«Де родився, там і згодився, — каже про себе Руслан Зайченко. Після закінчення вузу, у 1996 році, він повернувся в рідне село. — Тут мої батьки, мої земляки, тож було щире бажання пов’язати своє життя із хліборобською нивою».

Розмова наша відбувається прямо на полі, де розшукали 31-річного директора разом з іще молодшим головним агрономом. Руслан Євгенович спостерігав, як іде посівна. Власноруч засипав зерно в сівалку, зазирав, що і як у механізмі, чи немає якихось збоїв.

І заразом розповідав, як вибивалися зі злиднів, у які затягла господарство небувала минулорічна посуха. Директорське крісло, яке і тоді обіймав Зайченко, зобов’язувало шукати вихід.

— Минулий рік був важкий, неврожайний. Повисли на шиї борги у 800 тисяч гривень платежів до бюджету та фондів, борги за техніку, котру брали для обробітку землі, за пальне, добрива, хімобробку посівів. Податкова інспекція вже мала подавати справу на банкрутство. Зібрав я всіх 17 співзасновників і запропонував три варіанти, — розповідає Руслан. — Перший: що буде, те й буде, хай усе котиться до банкрутства. Другий: усі співзасновники скидаються по 30—40 тисяч гривень, гасимо борги й якось працюємо далі — не погодилися. Третій: шукаємо інвестора, передаємо йому землю і хай працює. Хто бажає, хай бере сам, скільки хоче гектарів, але до землі — й пропорційну частину боргів.

На роль інвестора вирішили запросити сусідів, котрі обробляли землі сільської ради. Фермер Віталій Вєтров зарекомендував себе господарником тямущим, не раз виручав «Ниву» і технікою, і соляркою, і добривами. Він погодився взяти і землю, і борги, але поставив умову: попередники виходять із співзасновництва. Альтернативи не було, тож провели збори, написали заяви про вихід.

Здавалося б, можна було обрати інший варіант: «поховати» господарство разом з усіма боргами, й почати з чистого аркуша. Проте Віталій Вєтров так не вчинив. Адже так само, як і Руслан Зайченко, після здобуття диплома аграрного університету теж повернувся в рідне село Ювілейне, що в сусідньому з Чаплинським Цюрупинському районі, де взявся господарювати на фермі, що от-от мала б віддати Богу душу.

Три роки тому наша газета писала, як відроджується тамтешнє життя. Сьогодні в Ювілейному фермерське господарство «Вєтров» дало селянам 50 робочих місць. А головне, збережено профіль фермерського комплексу: територією гуляють корівки, а в приміщеннях ось-ось чекають на приплід «свинства» — для цього навіть звели спеціальне пологове відділення!

— Якщо рік тому ми не знали куди подіти м’ясо, то нині черга стоїть: луганські, донецькі, дніпропетровські м’ясокомбінати готові брати, скільки б не виробили. Вигідно стало й корів доїти — молоко нині за пристойною ціною приймають, — розповідає Віталій Вєтров. Територія ферми впорядкована, перекрито дахи, відремонтовано усі споруди. Навіть вікна, дивина та й годі, металопластикові у свинарниках стоять! Для робочих тут же відкрито крамницю, зводиться їдальня, де люди матимуть безкоштовні обіди. Та особлива гордість Віталія — шкільна футбольна команда «Фермер», назва якої красується на новісінькому автобусі, що придбали для виїздів на змагання. А поруч з автобусом ще одна втіха — чотири комбайни «Джон Дір».

Досвід господарювання фермер Вєтров переніс і на геть зубожілу «Ниву». Сьогодні погашено майже стовідсотково всі борги, виплачено 50 відсотків зарплатні. Посіяно ярі культури, соняшник. Але ж не обійшлося без «хірургічних» втручань — у господарстві скоротили посади, від яких вже тхнуло нафталіном: навіщо, приміром, сьогодні утримувати й платити зарплату начальнику штабу цивільної оборони? Тож ображені тепер позиваються до судів, залучивши й декого з попередніх засновників. Побачили, що справи в хлопців пішли на поправку, нинішні погодні умови подають надії на врожай, от і пишуть до суду: мовляв, обманули їх, коли змусили подати заяви про вихід із засновників.

— Питаєте, які проблеми? Схоже, колишні хазяї не можуть змиритися, що у наступників справи йдуть краще. Не дають спокійно працювати, відволікають дорогоцінний час, — каже Руслан Зайченко, — краще б витрачати його на поле, на врожай майбутній. Хотілося б, щоб влада більше сприяла молодим господарникам, підтримувала бажання працювати на селі... Утім, труднощі нас лише гартують.

На знімку: Віталій Вєтров та Руслан Зайченко засівають поля «Ниви».

Фото автора.