Мелітопольському педагогічному — 85

Нинішній рік для професорсько-викладацького та студентського колективів Мелітопольського державного педагогічного університету — особливий. Через кілька місяців одному з найкращих вузів Запорізької області виповниться 85 років — саме стільки, почавши з вищих педагогічних курсів, він готує освітян. За цей час у його стінах отримали дипломи про вищу педагогічну освіту понад 30 тисяч юнаків і дівчат, котрі сіють розумне, добре і вічне не лише в Україні, а й далеко за її межами. Серед випускників вузу — велика плеяда видатних учених, митців, політичних і громадських діячів, а віднедавна — і провідних фахівців народного господарства.

Традиційно Мелітопольський педінститут готував учителів хімії, біології та географії, але вже з 1985 року почав обростати новими структурними підрозділами. Спочатку тут з’явився факультет мистецтв і художньої освіти, потім — соціально-гуманітарний та філологічний, інформатики й математики та економічний. У 2000 році заклад отримав статус педагогічного університету і перетворився на великий науковий, культурний та освітній центр південного сходу України. Про це свідчить і рейтинг вузу. Він утримує першість у Запорізькій області, третє місце — серед педагогічних та гуманітарних університетів і 71-ше — серед усіх вищих навчальних закладів України III—IV рівнів акредитації.

Вагомими набутками колектив завдячує насамперед організаторському хисту свого ректора, професора, доктора педагогічних наук Івана Аносова. Доля розпорядилася так, що Іван Павлович став сьомим керівником інституту і першим — університету. Але запоріжцям він більше відомий своєю громадською діяльністю, бо вже вдруге очолює в обласній раді постійну депутатську комісію, у новому скликанні — з соціальної політики і праці.

Назва «педагогічний» — данина традиції

У цьому глибоко переконані не лише студенти, котрі опановують фах економістів-математиків, менеджерів, соціологів, екологів, організаторів садово-паркових господарств та інші затребувані в народному господарстві професії, але і їхні наставники. Аргументів — більш ніж достатньо. По-перше, ще задовго до отримання університетського статусу при вузі був створений науково-дослідний інститут біорізноманіття наземних та водних екосистем, куди, зокрема, увійшли міжвідомчі Азово-Чорноморська орнітологічна станція, лабораторія іхтіології та загальної гідробіології, а також унікальний агробіологічний комплекс, що задіяні в реалізації багатьох міжнародних наукових програм. І, по-друге, форсується підготовка науково-викладацьких кадрів найвищої кваліфікації, котрі знадобляться для викладання не лише недавно введених спеціальностей, а й тих, на які, згідно із соціологічними дослідженнями, в недалекому майбутньому з’явиться попит на ринку праці.

Завдяки програмі «Кадри-2010» в аспірантурі Мелітопольського ДПУ нині навчаються 40, а в аспірантурах інших вузів України — 50 молодих викладачів. Торік дев’ять із них захистили кандидатські й один — докторську дисертації, а у цьому році очікується захист 15 кандидатських і двох докторських. І треба зауважити, що ця програма неухильно виконується. Принаймні в першому кварталі вже стали кандидатами наук п’ять чоловік.

Змінився підхід і до підготовки майбутніх педагогічних кадрів, особливо тих, що викладатимуть точні і природничі науки. Вони вже будуть не ті предметники, яких ми звикли бачити в загальноосвітніх школах, а фахівці широкого профілю, здатні знайти гідне місце в різних галузях народного господарства та в органах державного управління. І до цього спонукали теж дві причини. Перша — перехід на загальноєвропейські стандарти навчання, друга — місцева специфіка, яка полягає в тому, що гріх не скористатися унікальним даром, тобто потужною науково-дослідницькою базою. Не випадково ж тільки минулого навчального року за тематикою підрозділів НДІ біорізноманіття наземних та водних екосистем 53 випускники захистили свої дипломні роботи, а в самому вузі з’явилася низка міжкафедральних лабораторій, котрі в недалекому майбутньому стануть основою для створення нових наукових осередків. Плюс — вдумливий підхід до справи, неординарність управлінських рішень та вміння обґрунтувати їх актуальність на рівні Міністерства науки і освіти України. Це — теж свого роду мистецтво, яке, крім нестандартного мислення, вимагає ще й громадянської мужності від новаторів освітнього процесу. А нагорода за це — загальний IV рівень акредитації, який присвоєний у квітні 2008 року.

«Я почуваюся не ректором, а менеджером»

Сказавши це, Іван Павлович аж ніяк не перебільшив власної ролі в житті університетського колективу. Генеруючи якусь ідею, він завжди спирається на команду, котру добирав більше десяти років. Разом набивали гулі, щось із того, що не витримало іспиту часом, відкинули, а щось і прижилося. Це тому, що повноправним учасником навчально-виховного процесу разом із ректоратом та деканатами стало студентське самоврядування. В МДПУ воно існувало ще в інститутські роки, до прийняття Закону про освіту. Тому й випереджає загальноприйняту практику. Бо де ще у вузах є програми їхнього гуманітарного розвитку, школи студентського активу? Крім того, Іван Аносов систематично проводить зустрічі зі студентами, на яких обговорює всі «незручні» питання і за результатами яких потім складаються протоколи доручень для вирішення тих чи інших проблем. Не випадково ж концепцію і досвід виховної роботи МДПУ недавно поставили за приклад.

Студенти не лише глибоко шанують, а й люблять свого ректора. Іван Павлович завжди там, де вирує життя. І в спорті він прагне бути першим, тому щорічні спартакіади викладацько-професорського складу завжди масові. Бо коли ректор сам перетягує канат чи скаче верхи на коні, відбувальщина не пройде... Тож якщо Іван Павлович вирішив, що вже прийшов час по-справжньому боротися з курінням та іншими шкідливими звичками, недопалка не знайдеш навіть на задвірках. І робиться це не з примусу, а на совість, бо тільки вона визначає багатство внутрішнього світу інтелігента. А саме таку непересічну особистість формують і готують до непростого життя в умовах гострої конкуренції в стінах Мелітопольського державного педагогічного університету.

...Свого часу я закінчив один з найпрестижніших вузів СРСР — Львівський державний університет. Мелітополь, звичайно, не рівня місту Лева, і все ж, буваючи тут, не можу не помічати тих приємних змін, котрі перетворили провінційний вуз на провідний навчальний заклад України. Тут багато чого такого, про що ми тоді навіть не могли мріяти. Скажімо, аристократична кінно-спортивна школа, де почуваються рівними серед рівних і професори, і студенти. Або ж художня самодіяльність. Так, у нас були уславлені ансамблі «Черемош» та народних музичних інструментів, але ж тут — не просто співаки і музиканти, а майбутні професіонали, з кого із часом виростуть такі ж віртуози, як акордеоніст Ян Табачник та інші знаменитості, котрими пишається колектив. Та що казати — не всі ми тоді жили в гуртожитках, а влітку відпочивали на березі моря, тут же є все — тільки вчися! Та найголовніше — в стінах закладу завжди відчувається вільний університетський дух.

Запорізька область.

На знімку: ректор університету, професор, доктор педагогічних наук Іван Аносов.

Фото Сергія Дворецького.