Нема потреби в черговий раз тлумачити слово «ксенофобія». Всім зрозуміло, що це — ганебне явище, з яким, до речі, в переважній більшості розвинених країн борються доволі жорстко.

Україну, громадяни якої представляють велику кількість різних етнічних груп, також не оминула ця проблема. Час від часу з’являються повідомлення про напади на іноземних громадян із незрозумілих і часто абсурдних мотивів. Якщо проаналізувати всі ксенофобські прояви за останній час, стає зрозуміло, що вирішення даної проблеми також має стати пріоритетним, особливо в контексті нашого утвердження як розвиненої демократичної держави у самому серці Європи.

Переглядаючи інформаційні повідомлення, помічаєш ту обставину, що, поряд з іншими правоохоронними органами, проблемою ксенофобії також стала активно займатися Служба безпеки. Минулого року в системі СБУ навіть було створено окремі підрозділи для виконання завдань з виявлення та попередження правопорушень ксенофобського характеру. При цьому, за словами керманича української спецслужби Валентина Наливайченка, СБУ визначила основним завданням попередження переростання ситуативних правопорушень цієї категорії в організовані форми злочинної діяльності.

Про це йшлося на нещодавній зустрічі керівників СБУ із представниками правозахисних і громадських організацій, які представляли голова Асоціації єврейських общин України Йосип Зісельс, представник Міжнародної організації міграції Луа Потьє, відомі експерти з проблем ксенофобії Максим Буткевич, В’ячеслав Лихачов, В’ячеслав Якубенко та інші. В ході тривалої дискусії обговорювалося чимало вагомих моментів протидії ксенофобії, серед яких — необхідність вивчення зарубіжного досвіду з кваліфікації злочинів, скоєних на ґрунті расової, національної чи релігійної нетерпимості, та тісна взаємодія з громадськими організаціями. Остання зустріч, до речі, стала однією з перших у нашій державі, коли до вироблення стратегії подолання ксенофобії було залучено також громадських правозахисників. Найбільш вдалі зарубіжні приклади протидії нетерпимості основані саме на формулі співпраці громадянського суспільства та державних структур.

Спробуємо проаналізувати частину офіційних даних, отриманих від правоохоронців. Тільки за минулий і початок поточного року спільними діями СБУ і МВС України притягнуто до кримінальної відповідальності трьох осіб за ст.297 КК України (наруга над могилою), які у лютому 2007 року вчинили серію актів вандалізму щодо пам’ятника жертвам холокосту та на єврейському кладовищі в Одесі. Затримано двох підозрюваних (які відносять себе до неформального ультраправого руху «скінхедс») у скоєнні в березні минулого року в Києві розбійного нападу на громадянина Республіки Бангладеш. Встановлено осіб, причетних до нанесення написів, які ображають національні почуття кримських татар, в АР Крим. Порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ст. 161 КК України (порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності або ставлення до релігії), стосовно громадянина України, який від імені так званої православної громадськості Одеси розповсюджував листівки антиєврейського змісту. В лютому цього року задокументовано факт розповсюдження листівок ксенофобського та расистського змісту членами однієї з організацій «ультрарадикального» напряму в центрі Кіровограда, встановлено 14 (!) осіб, причетних до вказаних дій.

Крім того, головному редактору газети «Наше дело» прокуратурою Одеси пред’явлено обвинувачення за ст.161 КК України у зв’язку з публікацією ним статті «Лучшего из гоев убей!». Як тут не пригадати нещодавні події з публікаціями в Європі карикатур на мусульманського пророка Мухамеда! Вони викликали величезну хвилю протесту і обурення в ісламських державах, ускладнивши і без того непросту ситуацію у сфері міждержавних відносин та міжетнічних співіснувань. За твердженням авторитетних експертів, історія з карикатурами була зовсім не випадковою журналістською авантюрою, а чиїмсь конкретним спланованим актом.

До речі, стосовно так званих ультраправих чи ультралівих. Один авторитетний соціологічний дослідник аргументовано розповів мені, що ідеологія цих радикалів, яка ґрунтується на «чистоті нації», є не чим іншим, як черговою розробкою спеціалістів із політтехнологій. Справді, людям уже набридло слухати і спостерігати відчайдушну «боротьбу» політиків за наше з вами благополуччя, а кількість людей, яких уже нудить від різних політичних «реаліті-шоу», росте з кожним днем. Тому думка про штучну «розкрутку» нових радикальних ідеологій вже здається цілком об’єктивною і виправданою з точки зору політиканів.

Як на мене, зусилля правоохоронців потребують також належної інформаційної підтримки. Насамперед тому, що кожен ксенофобський злочинний прояв, навіть якщо він скоєний на побутовому ґрунті, здебільшого доводиться до суспільства у викривленому ракурсі та ще й з політичним підтекстом.

Українці завжди були гостинною і миролюбною нацією, яка за часи свого існування зазнала зовнішніх агресій та внутрішнього терору, тому коріння ксенофобії в нашій державі слід шукати в зовсім інших місцях і долати комплексно! Якби разом із СБУ, міліцією та прокуратурою почали діяти уряд з парламентом, зацікавлені «роздмухувачі» вже б давно залишились без роботи!

Нам, пересічним українцям, необхідно зрозуміти, що всі світові негативні тенденції не можуть нас не зачепити, особливо якщо враховувати те, що всі перелічені злочинні провокації в переважній більшості мають не побутовий характер, а підготовлені з конкретним умислом, спрямованим на дестабілізацію ситуації всередині нашої держави. Тому будь-яка пряма чи опосередкована підтримка ідей, які ґрунтуються на расовій, національній чи релігійній нетерпимості, може мати непередбачувані наслідки.