Сергій БРАЙКО: «Ялта очікує курортників і реформ»

Із досьє «Голосу України»

Сергій Борисович Брайко народився 8 грудня 1957 року в Новосибірську. У 1988-му закінчив Красноярський державний університет, одержавши юридичну освіту. З 1987-го по 1990-й працював старшим слідчим у прокуратурі Ялти. З 1990-го по 1996-й — в ялтинському міськвиконкомі на посадах завідувача юридичного відділу, керуючого справами виконкому, першого заступника голови міськвиконкому. З 1996 року очолював готель «Ореанда». Зумів залучити іноземні інвестиції для повної реконструкції готелю й вивів його на рівень п’яти зірок. У 2001 році був визнаний гідним звання «Заслужений працівник сфери послуг України». З його обранням у 2002-му міським головою Ялти починається новий етап у розвитку курортної галузі й житлово-комунального господарства міста. З його ініціативи була проведена повна реконструкція Набережної — центральної вулиці Ялти, основного місця відпочинку городян і гостей курорту, створено й відреставровано знакові культурно-дозвільні об’єкти, зокрема Ялтинський театр імені Чехова.

Для розвитку оздоровчих можливостей і розширення рамок курортного сезону в Ялті з ініціативи Сергія Брайка започаткована масштабна програма з відкриття безкоштовних бюветів мінеральної води з різними лікувальними властивостями. У 2006 році лікувальна мінеральна вода одержала ліцензію Мінохорони здоров’я України й офіційну назву «Ялтинська Приморська».

Головний напрям для покращання життя ялтинців, який визначив для міських служб Сергій Брайко, — це стабільне забезпечення їхніх квартир і будинків холодною та гарячою водою, теплопостачанням, поліпшення освітлення вулиць, облаштованість окраїн міста. Було прийнято масштабні міські програми «Тепло», «Світло», «Вода».

За програмою «Тепло» в місті здійснено перехід усіх соціальних об’єктів і багатоквартирних будинків на автономне теплопостачання — побудовано понад 80 міні-котелень. Ефективна співпраця з підприємством «Водоканал» дала можливість перевести всі райони міста на 18-годинне забезпечення питною водою. Для ялтинців, які десятиліттями одержували воду за графіком — 4 години на добу, — це ще одне підтвердження правильності вибраного керівником міста курсу.

У рейтингу соціально-економічного розвитку міст України, визначеному недержавним аналітичним центром «Інститут реформ», 2004 року Ялта вийшла на перше місце серед 176 міст і регіонів України. За підсумками року міського голову Ялти Сергія Брайка визнано переможцем Всеукраїнського конкурсу «Людина року-2007» в номінації «Кращий мер року».

Сергій Брайко — міський голова Ялти, вибраний громадою столиці кримських курортів на цей пост на другий термін. Як досвідчений керівник, докладає чимало зусиль задля процвітання міста-курорту і створення комфортних умов для життя ялтинців, які йому довіряють, про що свідчать соціологічні опитування не лише серед місцевих жителів, а й гостей «перлини Криму». Сьогодні він гість редакції.

— Ведучі нещодавньої церемонії нагородження в Національному палаці «Україна» серед ваших заслуг як міського голови назвали кращий курортний сезон за останніх 15 років, уперше виконаний із профіцитом міський бюджет зі збільшенням на 20 відсотків надходжень у бюджети всіх рівнів і подачу води в домівки ялтинців без графіка, адже до цього жителям міста вода надходила лише по декілька годин на добу. Як поставилися до такого визнання, що вдалося і що не встигли зробити в Ялті?

— Справді, попередній сезон був дуже гарний як туристичний, переконливо зросли показники соціально-економічного розвитку, гадаю, що це й лягло в основу такого вибору. Вважаю це досягнення не своїм, а громадян усього міста, і сподіваюся, що цей курортний сезон буде не гірший. Підготувалися до нього навіть краще, ніж до попереднього.

