Голова Фонду держмайна Валентина Семенюк-Самсоненко повідомила про остаточне скасування конкурсу з продажу Одеського припортового заводу (ОПЗ), а Андрій Портнов — про відкладення торгів пакетів акцій генеруючих компаній до закінчення продажу ОПЗ.

Рейтингове агентство «Фіч» («Fіch») знизило рейтинг України з «позитивного» на «стабільний».

Уряд піде по позики на Захід.

За словами Валентини Семенюк-Самсоненко, всіх потенційних інтересантів активами ОПЗ поінформовано, що конкурс не відбудеться, доки парламент не прийме необхідні закони і нову редакцію програми приватизації. Один з неабияких інвесторів у металургійну галузь з цього приводу нагадав мені про сім п’ятниць на тиждень. І пообіцяв забути до кінця року дорогу до брокерів.

Його зрозуміти легко. Напередодні продаж акцій ВАТ «Полтаваобленерго» на Українській валютній біржі заблокувало рішення райсуду, а щойно один з керівників ФДМУ Андрій Портнов повідомив, буцімто біржові торги акціями цієї енергопостачальної компанії (і ще п’яти інших) пройдуть не раніше завершення конкурсу з приватизації ОПЗ, який, виявляється, скасували. Це означає, що бізнес уже відмовляється брати участь у торгах! Моєму ж конкретному інвесторові невтямки, чому одні об’єкти можна продавати за старою програмою приватизації, а інші — не можна. І усміхається він якось недоброзичливо, згадуючи, як уже погоджували умови конкурсу з продажу акцій ОПЗ, з яких нібито стриміли вуха майбутнього переможця. Біда в тому, що розгублений інвестор вже не один, таких, як він, — сотні. За ними стоять не мільйони, а мільярди потенційних капіталовкладень, яких потребує наша економіка. І якщо вони сьогодні інвестують у країну (в першому кварталі чистий приріст прямих інвестицій сягнув 3,365 млрд. доларів — учетверо більше, ніж за відповідний період минулого року), то завтра можуть передумати.

Нова приватизаційна програма потрібна. І передусім для влади, бо внутріпартійні інтереси вже заступають здоровий глузд. Бо якщо затверджувати програму чи змінювати главу ФДМУ, то безглуздо блокувати роботу законодавчого органу! Бо якщо запланували 2 мільярди гривень на взаємозаліки комунальних боргів для колишніх вкладників Ощадбанку СРСР, то треба розробити відповідний механізм таких розрахунків. Вищезгадані вкладники не дочекаються цьогоріч ані взаємозаліку, ані обіцяної виплати 12 мільярдів гривень доходів від приватизації. Бізнес не братиме участі у приватизації інвестиційно привабливих об’єктів, доки Президент не порозуміється з Прем’єр-міністром, доки не закінчиться політика семи п’ятниць.

Тепер дозвольте зацитувати директора аналітичної групи агентства «Фіч», яке серед тижня знизило прогнозний рейтинг України з «позитивного» на «стабільний» і на яке посилається Бізнесінформ: «Добрим макроекономічним показникам України, які спостерігаються останнім часом, загрожують зростаючі ризики, пов’язані з прискоренням інфляції та збільшенням негативного сальдо рахунку поточних операцій». Начебто нічого нового, тільки продукти харчування за рік подорожчали на 47 відсотків! Але чи розумно вимагати прийняття антиінфляційних законів шляхом блокування сесійної трибуни, яка потрібна саме для цього? Часом спадає на думку, що ми живемо в країні відкритих запитань. Ми нарешті стали членами СОТ і відкрили шлюзи для імпорту. Поза тим витрати країни на імпорт, переконані експерти, і без того загрожують економічній безпеці, оскільки радикально посилюють залежність країни від іноземного капіталу, по суті, кредитують економіки інших держав. «Фіч» нагадує і застерігає владу: перебої з фінансуванням можуть спричинити зниження курсу гривні та ще вищу інфляцію. Але уряд, схоже, більше непокоять перебої з м’ясом, про що свідчить непроголосований парламентом законопроект про тарифну імпортну квоту у 250 тисяч тонн свинини, яловичини та курятини.

Тим часом для виконання держбюджету Мінфін змушений удатися до зовнішніх запозичень, про що свідчить прийнята постанова. Оскільки залучення 6,63 мільярда гривень передбачено держбюджетом, нічого страшного. Але за цим, звісно, стоїть додаткове інфляційне навантаження (за деякими підрахунками, на 1,5 відсотка). А також відмова міністра фінансів Віктора Пинзеника від свого принципового наміру обмежити валютні позики держави і підприємств, які провокували торік надлишкову емісію гривні й розбурхали інфляцію. Піти на Захід по гроші спонукала байдужість інвесторів до облігацій внутрішньої державної позики, яких не цікавить доходність у 7 з лишком відсотків, і... мізерний приватизаційний виторг у 255,5 мільйона гривень проти річного плану 8,602 мільярда гривень, тож ці антиінфляційні чинники, як-то кажуть, не спрацювали.

...А ще котрийсь підприємець жалівся, що банк йому відмовляє у гривневому кредиті. Каже, і бізнес-план влаштовував, але кредит не видали. Це наслідок усього вищесказаного, бо банки за теперішніх реалій не торгуватимуть грішми собі на збиток.