Василь МОЦНИЙ: «Прагматична влада, успішний бізнес-сектор та соціальна стабільність — запорука успіху для будь-якого регіону»

Про те, який був для нього початок другого «приходу» і які близькі та далекі перспективи очікують область, — наша розмова з Василем Моцним.

— Василю Кузьмовичу, завершився перший квартал 2008 року. Для вас як нещодавно призначеного на найвищу в області посаду це подвійний рубіж. Чи можна вже підбити невеличкий підсумок діяльності області і, власне, вашої діяльності за цей час?

— Погодьтеся, що один квартал, тим паче перший, особливої погоди, як кажуть, на будь-якій території не справить. Але хочу зазначити, що практично сформовано команду. З останніх днів минулого року, коли я повернувся в область, і практично щодня працюємо над зміцненням реального сектору. Я не втомлююся повторювати одну-єдину формулу: якщо ми не запустимо двигун реального сектору, тобто зупинені промислові об’єкти, особливо в районах, якщо на землю, на село дивитимемося, як на об’єкти наживи, а не розвитку, то сутужно буде не лише нам на Кіровоградщині.

Тому поряд із вирішенням стратегічних завдань, пов’язаних з видобутком уранової сировини, бурого вугілля, добудовою в Долинській Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, газифікацією сільської місцевості, ми досить жорстко визначили завдання практично для кожного району. Стоїть молокозавод — зробіть усе можливе, щоб запустити, або розробляйте свої кар’єри, адже наша область розташована на землях, де зосереджено дві третини таблиці Менделєєва. Чому б не торгувати щебеневою продукцією, іншими будівельними матеріалами — гроші під ногами!

До речі, ефективна діяльність ЗАТ «Кіровоградграніт» дала змогу підприємству в короткі строки перетворитися із сировинного на виробника якісного будівельного та оздоблювального матеріалу. Іншими словами, в кожному районі визначено підприємства, які впродовж певного часу мають повернутися до облікового кола, почати служити економіці. А там — і податки, і робочі місця, і відрахування до бюджетів.

Мої «університети» припали до душі не всім, але я іншого шляху наповнити бюджети і вдихнути повітря в промисловий організм окремої території не бачу. Щодо результатів. Порівняно з відповідним періодом минулого року маємо приріст на 8,2 відсотка обсягів промислового виробництва, на 55,7 відсотка зросли надходження до державного бюджету у тому сегменті, який забезпечує формування дотацій до місцевого бюджету. Тобто з’явилися додаткові кошти, які ми спрямували на розв’язання дуже гострих проблем.

— Яких саме?

— Насамперед на забезпечення потреб медичних закладів. Уявіть собі, що декілька місяців тому на харчування в нашій обласній лікарні виділялося на день для одного хворого менш як три гривні... Ви склянку чаю за такі гроші у кафе не вип’єте, а що ж робити хворій людині з далекого села? Тому понад п’ять мільйонів, уже із зароблених додатково, ми негайно віддали на харчування хворих.

Отже, нарощуватиме оберти промисловість, з’являтимуться додаткові можливості робити вливання в соціальний сектор. У нас там дірок — тільки тримайся...

— Які програми розвитку регіону мають пріоритетне значення?

— Нещодавно Кіровоградщина приймала учасників чергового засідання міжнародного Трейд-клубу з 20 країн світу. Саме під час ділових переговорів і з великими виробниками, такими, як ВАТ м’ясокомбінат «Ятрань», ЗАТ «Креатив-груп» (виробництво рафінованої олії, маргаринів), ЗАТ «Радій» (виробництво захисних пристроїв для АЕС), ВАТ «Гідросила», і з менш потужними чи зовсім новачками питання енергозберігаючої складової у пропонованих для інвестицій проектах стояло на високих позиціях. Мені приємно, що організатори Трейд-клубу дуже високо оцінили підготовку нашої області до його проведення, а також рівень і готовність багатьох підприємств до співпраці за європейськими стандартами.

Якщо ми справді хочемо збудувати Україну як енергонезалежну державу, то Кіровоградщина — це і є центр енергетичної безпеки. Гріх не використати всі можливості на спільну користь. Ми сподіваємося, що в Києві це теж розуміють.

— Як розвивається ситуація на створеному нещодавно державному підприємстві «Бурвугілля» і загалом в буровугільному комплексі області?