Хочу сказати (хоча, може, й не зовсім правильно з позиції голови курортного міста) і про те, що такий бурхливий наплив туристів останніми роками викликає в мене певне занепокоєння. Адже це величезне транспортне навантаження, велике навантаження на наші комунальні служби стосовно підтримки зразкового санітарного й епідеміологічного режиму в місті. І найголовніше, що за такої величезної кількості відпочивальників ми повинні не погіршити рівень їхнього обслуговування, місцевого населення й утримати ціни. Адже рівень обслуговування поки що, на мій погляд, нижчий за реальну ціну надання цих послуг. Тому нам зараз потрібно тримати ці три позиції: розв’язати проблеми з транспортом, якісного прибирання міста й утримати ціни на основні види послуг — насамперед на харчі.

Місто вже готове до курортного сезону: величезну роботу провели всі санаторно-курортні установи, відкриваємо одразу декілька чудових готелів з різною кількістю зірок, уже підготували й відкрили всі пляжі. Мушу сказати, що поступово рамки курортного сезону розширюються, а на травневі свята було 100-відсоткове завантаження. Тож перспективи розвитку курорту хороші.

— Велика популярність Ялти, постійний приплив відпочивальників створюють «головний біль» міському голові не лише стосовно прибирання курорту. Які ще проблеми хвилюють вас передусім саме тепер?

— Це навіть не прибирання сміття, що наші комунальні служби гарно чи погано, але вирішують, а насамперед проблема утилізації. Вона досить серйозна, адже в нас немає сортувальних і сміттєпереробних станцій, немає сміттєпереробного заводу. Є полігон твердих відходів, на якому це сміття просто складують понад тридцять років. Смітник не обладнано, офіційно він узагалі закритий, і ми перед курортним сезоном — вже на межі. Це, безперечно, завдання номер один у місті, втім, як і в інших регіонах Криму, та й в усій Україні.

Але ми сьогодні вже визначилися зі шляхами виходу з цієї проблеми. Після консультацій з екологами, фахівцями найширшого спектра, проведення низки експертиз ми дійшли висновку, що повна утилізація й поховання відходів на території Південного берегу Криму за нинішніх технологій і наших фінансових можливостей недоцільні. Тому ми не будемо цим займатися в нашому рекреаційному регіоні, переважна частина якого має природоохоронний статус. Це неприпустимо. Визначено, що сміття не захоронятимуть тут, а вивозитимуть у сусідні регіони. У нас уже є домовленість і навіть офіційно підписаний договір: ми вивозитимемо сміття за 150 кілометрів. Це явище тимчасове, тому що цю проблему у глобальному масштабі розв’язує кримське керівництво. Але оскільки сьогодні це завдання стоїть дуже гостро, ми готові буквально вже через місяць планово й систематично вивозити все сміття за тими договорами, які ми уклали щодо інших полігонів твердих побутових відходів. Хоча, на жаль, при цьому в декілька разів збільшується тариф вартості вивезення сміття, і ми змушені закупити спеціальний транспорт. Для цього ми підписали відповідні договори. Закуповуємо одразу декілька спеціально пристосованих великих сміттєвозів-контейнеровозів. У Німеччині купуємо машини, у Кременчуці для нас виготовляють спецконтейнери. Ми підрахували: щоб не підвищувати тарифи для населення, будемо дотувати процес очищення міста за нинішніх цін на 12 мільйонів гривень. Це, безперечно, важке навантаження для міського бюджету. Але при цьому ми дотуватимемо лише населення, тому для юридичних осіб тариф зросте втричі. Ми на Південнобережжі маємо звикнути до думки, що очищення від сміття територій біля моря — справа досить дорога. Ця проблема практично вже розв’язана до кінця, тому говорити, що через неї може зірватися курортний сезон, — неправомірно.

— Ялтинці кажуть, що недарма довірили вам зберігати й плекати унікальну перлину Південнобережжя з наказом виборців зробити її ще більш комфортною і привабливою для жителів і гостей курорту, адже ви втілюєте саме ту програму розвитку Великої Ялти, якій віддали перевагу більшість ваших виборців.

