Половина площ сільськогосподарських культур у Мурованокуриловецькому районі на Вінниччині перебуває в оренді спільного україно-італійського підприємства

— Ми так припрошували італійців, щоб взяли в оренду наші землі, що ладні були не лише пригощати їх на природі за всіма нашими звичаями, а й гопака станцювати, — такі слова довелося почути в Мурованих Курилівцях.

Заступник голови райдержадміністрації Василь Войт (на знімку) каже, що землі у районі за своєю кадастровою оцінкою мають показник гірший, ніж в середньому по області. Тут домінують жовті суглинки. Де-не-де можна побачити чорну масну ріллю. Щоб щось вродило, треба не лише добре попотіти, а й коштів чимало затратити. «У нас середня врожайність цукрових буряків 226 центнерів з гектара, — каже Василь Войт. — Рентабельною ця культура може бути тоді, коли буде на круг хоча б 350 центнерів».

Не дивно, що італійці довго розмірковували перш ніж упрягтися в плуга. Про те, як їх припрошували залишитися в районі, тут можуть багато розповідати. «Приходить одного разу сільський дядько, почув, що є в селі гість з Італії, та й каже: ану покажіть-но мені того італьяно, — усміхається Василь Войт. — Ми вже знайомимо. Італійцю через перекладача кажемо. Що цей старий чоловік сподівається на вас, як на Бога, інакше землі бур’янами поростуть». Ставленням інвестора до землі і людей в районі задоволені. «Зарплату видають навіть зимою, — каже один з механізаторів, який нині працює на обприскуванні озимих від шкідників. — Та й техніка у них така, що без інвестора ми її ніколи б тут не бачили. Дорого коштує. У нас таких грошей нема».

Майже десять тисяч гектарів ріллі взяло в оренду в господарствах Мурованокуриловецького району україно-італійське СП «Ланцет». Перевагу віддали вирощуванню пшениці. «Вони б і буряками займалися, — каже Василь Войт, — якби ж ця культура була більше затребувана. Ні, заводи її беруть, тільки грошей не повертають. Барський цукрозавод не розрахувався з нашими господарствами за сировину ще за минулий рік».

Не дивно, що в нинішньому році в районі посіяли лише... 300 гектарів цукристих. Це з чотирьох тисяч гектарів, що мали раніше. Навіть ті господарства, де мають необхідну техніку, досвід вирощування цукристих, теж «скинули» площі.

— Не та ціна на буряки, — продовжує розмову заступник голови райдержадміністрації. — 170 гривень за тонну коренів платять уже який рік поспіль. А ця сума не виправдовує себе. Показник залікової цукристості буряків теж не переглядався уже тривалий час. Від цього зазнають збитків передусім ті господарства, що мають грунти низької якості.

Замість буряків у районі взялися за «екзотичні» культури — росторопшу плямисту, кмин, мак. «Всі вони прибуткові, — наголошує співрозмовник. — Навіть у неврожайні роки мак дає гарну копійку. Росторопша, коли її ще мало хто сіяв, була на вагу золота. Нині площі під цією культурою значно зросли. Але вона все одно виправдовує себе у фінансовому плані. Кмин родить один раз на два роки, але теж дає добру копійку в касу».

Втім, інвестори ставку роблять на зернові — пшеницю, кукурудзу. Завдяки «Ланцету» площі озимих в районі у нинішньому році зросли до 17 тисяч гектарів (торік мали 13 тисяч гектарів). На третину збільшили посіви ріпаку. А ось із соєю не вдалося вчасно впоратися. Погода завадила. У квітні і на початку травня випало три місячні норми опадів. «Сіяти доводилося, як кажуть, помежи дощ, — усміхається співрозмовник. — Сою відкладали, бо у цієї культури пізніші строки посіву. Трохи більш як на ста гектарах поки що розмістили цю бобову культуру, хоча планували посіяти три тисячі гектарів. Строки уже майже минули. Досягти планового показника навряд чи вдасться.

— Що нас ще приваблює в роботі інвестора, крім дотримання технологій і залучення на поля сучасної техніки, крім того, що вчасно і протягом року виплачують людям зароблене, вони мимоволі виконують освітню місію, — каже на закінчення Василь Войт. — Щоб механізатор міг працювати на цих потужних машинах іноземного виробництва, його спершу треба навчити. По-друге, прилучають наших людей до жорсткого дотримання технологічної дисципліни. Без цього не буде врожаю. Не буде врожаю — не буде зарплати. Так поступово формується нове ставлення до хліборобської праці.

Віктор СКРИПНИК.

Вінницька область.

Фото автора.

Навіть картоплю не вдається посадити

Дві місячні норми опадів випало на поля Вінниччини у квітні. У травні теж дощить не менше

Навіть картоплю не вдається посадити. Як повідомив заступник начальника обласного управління АПК Володимир Франков, на п’яти тисячах гектарів бульби досі не поклали в грунт. Загалом під «другим хлібом» в області 104 тисячі гектарів. Щоправда, майже 98 відсотків «картопляних» площ — присадибні ділянки селян.

Не завершено сівбу сої та соняшнику. Так само минули оптимальні строки для буряків, а насіння цукристих ще треба розмістити на четвертій частині підготовлених площ. З ранніми зерновими загалом впоралися, адже сіяти їх розпочали в березні.

Як випадає погожа година, хлібороби висівають кукурудзу, гречку, подекуди сою. А ось вносити гербіциди проти бур’янів на посівах озимих уже пізно.