— Я вже казав про те, що від бурого вугілля не варто так швидко відмовлятися, воно нам ще довго і з користю служитиме, тим паче коли ціна на газ сягне захмарних висот...

Мені боляче, що в моїй рідній Олександрії така поважна шахтарська професія, яка колись була гордістю міста, увесь буровугільний комплекс занепали. Гірко слухати від земляків про борги із заробітної плати, зупинені шахти. Кому це на користь? Людям, промисловості, місту? Нікому. Буре вугілля, я переконаний, це теж стратегічний товар, тому реальний вихід — або ефективний чесний власник, або повернення під опіку держави. Державне підприємство «Бурвугілля» вже створено. Я не скажу, що там посипалася манна з неба одразу. Ні. Але борги із заробітної плати, включно по квітень, уже виплачено! Ми звернулися до міністра з проханням посприяти в розв’язанні нагальних проблем. До Олександрії приїжджав перший заступник міністра. Ми не вийшли з-за столу переговорів, поки не виробили спільного протоколу дій, рамок відповідальності сторін і термінів розв’язання проблем. Знаєте, найлегше записати в якомусь документі, що енергетиці України вже не потрібно буре вугілля. А що за цим стоять долі тисяч людей, їхніх сімей, нарешті, інфраструктура цілого міста — це вже нікого не хвилює? Так не можна, такий підхід не є державницьким. Тому спрямую зусилля облдерж-адміністрації, проситиму підтримки й у наших народних депутатів, щоб усім разом допомогти поставити на ноги і відродити буровугільний комплекс в центральній Україні.

Проте Кіровоградщина — це ще й одні з найкращих у світі чорноземів, тому нам сам Господь велів на землі працювати. Сказати, що в аграрному секторі є низка проблем, — не сказати нічого. Реалії такі, що необхідно негайно відновлювати тваринництво, досить жорстко і відповідально проінвентаризувати ефективність використання кожного гектара. А зважаючи на те, що в області досить непогано стоять на ногах і далі нарощують темпи, будують нові заводи, завозять сучасні технології декілька промислових груп із переробки сільськогосподарської продукції, ми й визначили основні критерії та програми в аграрному напряму.

І нарешті сільськогосподарське машинобудування. Наші флагмани — заводи «Червона зірка», «Гідросила» — тримають провідну позицію в обласному експорті. Приємно зазначити, що ці підприємства, завдяки менеджерському таланту своїх керівників, їхньому розумінню, що машинобудування — стабільний сектор промислового виробництва, виросли в солідні, знані у світі корпорації. «Червонозорівські» конструктори, інженери розробляють не лише продуктивні моделі сівалок, а й думають, як розробити моделі, для експлуатації яких витрачатиметься значно менше енергетичного ресурсу. До речі, енергозбереження, оновлені технології — це не просто веління часу, це спроможність відповідати викликам часу. Ми при розробці стратегічних програм розвитку регіону на такі важливі моменти акцентували головну увагу.

— Наскільки кризовою є на сьогодні в області кадрова ситуація? Чи відповідає вимогам сьогодення наявний кадровий потенціал області?

— Я не буду повторювати майже класичну фразу про кадри. Але мушу зізнатися, що дуже стурбований рівнем компетентності і, знаєте, ще й рівнем бажання чи, скоріше, небажання окремих керівників районів та галузевих управлінь щось швидко змінити на краще. Чому так? Чи відсутність досвіду, чи молодість (але є й не зовсім «зелені»). Чи, найімовірніше, певний час перед людьми не ставили чітких завдань і серйозно не питали, а що ти зробив, щоб село, місто, завод чи галузь почали підніматися з колін? Відверто скажу, є керівники, які не просто без досвіду, а зовсім випадкові. Мені їх жаль по-людськи, але вище своїх можливостей вони скочити не можуть. Ніде правди діти: ми втратили чимало розумних, досвідчених менеджерів, а навчитися управляти територією чи галуззю — не одного року справа. Я активно шукаю кандидатів на ту чи іншу посаду, бо коли прийшов в область, то майже в кожному районі як не в. о., то т. в. о. голови райдержадміністрації або взагалі заступники керують. Це ненормально. Тому практикую співбесіди, прислухаюся, вивчаю подання, рекомендації від політичних сил. Але рішення тоді з’являється, коли відчуваю, що людина справді компетентна, хоче працювати творчо, з віддачею, має авторитет. Не скажу, що рівно і легко рухається цей процес.