— Можна говорити про благоустрій Ялти, що набуває дедалі більших масштабів: відреставровану Набережну, відновлення Пушкінського бульвару, впорядкування всієї історичної частини міста. Це чималі витрати, але ми на них ідемо, тому що зобов’язує імідж популярного курорту, для якого зовнішній вигляд дуже важливий. Це приваблює все нових туристів, дає в бюджет гроші, які ми можемо використовувати на інші свої проблеми. А в нас їх залишається велика кількість. Адже Ялта — презентативне місто України, її літня політична столиця, курорт, який приваблює і наших співвітчизників, і постійно зростаючий наплив іноземних туристів. Тому ми хочемо мати вигляд достойний — як справді респектабельний курорт міжнародного значення. Тим паче що природний чинник, кліматичні умови тут багатші, ніж на багатьох більш популярних світових курортах. Але для того, щоб Ялта стала дійсно справжнім найпопулярнішим міжнародним курортом, потрібно розв’язати ще велику кількість проблем — насамперед у нашій комунальній сфері. Передусім це газифікація західної частини південного берега Криму. Це питання нині успішно вирішується. І якщо фінансування з держбюджету буде продовжуватися у таких само обсягах, то, гадаю, вже наступного року ми це масштабне будівництво успішно завершимо.

Уже два роки дедалі активніше розв’язуємо й проблему системи водопостачання міста. Керуючись прийнятою нами програмою водопостачання, наполегливо займаємося перекладенням усіх старих мереж, обновили їх уже половину. Ця досить фінансозатратна робота триває в нас за суворим графіком. А ще зовсім недавно Ялта одержувала воду за жорстким і скупим графіком — від чотирьох до шести годин на добу. На порозі курортного сезону ми вийшли на безперебійну подачу води по Ялті — 18 годин щодоби. До кінця року програму водопостачання в загальній частині виконаємо й завершимо. Паралельно з цим модернізуємо й водоочисну станцію: для розв’язання цієї проблеми потрібно ще 25 мільйонів гривень. Ці гроші частинами щороку просимо з держбюджету, адже місцеві фінансові джерела нам дають поки що лише 25 відсотків того, що необхідно для розвитку курорту.

Проблеми є і в енергетиці, тому що сьогодні енергетичних потужностей не вистачає. Досить складна ситуація і з дорогами. Не треба забувати й те, що Південний берег — це особливий регіон, де постійно дуже активно розвиваються зсувні явища. Тому велику кількість коштів ми змушені витрачати й на такі непередбачені ситуації. Взяти той-таки Лівадійський палац і парк, куди потрібно вкласти більш як 50 мільйонів гривень, щоб зупинити лише цей зсув. Таких проблем досить багато. Перераховую тільки ті, на які хотілося б звернути увагу уряду, якщо ми хочемо говорити, що маємо курорт міжнародного класу. Ми вийшли з пропозиціями і до Президента, і до уряду (їх прийняли й сьогодні розглядають), щоб відновити, актуалізувати ухвалену, але не завершену ще за радянських часів комплексну програму підтримки й розвитку Південнобережжя. Проблеми залишилися й збереглися досі. Усі їх потрібно розв’язати так, щоб курорт міг почуватися спокійно. У найближчі два-три роки місту потрібно фінансування приблизно в сумі 250 мільйонів гривень. Це більше річного бюджету Ялти, який ми постійно нарощуємо. Але це питання й бюджету України.

