У своєму виступі на парламентських слуханнях, що відбулися 16 квітня у Верховній Раді, «Про стан, заходи та перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи» голова профільного комітету Верховної Ради Анатолій СЕМИНОГА зосередив увагу присутніх на таких важливих моментах.

— Збереження існуючих підходів до фінансування чорнобильських програм унеможливлює їх виконання в повному обсязі навіть у довгостроковій перспективі.

Так, система компенсації виплат, встановлена після аварії, відображає, по суті, радянську практику компенсації за можливий ризик опромінення, а не за фактичне ушкодження. Законодавством України передбачено більш як 50 видів пільг для постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи. Але чинники, які передусім пов’язані з обмеженням виробничої діяльності на радіоактивно забруднених територіях, призвели до того, що для багатьох людей чорнобильські компенсації стали єдиним шляхом отримання доходу.

Аналіз медичних наслідків катастрофи, їхня динаміка та прогноз свідчать, що мінімізація та підвищення ефективності медичної допомоги особам, які зазнали радіаційного впливу, не тільки зберігають актуальність, а й стають пріоритетними на найближчі роки. Для громадян, котрі постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, дітей та підлітків оздоровлення в санаторіях та літніх таборах має повністю фінансувати держава. Але суми, що виділяють на оздоровлення, лише частково можуть забезпечити потреби постраждалого населення. Так, за рахунок Держбюджету минулого року було оздоровлено 15,5 відсотка дітей та 1,4 відсотка дорослого населення.

Потребує нагального розв’язання проблема забезпечення житлом. Сьогодні поліпшення житлових умов чекає понад 42 тисячі сімей чорнобильців. За нинішніх обсягів фінансування (а це 689 мільйонів гривень на рік) її виконання затягнеться на десятки років.

Неприпустимим є те, що нині, через 22 роки після Чорнобильської катастрофи, в понад 20 населених пунктах України постійно мають місце випадки виробництва сільгосппродукції, вміст радіонуклідів у якій перевищує не лише чинні норми, а й ті тимчасові, що були прийняті зразу після аварії на ЧАЕС.

Формуючи основні засади державної політики у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи і соціального захисту постраждалого населення, слід наголосити на необхідності переходу до нової фази — відновлення та розвитку. Основним соціальним пріоритетом має стати екологічне оздоровлення радіоактивно забруднених територій, відродження життя на них, сприяння соціальній адаптації постраждалих, забезпечення їх сучасним медико-санітарним обслуговуванням.