Зберігати для себе і майбутніх поколінь природно-заповідний фонд — основу, ядро природного середовища — святий обов’язок держави, місцевих органів влади, кожного з нас.

Саме про це, про те, який нині в Україні стан збереження і розвитку природно-заповідного фонду (далі ПЗФ), йшлося позавчора на громадських слуханнях, які провів Комітет Верховної Ради з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи. Участь в них взяли керівники відповідних міністерств і відомств, начальники обласних управлінь охорони навколишнього природного середовища, директори заповідників, ландшафтних парків, представники громадських екологічних організацій.

Зазначалося, що хоч на 1 січня 2008 року ПЗФ України має у своєму складі 7346 територій та об’єктів загальною площею близько 3000 гектарів, все одно відношення її до площі держави становить лише 4,95 відсотка, що набагато нижче за показник багатьох країн.

При цьому помітна разюча відмінність заповідності в областях. В одинадцяти — лише 1—3, у дев’яти — 4—9, і тільки у п’яти областях та містах Києві і Севастополі близько або трохи більше десяти відсотків.

Найбільший відсоток заповідності, зокрема, у Севастополі — 30,2 відсотка, Хмельницькій області —14,8, Києві — 14,4, Івано-Франківській — 14, Закарпатській — 12,2 відсотка. А у Вінницькій області всього — 0,9, Дніпропетровській і Кіровоградській по 1,1, Харківській — 1,8 відсотка.

Проте, йшлося на слуханнях, нині існує гостра проблема не тільки щодо формування і розширення об’єктів ПЗФ, а й збереження вже наявних. Непоодинокі випадки, коли органи самоврядування своїми рішеннями знімають статус об’єкта природно-заповідного фонду із заказників місцевого значення.

Одна з основних проблем збереження ПЗФ — невинесення в натуру меж його територій і об’єктів, відсутність відповідних знаків і показчиків, інформаційних матеріалів про них. А це є однією з передумов самовільного захоплення заповідних земель. Всього визначено межі лише 45 відсотків територій і об’єктів. У той же час в АР Крим, Івано-Франківській, Кіровоградській, Полтавській, Хмельницькій та Чернігівській областях виконано лише близько десяти відсотків відповідних робіт, а в Запорізькій області та Севастополі встановлення меж у натурі територій та об’єктів ПЗФ загальнодержавного значення не проводилося взагалі.

Серед недоліків збереження існуючого ПЗФ називали також наявність значної кількості (близько 20) контролюючих органів, які лише імітують свою діяльність, відсутність дієвих дій державних органів і взаємодії контролюючих і правоохоронних органів, покарання винних у завданій шкоді біологічному і ландшафтному різноманіттю. По жодній з численних порушених прокурорами кримінальних справ суди не винесли справедливих рішень. Наголошувалося на необхідності знайти управу на багатіїв, які порушують природоохоронне законодавство, знищують наше майбутнє.

З-поміж найзначущих та типових проблем, які постають у процесі створення чи оголошення нових територій та об’єктів ПЗФ, — небажання постійних користувачів та власників земельних ділянок, особливо державних лісогосподарських підприємств, органів місцевого самоврядування та виконавчої влади усіх рівнів погоджувати створення нових об’єктів заповідності. Особливий спротив виявляється під час вилучення земельних ділянок для надання їх у постійне користування створюваній заповідній установі.

На подальшому розвитку ПЗФ негативно позначається недостатня наукова обгрунтованість створення його територій і об’єктів, відсутність механізмів економічного стимулювання, відшкодування збитків землекористувачам, а також механізму викупу приватизованих земельних ділянок для заповідання. А ще акцентувалася увага на низьких рівнях поінформованості населення про необхідність збереження природних територій, екологічної свідомості всіх верств населення та й багатьох працівників органів влади і місцевого самоврядування.

Заступник голови профільного комітету Верховної Ради Іван Заєць, який вів слухання, наголосив, що це лише початок парламентського контролю за станом і розвитком природно-заповідного фонду в Україні. Державі, всім нам потрібно повернутися обличчям до природоохоронної проблематики. Якщо цього не зробимо, нас чекає сумна перспектива.

На слуханнях ухвалено відповідні рекомендації.