Звісно, водночас у нас залишаються проблеми в освіті та охороні здоров’я, хоча ми раніше знаходили можливість підтримувати систему освіти й ремонтувати школи. І нині продовжуємо виконувати програми ремонту дитячих садків й облаштування ігрових майданчиків. Створили торік зразкову «Школу майбутнього» за прямою вказівкою прем’єра. Всі інші школи ми комп’ютеризували, закупили меблі, але будинки старі, потребують капітального ремонту. Три школи ми відреставруємо до осені, але всі інші приміщення навчальних закладів теж потребують істотного відновлення. У тому числі й унікальний для всього півдня України Гуманітарний університет, акредитований за вищим рівнем, ще три високої акредитації вищі навчальні заклади. Усі відзначають, що освітні установи Ялти різного рівня дають традиційно міцні знання. Але, незважаючи на нашу допомогу, їхня матеріальна база залишає бажати кращого. За мінімального фінансування бюджетної сфери ми сьогодні змушені вирішувати саме це питання й навіть забирати гроші, призначені для ремонту тих самих шкіл, щоб розв’язувати соціальні проблеми насамперед вчителів. Тому що найгостріша нестача кадрів у нас в освіті. Основна причина — житлове питання. Тож ми зайнялися соціальним будівництвом: цього року завершили проект, отримали експертизу і знайшли фінансування, щоб восени почати будівництво 52-квартирного житлового будинку для вчителів. Наприкінці наступного року ми повністю вирішимо питання з педагогами, які стоять у черзі на житло. Наступного року ми також почнемо зводити будинок для медиків. Ці два будинки ми зводимо самостійно, за власні кошти. Свого житла місто не будувало останніх 15 років.

Крім того, хотілося б відзначити таке: ми проаналізували проект закону «Про Державний бюджет України на 2008 рік» і вважаємо, що норми закону із зарахування до бюджету Автономної Республіки Крим 35 відсотків коштів від продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення суперечать Бюджетному кодексу. В усій країні відраховують від продажу землі 10 відсотків у держбюджет, але тільки у Криму ще перераховують і в республіканський бюджет. Проте це — земля міськради, і в місті є проблеми, які ми маємо розв’язувати, використовуючи надходження від продажу земельних ділянок.

— Ялта дивиться в майбутнє і наближає його навіть без достатньої кількості коштів на розвиток.

— Наше завдання — щодня професійно й системно займатися курортом, будівництвом, залученням інвестицій у зведення готелів, створити інфраструктуру, базу для будівництва нових об’єктів курортної сфери, які повинні підвищити імідж не лише Криму, а й України.

Торік ми затвердили Генеральний план до 2025 року, де накреслено всі проблемні питання, які ми повинні вирішити комплексно: і транспортний зв’язок, і збільшення ємності курорту і пляжів, і безліч інших проблем.

Ще раз хочу підкреслити: самотужки місту з ними не впоратися, тому що на 140 тисяч ялтинців ми приймаємо 1,5 мільйона відпочивальників. Витрати на гостей величезні. Те саме збирання сміття влітку в чотири-п’ять разів перевищує наші звичайні обсяги. Та сама невідкладна медична допомога не враховується при формуванні бюджету. Хоча, я думаю, це неправильний підхід тих-таки міністерств економіки і фінансів країни, та й автономії. Тому що не лише до Ялти, а й до всіх курортних міст країни підхід має бути особливий: слід враховувати те величезне навантаження, якого ми зазнаємо з ранньої весни до пізньої осені в курортний сезон.

— Як ви ставитеся до такого парадокса: головне курортне місто півострова дотепер залишається без офіційного статусу міста-курорту?

— Тим паче що закон про курорти було прийнято понад десять років тому, і, на мою думку фахівця, котрий працює в цій сфері багато років, закон чисто декларативний. Тому що закон про курорти містам-курортам фактично нічого не дає, крім офіційного титулу, і, гадаю, практично ні до чого не зобов’язує.

Я ж уважаю, що Ялта справді повинна мати особливий статус як міста-курорту з особливим адміністративним устроєм, особливим адміністративним управлінням, можливо, навіть з особливим режимом дисципліни. Хоча розумію, що за нинішнім законодавством це не зовсім можливо. Це стосується будівництва, штрафів за сміття, за вирубку зелених насаджень, порушення екологічних, санітарних вимог, шумових у тому числі. На курорті величезна кількість відпочивальників, тому тут має бути особливий режим, у тому числі й управління містом.

