Завершився перший квартал 2008 року, і є можливість об’єктивно оцінити результати соціально-економічного розвитку держави, їх впливу на всі сфери суспільного життя. Промисловці і підприємці дуже стурбовані тим, що не реалізуються програмні завдання щодо зростання конкурентоспроможності економіки, рівня життя громадян. Бюджет—2008, прийнятий поспішно, без урахування пріоритетів, внутрішніх і зовнішніх ризиків, необхідно було відкоригувати до 1 березня. Але й досі Кабінет Міністрів не вніс відповідний законопроект у парламент.

Водночас триває безпрецедентний соціальний популізм, політика проїдання, яка дуже сконцентрована у чинному державному бюджеті. Це має серйозні негативні наслідки. Бюджети, як центральний, так і місцеві, не стимулюють розвиток. Практично не виконуються державні програми з енергозбереження, енергоефективності. Слабо підтримується малий та середній бізнес, різко знижено інвестиції в основний капітал, впали параметри конкурентоспроможності вітчизняних підприємств.

Загрозлива ситуація склалася через зростання цін. У першому кварталі інфляція досягла 9,7% і на один відсоток перевищила річний прогноз. Інфляція — це жорсткий податок, який відчувають усі: від дитини до пенсіонера. Оскільки в структурі інфляції 80% становлять ціни на продовольство, які за перші три місяці поточного року в середньому зросли на 14—15%. Якщо врахувати, що більшість українських родин половину і більше доходів витрачають на продовольчі товари, можна зрозуміти, яка це небезпечна цифра. Водночас у березні зростання цін у промисловості становило 6,6%, за наростаючим підсумком — 12,4%, а це той інфляційний навіс, який через кілька місяців перейде на споживчий ринок.

Що ж робиться для приборкання інфляції? На жаль, дії уряду абсолютно не адекватні. Не сформовано антиінфляційні заходи, хоча, на наш погляд, не вони, а структурні реформи в економіці мають дати основний позитивний результат. Якщо влада не підсилить стратегію розвитку, не сприятиме підвищенню конкурентоспроможності економіки, впровадженню енергозбереження, активній інноваційній політиці, підтримці малого, середнього бізнесу, — інфляцію здолати не вдасться.

Погіршується ситуація на зовнішніх ринках, зростають ціни на енергоносії. Ціна бареля нафти коливається від 104 до 110 доларів. У зв’язку з відсутністю сконсолідованої позиції, невдалими переговорами з нашими російськими партнерами, країна стоїть на порозі одномоментного підвищення ціни на природний газ до 300 доларів за тисячу кубометрів. З огляду на те, що енергоємність нашої економіки у 2—3 рази вища, ніж у сусідніх держав, це буде справжнім шоком, особливо для бюджетоутворювальних, експортних галузей.

Замість професіонального системного підходу до вирішення зазначених питань, промисловці і підприємці спостерігають лише посилення фіскального тиску. Скасовано, з порушенням законів, використання податкового векселя, хоча цей механізм використовується всім світом, особливо при довгострокових інвестиційних проектах. Нині при постачанні комплектуючого обладнання, сировини, які необхідні для виробництва конкурентоспроможної продукції, сплачується ПДВ. Як же фінансувати роботи, витримувати виробничий цикл, якщо кошти повернуться у вигляді від’ємного сальдо щодо ПДВ в середньому через 6 місяців? Мова йде про ті галузі, які формують конкурентоспроможність держави, її науково-технічну міць: авіа-, кораблебудування, складне машинобудування тощо.

Паралельно зростає борг держави з відшкодування ПДВ. За підсумками березня він становив 4 мільярди гривень, а в цілому — 9 мільярдів. Це безпрецедентні цифри! Водночас підприємства змушені брати кредити за ставкою 14—15%. Це впливає на собівартість продукції, стимулює зростання інфляції тощо. Програють усі — і підприємства, і держава.

Днями країна отримала великий історичний результат на шляху до інтеграції в сучасну світову економічну систему. 411 голосів депутатів Верховної Ради ратифікували угоди щодо вступу до СОТ. Цей шлях розпочався ще в 1993 році. Виступаючи в парламенті, я сказав, що інтеграція України в світовий, європейський простір — це необоротний процес, і пора перейти до системних дій, зробити все, щоб умови інтеграції відповідали українським національним інтересам, а результати були спрямовані на підвищення конкурентоспроможності економіки та створення нових робочих місць.

Важливо, що ратифікація угоди про вступ в СОТ підкріплена рішенням, за яким уряд протягом місяця повинен надати глибокий аналіз наслідків, особливо в таких галузях, як агропромисловий комплекс, продовольча, легка, текстильна промисловість, авіа- та автомобілебудування тощо, і програму їх адаптації до роботи в нових умовах. Питання державного протекціонізму щодо національних виробників мають бути на жорсткому контролі підприємницької громадськості.

Щоб досягати високих результатів, держава повинна бути сконцентрованою та монолітною. Але я засмучений тим, що після оприлюдненого прогнозу одного з керівників держави про асоційоване членство України в ЄС та підписання базової угоди восени нас починає виховувати вся Європа, роз’яснюючи, що статусу «асоційовані члени» немає і що мова взагалі йшла про інше. Такі речі, на мою думку, неприпустимі. Адже кожний крок в напрямку ЄС має консолідувати державу і суспільство, будуватися на основі пріоритету українських інтересів. Не можна ходити по світу з простягнутою рукою — це принижує державу. Коли ми вже нарешті зрозуміємо, що наші проблеми виникають не через позицію Москви, Брюсселя або Вашингтона, а через нас самих? Потрібно сконсолідувати волю, розум, організаторські здібності, ресурси і працювати заради конкурентоспроможності економіки, високої якості життя громадян.

Анатолій КІНАХ, президент УСПП, заступник голови фракції Партії регіонів з питань взаємодії з громадськими організаціями та політичними партіями.