Хто зупинить гендлярів землею?

Цю земельно-фінансову оборудку, яку, немов факіри, вправно і блискавично провели в Корсунь-Шевченківському районі, можна зарахувати до класики земельного дерибану. Тієї вакханалії, котра одразу вибухнула через свідомий чи несвідомий недогляд авторів Закону України «Про особисте сільське господарство» та Земельного кодексу.

Та по порядку. Бюджет Корсунь-Шевченківського району міг би щорічно, без зайвих клопотів і «вибивань» фінансів, поповнювати свої соціальні статті не менш як на 45 тисяч гривень. А за умови скасування мораторію на продаж земель сільськогосподарського призначення отримав би понад 2 мільйони гривень. Однак цього не сталося, бо районні чиновники, використавши шпарину в законодавстві, замість наповнення «худого» бюджету місцевого самоврядування, набивали гривнями свої гаманці. Як? А одним розчерком пера.

Минулого року розпорядженням Корсунь-Шевченківської райдержадміністрації в адміністративних межах Стеблівської селищної ради на мальовничому березі річки Рось групі громадян, у тому числі родичам високопосадовців, для ведення особистого сільського господарства було виділено 16 земельних ділянок. У правовому плані таке рішення відповідає вже згаданим вище законам. За ними громадяни можуть отримувати безплатно у власність земельні ділянки для ведення особистих сільських господарств площею не більш як два гектари. А оскільки законодавець не встановив ні терміну володіння цією землею, ні контролю за господарюванням, то новоявлений власник наділу може його продати. Цим негайно й скористалися корсунські владні спритники.

Через декілька днів після отримання державних актів 14 ділянок загальною площею 28 гектарів було продано жителю Києва по 184 тисячі гривень кожна. Цю операцію, як уже згадувалося, її учасники провели миттєво. На противагу тим громадянам, котрі справді хочуть господарювати і зі своїми «земельними» заявами оббивають пороги райдержадміністрацій не місяць і не два.

Як свідчать результати незалежного обласного анкетування з цих злободенних питань, серед 326 громадян—замовників документації щодо права власності на землю, 46 оформлюють папери вже понад рік, інші «успішно» наближаються до цього рубежу.

Ділянки продають, а бюджети порожні

Та все-таки найбільше потерпають від розбазарювання землі бюджети сільських рад. Погоджуючись на здавання в оренду земель запасу, керівники органів місцевого самоврядування часто-густо занижують грошову оцінку своїх ґрунтів. І, знову-таки, це проходить для багатьох гладко. Бо сільські голови, власне, діють у межах правового поля: методика нормативної грошової оцінки земель, затверджена постановою Кабінету Міністрів України ще у 1995 році, на мій погляд, практично не враховує якість земель.

Зовсім іншу методику щодо цього розробило державне підприємство «Черкаський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою». Вона враховує типізацію ландшафтних територій Черкащини і корегування земельно-оціночних районів. Саме ця методика до мінімуму зменшує похибки при оцінці землі.

Два роки тому фахівці держпідприємства провели оцінювання земель області. Встановили базову грошову оцінку одного гектара ріллі агрогрупи «Чорноземи типові глибокі малогумусні» у Золотоніському районі в розмірі 5321 гривня. Тоді ж за методикою Кабміну гектар ґрунту аналогічної якості в селі Плешкані цього само району коштував 5007 гривень, а в сусідів, у селі Софіївка, — 5031 гривню. За такою ціною земельні наділи й продавали чи здавали в оренду, втрачаючи кошти на кожному гектарі і сотці.

Підтвердило неадекватність оцінювання ґрунтів й проведене у Монастирищенському, Звенигородському, Чорнобаївському, Корсунь-Шевченківському, Тальнівському районах, а також містах обласного підпорядкування спеціальне дослідження. У п’яти випадках, зробили висновок фахівці, місцеві бюджети могли б збільшити надходження від оренди землі у півтора—два з половиною разу!

Недосконала правова база та система управління земельними ресурсами дає змогу й далі гендлювати землею як кому заманеться. Проведені контрольно-ревізійною комісією в Черкаській області аудити засвідчили: зловживання у сфері земельних відносин все частіше набуває кримінальних ознак. Так, наприклад, у Драбівському районі було швидко продано за 303,7 тисячі гривень 13 ділянок землі, тоді як нормативна грошова оцінка цих ґрунтів становила понад 1 мільйон 120 тисяч гривень. Сільські бюджети при цьому втратили щонайменше 817 тисяч гривень.

Знущання над чорноземами

Загальновідомо: у 1889 році на Паризькій промисловій виставці український чорнозем визнано за родючістю та іншими якостями найкращим у світі. Нині в одному з європейських музеїв землеробства зберігається як еталон кубічний метр чорнозему, привезеного з Черкащини.

Тепер про ці факти можна згадувати лише з почуттям гіркоти. Знамениті українські чорноземні ґрунти з кожним роком зменшуються, мов шагренева шкіра. Попри те, що є закон, який охороняє категорію особливо цінних земель. Є й наказ Держкомзему України «Про використання, охорону та моніторинг особливо цінних земель». Виконуючи його, на Черкащині надали цей статус 781 тисячі гектарів ріллі. В адміністративних межах Христинівського, Чорнобаївського, Золотоніського, Жашківського та Драбівського районів особливо цінні землі становили від 50 до 70 відсотків всієї площі району! Однак через декілька років, знову-таки одним розчерком всемогутнього чиновницького пера, ці чорноземи скоротилися до 520,7 тисячі гектарів, майже на третину... А в названих районах площі ріллі з цінними ґрунтами зменшилися на 44 відсотки! Виведені з високого статусу, вони перестали бути землями державного значення. Це означає, що тепер комерсантам, щоб поставити в чорноземних районах автозаправку чи готель, не потрібно погоджувати вилучення чи викуп земельної ділянки з Верховною Радою України. Достатньо вдарити по руках з районним начальством.

Що з успіхом і роблять. Оскільки в Золотоніському районі майже всі землі втратили статус особливо цінних, то відведення ділянок під сервісні підприємства йде повним ходом. У межах Новодмитрівської сільської ради вже відведено ділянку під будівництво автосервісного комплексу, під газозаправну станцію, під «вишку» стільникового зв’язку. На чорноземі Деньгівської сільради зводитимуть АЗС.

— Те, що чинять нині в Україні з чорноземами — інакше як знущанням не назвеш, — різко відгукнувся про порушену тему заступник директора Інституту землеустрою в Києві Леонід Ліщитович. — Якщо ми гадаємо, що світова спільнота не бачить цих неподобств, то глибоко помиляємося. За нехлюйське, навіть злочинне ставлення до головного планетарного багатства, що годує людину, ООН може застосувати до нас санкції. Про це відверто кажуть мені мої зарубіжні колеги. Сьогодні з кожних чотирьох жителів землі троє недоїдають. А в Україні, котра за своїм потенціалом нагодувала б півсвіту, через безголів’я знищують цінні землі...

То що, може, схаменуться владні мужі, доморощені землевласники, котрі весь час залякували бідних колгоспників то німцями, то дядьком Семом. Мовляв, прийдуть в Україну і загарбають нашу землицю. А тепер «гірше ляха її розпинають». Може, хоч трохи в них залишилося совісті і почуття гідності, щоб не бути тупим посміховиськом на весь світ?!

Черкаська область.