Але адміністративний устрій залишився в нас із радянських часів, від указу 1968 року. Тоді на це ніхто не звертав уваги, а сьогодні це проблема. І якщо ми говорили, що вивезення твердих відходів — це проблема номер один, але вона тимчасова і ми її наполегливо розв’язуємо, то завдання адміністративно-територіального устрою — це проблема, котра у нас існує серйозно вже десятки років. Так, поетапно Україна приймала всі необхідні закони стосовно надання більших повноважень радам базових рівнів. Унаслідок цього Велика Ялта, котра ще 15 років уявлялась як єдине територіальне утворення, сьогодні насправді таким не є. Але ж у нас єдині системи комунікацій; єдині системи інфраструктури — питання водоканалу, енергетики, газифікації; єдині питання правоохоронних органів; єдині системи освіти; практично єдині системи охорони здоров’я, не беручи до уваги дрібні амбулаторії. Стосовно всього іншого, насамперед землі, майна, фінансів, ми просто розірвані на кожну селищну раду. У нас, припустімо, сім селищних і дві міські ради, і все це на території Великої Ялти. У нас 32 територіальні утворення, які також можуть мати базовий рівень: кожне селище, кожне село має право бути самостійним. Якщо таке станеться (а сьогодні ми вже близькі до цього), то територія просто буде розірвана. Ми про це говоримо вже років п’ять, різним складам урядів і секретаріатів Президента. Нас чудово розуміють, але в законодавстві ця проблема так ускладнена, що практично зробити нічого неможливо.

Тому ми звернулися до Президента України зі своєю пропозицією найближчим часом переглянути й адміністративний устрій зокрема. Може бути декілька варіантів: район, цілісне місто або місто з районним розподілом. Мені здається, що унікальна територія від Гурзуфа до Фороса повинна розвиватися єдиним регіоном. Та само проблема вивезення й утилізації сміття, ті само лікарні, інфраструктура та інше мають бути єдині, як і бюджет. Але за нинішнім законом взагалі незрозуміло, кому підлеглі всі ради Південнобережжя базового рівня. Повинно бути окреме місто Ялта, і тоді кожен із нас відповідатиме за конкретну територіальну одиницю. Поки що такого немає, і треба сказати, що це породжує чимало хаотичних дій. Особливо болісно вольниця кожного з містечок і селищ, котрі територіально відносяться до Великої Ялти й часто вважають себе найнезалежнішими за саму державу, позначається на земельних питаннях і забудовах безцінної землі біля моря. А в нас навіть визначити межу між Лівадією і містом неможливо: це просто одна вулиця, з одного боку якої будинки селища Лівадія, з другого — Ялти. Те саме і з Масандрою, аналогічний поділ Кореїза та Сімеїза. Але ж це заважає вирішувати не лише загальне комплексне завдання синхронного розвитку Південнобережжя, а й масу буденних дрібних питань.

Проблем різного масштабу дуже багато, і всі вони випливають через такий нерозумний територіальний устрій. Тому, безперечно, з усіх глобальних і значних питань саме це — основне. Ним однозначно має зайнятися Верховна Рада України, секретаріат Президента. Думаю, для того, щоб уся територія від Фороса до Гурзуфа могла розвиватися рівномірно як єдиний комплекс, ми повинні бути містом з районним поділом. Це допоможе також планомірному розвитку й наших неповторних органічних структур: міста Алупки, не менш відомих селищ Сімеїз, Гурзуф, Масандра, Лівадія, кожному з яких має бути надано особливий статус.

— Тим паче що говоримо про особливу територію на карті країни: чудової краси, історико-культурного й рекреаційного потенціалу, куди прагнуть усі, щоб відпочити, підлікуватися, оздоровитися, розважитися.

— Те, що ми унікальна екологічна територія, — найголовніше. Велика Ялта — це 30 тисяч гектарів, з яких 15 тисяч — Ялтинський природний гірничо-лісовий заповідник з неповторним ландшафтом, кліматом, рослинністю. Тому, коли говоримо про єдиний курорт, ми мусимо розуміти, що це територія з особливим статусом. До речі, єдиний субтропік у нашій країні. А отже, насамперед пам’ятати: думаючи про розвиток курорту, поліпшення інфраструктури, зміну адміністративного устрою, потрібно передусім піклуватися про збереження наших природно-кліматичних умов.