— Останнім часом в області значно активізувалися соціальні і гуманітарні проекти — вирішення питань дитячих будинків сімейного типу, проблем багатодітних сімей, відродження кіровоградського футболу тощо. Ваше ставлення та участь у них?

— Усе, про що ми говорили вище, тобто розвиток промисловості, аграрного сектору, наповнення бюджетів усіх рівнів, робиться задля головного — поліпшення якості життя людини, задля цього й соціальні ініціативи глави держави. Зрештою, настав той час для влади, коли вона має надавати якісні послуги.

Ще на початку року я поставив перед кожним керівником району чітку задачу — працюй так, щоб у бюджеті з’явилися додаткові кошти, насамперед на один шкільний автобус і нову «швидку допомогу». Зумієш — допоможемо з області теж. Бо коли є в селі школа, ФАП, будинок культури і пошта, значить, село потихеньку виживає. А не буде кому ходити до школи, про яку владу говоримо? Про яке майбутнє мріємо, коли не будуються нові будинки в селах? Не хочуть туди їхати молоді спеціалісти.

Отже, ми підрахували наші статки після завершення першого кварталу, провели перемовини з керівниками провідних промислових підприємств області, зустрілися з міцними аграріями та бізнесменами. Скажу вам, що люди з розумінням поставилися до наших планів. Передусім вирішили в рамках президентської акції «Зігрій любов’ю дитину» закріпити за багатодітними родинами, в яких виховуються десять і більше дітей, хороших опікунів. Вони не лише зголосилися істотно допомогти цим сім’ям матеріально (відремонтувати чи купити будинок, меблі, побутову техніку, одяг для дітей). Ми пішли далі — попросили меценатів організувати невеликі фермерські господарства. Найлегше купити і подарувати, а треба, щоб діти вчилися жити, господарювати. Такий варіант допомоги — це вже своєрідна вудочка. Але і це ще не весь позитив від розумної, конструктивної співпраці влади і соціально відповідального бізнесу. В області стартував проект на підтримку соціальних ініціатив Президента «Людина — в центрі уваги влади». Він складається з кількох знакових акцій, спрямованих на підтримку здоров’я та безпеки людини, уваги до ветеранів, інвалідів, багатодітних сімей, а також індивідуального житлового будівництва на селі.

Перші кроки ми вже зробили. Передали лікувальним закладам області 12 нових автомобілів «швидкої допомоги», на яких обласні фахівці, профільні бригади системно їздитимуть у райлікарні, ФАПи, у найвіддаленіші села і консультуватимуть місцеве населення. За потреби цим само транспортом доправлятимуть в обласні лікувальні заклади хворих.

Не залишили без уваги і патрульну службу УМВС в області. Раніше цей підрозділ міліції був оснащений автотранс-портом на 70 відсотків, але практично не мав жодного нормального автомобіля. Коли ми на головній площі Кіровограда вишикували новенькі УАЗи — «Хантери», то начальник міліції зізнався, що патрульна служба кіровоградської міліції останній раз отримувала нові машини 10 років тому.

На жаль, з кожним роком меншає ветеранів війни, але увага і турбота про них — наш святий обов’язок. У День Перемоги ми урочисто вшанували цих заслужених людей. На центральній площі Кіровограда стояли 35 новеньких автомобілів. Частину з них ми вручили інвалідам війни, які перебували перші в черзі. А от більш як двадцять машин, які придбали меценати і закупили за рахунок власних бюджетів райдержадміністрації, ми передали районним територіальним центрам з обслуговування інвалідів та одиноких престарілих, а також районним лікарням — для дільничних лікарів, що обслуговують переважно ветеранів. Це своєрідні «соціальні таксі». Відтепер інспектори з територіальних центрів ефективніше і швидше обслуговуватимуть своїх підопічних, частіше в них буватимуть лікарі. Ветерани матимуть змогу дістатися цим транспортом до відділень ощадбанків, до закладів соціального забезпечення чи навіть до перукарні.

Завдання в нас одне — робити все можливе, щоб землякам жилося краще.

Розмову вів Петро МЕЛЬНИК.

На знімку: Василь Моцний; герб Кіровоградської області.

Фото автора.