Уже другий рік поспіль земля в Хмельницькому й справді «прозора». Ще до того, як законодавчо було встановлено порядок обов’язкових конкурсів та аукціонів при передачі міської землі в оренду, міський голова Сергій Мельник та його команда вирішили зробити цю процедуру чесною і відкритою.

Торік провели майже півтора десятка таких конкурсів та аукціонів, на яких передано в оренду понад півсотні ділянок. Надходження до міського бюджету за право оренди, яку сплатили переможці конкурсів, становили понад сім мільйонів гривень. Така стаття з’явилась у міському бюджеті вперше.

Наскільки доступною стала земля для хмельничан і як вони оцінюють дії влади щодо демократизації та відкритості земельних процесів? Відповіді на ці запитання шукали експерти обласної громадської асоціації «Поділля Перший». Вони опитали дві сотні фізичних та юридичних осіб, які брали участь у конкурсах та аукціонах й отримували землю в оренду. Якщо два роки тому лише третина з них наважились звернутись до міської влади з проханнями про землю, то минулоріч свою удачу спробували вже 77 відсотків опитаних. Лише один респондент заявив, що від нього вимагали хабар за участь в аукціоні. Близько семи відсотків зауважило: їм траплялися випадки відмови у прийманні заяв для участі в конкурсі. Водночас більшість стверджували, що ніяких додаткових документів, окрім передбачених законом, влада не вимагала, до участі в конкурсах допускали всіх охочих. Та й середня оцінка за проведення конкурсу за п’ятибальною шкалою перевищила четвірку.

Однак підсумкові оцінки опитування були неоднозначні. За всіх нововведень половина конкурсантів вважають, що порядок розподілу землі в обласному центрі взагалі не змінився або став ще гірший. Такі результати керівник міського департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Володимир Швець пояснює тим, що влада діє прозоріше і чесніше.

— На мою думку, нові правила не подобаються тим, хто раніше вирішував земельні питання іншими шляхами, в закритих кабінетах, — каже він. — Тепер узяти землю в оренду лише на основі приватних домовленостей неможливо, кожен повинен пройти через відкритий аукціон чи конкурс. Це й спричиняє незадоволення в окремих спритників.

Міська влада не приховує: відкритість конкурсів і аукціонів не зробила землю доступнішою для пересічних хмельничан. Дрібні й середні підприємці не можуть конкурувати з потужними інвесторами в розмірах орендної плати. Отож право бути рівним учасником конкурсу ще не означає фінансову рівність між конкурсантами.

До того ж мрія про оселю на власній землі для тисяч хмельничан може так і залишитись нездійсненною. У черзі на отримання ділянок під індивідуальне будівництво вже більш як сім тисяч осіб. Тих, хто у списку не значиться, але хоче мати землю, — ще більше. Реально ж, ураховуючи межі міста, влада може виділити вдесятеро менше. Стає очевидно: земля — розкіш для багатих. Відтак, попри демократизацію земельних стосунків, шансів стати землевласниками у хмельничан дедалі менше.

Хмельницький.