Кримінальна справа за фактом службового недбальства і підробки документів, у чому підозрювали колишніх чиновників Турбівської селищної ради, закрита за строком давності. Таке рішення прийняв Липовецький районний суд Вінницької області.

Дочка одного з уже покійних фронтовиків добиватиметься перегляду справи. Про кричущий факт зневаги до ветеранів вона має намір розповісти в листі до Президента держави.

Нагороди в контейнері для сміття першою побачила прибиральниця комунгоспу Анастасія Войтенко. В судовому засіданні вона підтвердила цей факт.

— Контейнер — на подвір’ї селищної ради, тут, де й зараз він стоїть, — показує місце Анастасія Семенівна. — Коли сміття вже висипали в кузов трактора, я звернула увагу на акуратні коробочки. Відкрила одну, другу, очам не повірила — там медалі виблискують. Кажу, хлопці, почекайте, не їдьте. Позбирала акурат усі, склала у відро і зачинила на ключ у свою комірку. Вона на території комунгоспу, в ній тримаю інструмент, мітлу. Тоді ж уважна прибиральниця підібрала папки із списками. Ними прикрила відро зі знахідкою.

Пізніше правоохоронці нарахували 391 відзнаку, що опинилася на смітнику. 133 медалі «Захиснику Вітчизни», 162 — «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні», 96 — «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні».

Було це ще у вересні 2006-го. Рівно через рік після того нове керівництво селищної ради перевіряло роботу начальника військово-облікового стола.

— Ми попросили відкрити сейф, — каже заступник селищного голови Віктор Дармограй, — і побачили там повно нагород. Переважали медалі. Але було три ордени «За мужність». Ордени мали вручити ще дев’ять років тому, в 1998-му. Термін нагородження медалями також минув. Одні призначалися для нагородження до 50-річчя Перемоги, інші — до 60-річчя. Тільки тоді начальник комунгоспу повідомив селищну раду про знахідку прибиральниці.

Слідчий Липовецької районної прокуратури Валентин Собчук, який за цим фактом розслідував кримінальну справу, вважає, що посадові особи в даному разі знехтували не лише чинне законодавство, а й виявили зневагу до ветеранів. До суду справу передали за звинуваченнями у службовому недбальстві й підробці документів. Навпроти багатьох прізвищ ветеранів стояли автографи інших людей. Частину списків з підробленими підписами передали до військкомату. Тим самим відрапортували, що нагороди вручені тим, кому вони призначені. Але більшість залишилася в сейфі. Прокуратура вилучила їх разом із нагородами як речові докази.

— З прокуратури нагороди нам повернули в лютому цього року, — розповідає заступник селищного голови Віктор Дармограй. — Відтоді ми продовжуємо шукати ветеранів і вручати їм нагороди. На жаль, багатьох уже нема серед живих.

Найперше треба було вручити три ордени «За мужність». Одним із них нагородили учасницю бойових дій Марію Касянівну Кепську. Високої відзнаки колишня партизанка не дочекалася. Замість покійної матері орден отримала її дочка. Таку ж нагороду мав отримати Арсен Терентійович Шимко. Через його далеких родичів дізналися, що ветеран давно переїхав жити до дочки в селище Вишневе біля Києва. «Дочка каже, що батько поривається поїхати в Турбів отримати нагороду, але куди йому в дорогу у 92 роки, — передає слова дочки фронтовика Віктор Дармограй. — Якщо вдасться, вона приїде до нас на День Перемоги. Якщо ні, то під час відрядження до столиці завезуть орден Арсену Терентійовичу».

Кому належить третій орден, дізналися завдяки допомозі працівників військкомату.

— З цією нагородою було найбільше клопотів, — каже селищний голова Турбова Василь Завальнюк. — Ще до мого обрання на посаду його приніс у селищну раду один чоловік. Чому? Бо не йому призначалася нагорода. Він був дитиною під час війни. Прізвище збіглося з прізвищем фронтовика, а переплутали ім’я, по-батькові. В соцзабезі, куди чоловік звернувся за оформленням пільг, кажуть, який ти фронтовик, коли тобі було сім років. Тоді він і повернув орден.

За вибитим на звороті номером — 338032 — у військкоматі встановили, що нагорода призначена для Василя Панасовича Откидача. Помер уже фронтовик. У День Перемоги нагороду планують вручити синові фронтовика Валерію.

— Одні люди запитують, чи будуть які копійки за нагороду, а в других сльози на очах, — каже заступник селищного голови. За його словами, дочка одного з померлих фронтовиків не може зрозуміти, чому суд не став на захист тих, хто в роки війни в окопах «годував вошей», хто вигнав ворога з нашої землі. Сказала, що має намір розповісти про цей кричущий факт у листі на ім’я Президента держави і добиватиметься перегляду рішення суду.

Невручені нагороди обраховуються сотнями.

Крім згаданих нагород, що знайшли на смітнику, в сейфі начальника військово-облікового стола були:

— три ордени «За мужність»;

— списки на 407 ветеранів для отримання пам’ятного знака «50 років визволення України» (1995 рік). Самих нагород не було, лише посвідчення до них;

— частина списку на 108 осіб, прізвища яких починаються на літеру «К» для нагородження медалями «50 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні»;

— 91 незаповнений бланк посвідчень до медалі «60 років Перемоги у Великій Вітчизняній війні»;

— 132 медалі «Захиснику Вітчизни» (1999-й рік).

Вінницька область.

Фото автора.