні та фахівців приватної клініки про побої в Новосада середнього ступеня тяжкості, зокрема струс мозку; звіт парламентської слідчої комісії про склад злочину в діях Олега Калашникова, з чим, до речі, погодилася навіть більшість його однопартійців, — нам залишається розшифрувати дивну логіку авторів прокурорського папірця. Або, за нею, у побитті журналістів справді, за визначенням, не може бути складу злочину, або слідчий розслідував не справу, а вказівки про політичну доцільність її закриття. Є ще й третій варіант: у працівників прокуратури Києва очевидні проблеми з профпридатністю.

Сотні колег уже підписалися під листом до Генпрокурора «Не дамо «відмазати» Калашникова», в якому вимагають поновлення слідства і покарання всіх винних у визначеному законом порядку. Це стосується і самого Калашникова, і його адвокатів у столичній прокуратурі.

Каштанова свічка праведникові світу

Єврейська громада вшанувала пам’ять праведника світу митрополита Андрея Шептицького посадженим деревом біля центральної синагоги і вдячними молитвами. За що саме, розповів на прес-конференції головний рабин України Моше-Реувен Асман.

Легендарний предстоятель Української греко-католицької церкви під час Другої світової війни організував кампанію порятунку євреїв. Вияв справжнього християнства, національна відповідальність змушували йти на ризик. І власним життям, і життям свого духівництва, і долею церкви в окупованій фашистами Україні. Він не просто підпільно робив добру справу, рятуючи разом з братом від смерті людей і надихаючи особистим прикладом на це інших. Андрей Шептицький — єдиний із представників Церкви в Європі, хто наважився публічно звернутися до Гіммлера (а було це переможного для фашистів 1942 року, коли німецькі полчища вже дійшли до Волги й Кавказу) з протестом проти геноциду євреїв.

Посаджене на честь праведника-митрополита дерево, рожевий каштан, символізує свічку пам’яті. Шелестом його гілля промовлятимуть поминальні молитви порятовані в ті страшні роки Шептицьким 200 єврейських дітей. Промовлятимуть їхні діти й онуки. За врятований рід, за милосердя, за високу жертовність праведника світу, до якого самого доля була не завжди прихильною. І за життя, й по смерті...