Коли ми нині пропонуємо підходити до комплексного розвитку Ялти, то насамперед повинні зберегти наші заповідні території. Суперечки між екологами та чиновниками про те, що ж собою має являти в перспективі ця унікальна територія, не вщухають. Але й досі ця дорогоцінна заповідна територія не має встановлених меж. От що потрібно зробити в першу чергу! Необхідно визначити не тільки статус і межі заповідника, а й усіх наших національних парків державного значення. Ми сьогодні вже завершуємо встановлення меж наших міських парків і скверів. У нас майже дев’ять тисяч сільськогосподарських земель, які нині вилучаються під тими або іншими приводами. Потрібно, зрештою, визначитися щодо найунікальнішої території й винзаводу з національним статусом «Масандра», і двох найближчих радгоспів, які вирощують виноград для цього підприємства, найвідомішого не лише в Україні й усіх країнах СНД, а вже й в усьому світі. Міністерство агрополітики повинно нарешті визначитися і сказати, де, в якій кількості в нас є потреба в землях сільгосппризначення, встановити остаточно і жорстко їхні межі і сказати: «Це — табу!».

— Як ви все встигаєте? Адже, здавалося б, розв’язання лише одних проблем і турбот міського життєзабезпечення завжди жвавої і проблемної Ялти досить, щоб доба промчала стрімкіше за швидкий поїзд. Проте знаємо про постійно активну насиченість вашого життя, дуже ущільнений у рамках доби робочий графік, чітко й вимогливо вибудувану апаратну роботу. Й водночас бачимо вас завжди серед ялтинців — на вулицях, зборах, серед «моржів» — аматорів зимового плавання, а також на представницьких міжнародних самітах, на безлічі різноманітних конференцій, ярмарків, яскравих ялтинських фестивалів і різних конкурсів...

— Якщо чесно зізнатися, то й не встигаю. Тому що проблем завжди стільки, що розв’язати всі їх неможливо. Допомагає комплексність, системність у роботі, професіоналізм колег. Безумовно, певні важливі питання ми можемо вирішувати й ми їх вирішуємо залежно від того, наскільки дозволяє бюджет. І так у всіх курортних містах, де дібрано досвідчений склад керівників. Тоді навіть у непростій економічній, політичній і фінансовій ситуації курорти ще можуть виживати й думати про перспективу. Треба сказати, що через наше унікальне місце розташування ми регіони рентабельні. Тому в нас є гарна перспектива розвитку. Тільки потрібно встигнути зробити все те, про що ми говорили вище.

Головне, щоб коефіцієнт корисної дії прийнятих рішень був максимально вищий. Адже часом можна прийняти досить розумне рішення, але проблему не розв’язати, тому що вона не тільки локальна, наша, а більш масштабна, характерна для всієї країни. Думаю, зі мною погодяться всі інші голови наших міст: повноважень у нас майже немає. Управляти сьогодні системою водоканалу, енергетики, газифікації міський голова не може. Дорожня служба, ДАІ нам не підпорядковані. І коли дивишся, а що ж нам підлегле, то бачиш, що з мене потрібно запитувати лише за нашу міську охорону здоров’я, що систематично недофінансується, у тому числі і з держбюджету; за систему освіти, спорту, на які взагалі нічого не виділяється; за систему комунального господарства, що теж у такому само злиденному стані. За все інше міські голови нібито не відповідають, і такого рівня влади, що був за моєї пам’яті в першого секретаря міськкому компартії, в мерів, безумовно, немає. Але запитують з них часом більше, ніж було в ті часи. На жаль, немає вертикалі влади й немає нормальної координації влади по горизонталі. Повинна бути тверда вертикаль і міцні зв’язки всередині міста. Тільки тоді система буде керована.

Бесіду вів Віктор ХОМЕНКО.

Фото автора.