Чутки про скандал долетіли до столиці швидше за гелікоптера, на якому любить штурмувати небо чиновницький бомонд.

— У Кременчуцькому льотному коледжі Національного авіаційного університету готують камікадзе, — схвильовано дихає в телефонну трубку ім’ярек. — Ми завершуємо навчання, але жодної години нальотів не маємо. То де і ким працюватимемо?».

Запитання Вовочки, звісно, не до мене. Але воно заінтригувало. Чи можливо випускати в світ пілотів, які не сиділи за штурвалом? І це у прославленій унікальній льотній альма-матер, яку закінчили сотні відомих «ікарів»?

Поки мене гризли муки сумнівів, пошта принесла листа Юрія Магирки із села Старий Іржавець Оржицького району на Полтавщині.

«Мої сини у 2004 році вступили до льотного коледжу на спеціальність «пілот повітряних суден». Хлопцям тоді пояснили, що у закладі буде військова кафедра і випускники забезпечуватимуться роботою.

Зараз вони на четвертому курсі, але військової підготовки нема — її відмінили на другому. Сини жодного разу не літали, а на носі випускні іспити. Вони навіть не сиділи у вертольоті. А без годин нальоту неможливо отримати пілотське посвідчення (хіба що купити), а лише сам неповноцінний диплом. Зате іноземці літають систематично, ще й насміхаються над безкрилими «хохлами». Виходить, діти змарнували чотири роки, а я, батько, викинув гроші на вітер? З цим запитанням ми зверталися до Міністерства освіти і науки. Нам відповіли»...

Відповідь та варта уваги і оприлюднення.

Директор Департаменту вищої освіти МОН Ярослав Болюбаш у своєму листі зазначив, що у міністерстві уважно розглянуто скаргу Магирки та звернення народного депутата України С. Гордієнка щодо проведення навчальних польотів у коледжі НАУ. Пан Болюбаш нагадав, що колектив закладу має великий досвід з підготовки кадрів для цивільної авіації. Зокрема, з 1960 року випущено понад 21 тисячу пілотів для Радянського Союзу та СНД і понад сім тисяч для далекого зарубіжжя.

На цьому мажор закінчився. «Останнім часом, незважаючи на обмежене фінансування з боку Міністерства освіти і науки, керівництво льотного коледжу вишукує можливості щодо фінансування витрат на виконання навчальних польотів, проведення ремонту авіаційної техніки, придбання пально-мастильних матеріалів, підтримання аеродрому в належному стані тощо», — пише директор. І стверджує, що навчальний заклад має достатньо вертольотів і (увага) «з грудня 2007 року відновлено навчальні польоти з курсантами коледжу».

Магирка та хлопці, вочевидь, несправедливо звинувачують чиновників міністерства і НАУ в брехні. Як бачимо, над Кременчуком вертольоти літають. З курсантами на борту. Неважливо, що вони — громадяни багатьох країн, крім України. У наших ще є шанси показати себе в безхмарному небі. Якщо вірити Болюбашу, цього року планується придбати два вертольоти, «що дасть можливість інтенсифікувати льотну практику курсантів коледжу». Шкода, з відповіді незрозуміло, що робити нинішнім випускникам. Купувати пілотські свідоцтва? А куди з тим папірцем полетиш? Хіба що на той світ.

Синам Юрія Магирки не пощастило — з вересня 2007-го Державіаадміністрація Міністерства транспорту та зв’язку призупинила дію Сертифіката з підготовки льотного складу в коледжі. Відновлено його лише 17.01.08 року. То як навчальні польоти могли проводитись «з грудня 2007-го»? Хіба що на свій страх і ризик керівництво закладу виконувало свої зобов’язання перед іноземними інвесторами. Адже тим абсолютно «до винта» є у закладу сертифікат чи нема. Гроші заплачені — дайош нальоти і диплом! Магирків та інших доморощених «пілотів», ясна річ, це не стосується. Літайте на мітлах, в роботі двірником згодиться!

...Що зробив би, скажімо, росіянин Іван, якби потрапив у таку халепу? Вимагав від кременчуцьких «ковалів» кадрів повернення коштів і моральної сатисфакції у вигляді цифри з багатьма нулями. Як діятиме обманутий, але законослухняний українець, знає, напевне, міністр і ректорат НАУ. Досвід є — не вперше випускники вузів країни отримують мітлу замість дипломів.

То на ній ошуканим летіти до Болоньї?

Полтавська область.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.