Мешканка Ніжина Ірина Олександрівна Олефірович написала до редакції «Голосу України» про наболіле.

У 2002 році в місті було відкрито Центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів. «Поки вони були малі, — зазначила читачка газети, — ми їх возили сюди міським транспортом. Та коли підросли, неходячих стало важко транспортувати в автобусі». Жінка звернулась ще в жовтні 2006 року в міськраду з проханням організувати перевезення інвалідів. Зустрічалася вона з відповідальними посадовцями міськвиконкому. «Я отримала відповідь, що питання в стадії розробки», — зазначає читачка.

Зрештою, її наполегливість та настирливість були винагороджені. До міськвиконкому було запрошено батьків дітей-інвалідів та власників таксі. «З 29 лютого цього року, — пише жінка, — в нас почалося зовсім інше життя».

Ірина Олександрівна у своєму листі назвала благодійників, які щодня допомагають лежачим діткам добиратися до Центру соціальної реабілітації, де є ігрові, навчальні кімнати, спортивний зал.

З В’ячеславом Анатолієвичем Івашиним невдовзі мали розмову. Він — приватний підприємець, депутат Ніжинської міської ради. Його було поранено під час служби в 1980 р. в Афганістані.

— У мене самого дев’ятирічний Дмитрик має проблеми зі слухом, — сказав він. — Тому я зі співчуттям поставився до проблем діток, які не мають можливості самі пересуватися. Щодня до Олександра Олефіровича під’їжджає таксі, на якому вранці мої люди довозять його до реабілітаційного центру, а ввечері забирають назад.

— Це робиться безкоштовно?

— Так.

Так само подбали про організацію щоденних благодійних рейсів приватні підприємці Сергій Охонько (теж, до речі, депутат міськради) та Віталій Слюнін.

Звичайно, це вирішило транспортну проблему для тих, хто цього особливо потребує, — Богдана Переднього, Марії Власенко, Олександра Олефіровича.

— Але незабаром так будуть підвозити і ще двох дітей, що пересуваються на візках, — повідомила директор центру, депутат міськради Людмила Рудик. — Загалом на черговому засіданні міськвиконкому вирішуватиметься питання придбання спеціалізованого автомобіля для дітей з обмеженими можливостями.

У Центрі соціальної реабілітації дітей-інвалідів нині перебуває під опікою педагогів-вихователів дві групи по 12 осіб.

— Ми дуже багато робимо для їхнього розвитку, — каже керівник закладу. — Ось той же Олександр Олефірович. Хлопчик не міг стояти вертикально. Але ми плідно попрацювали — тепер він може це робити. Сашко добре співає. Я даю йому уроки комп’ютерної грамоти. У нас для нього створені умови для фізичних занять. Це дуже допомагає у розвитку дитини.

Як бачимо, за сприяння депутатів, здавалося б, тяжка для розв’язання проблема успішно розв’язана. Головне, усе це дало непоганий шанс дітям стверджуватися у житті, долати негаразди долі.

Чернігівська область.